3. Функції та роль державних фінансів

Державні фінанси — це сукупність розподільно-перерозподільних відносин, що виникають у процесі формування і використання централізованих фондів грошових коштів, призначених для фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій. Головне призначення державних фінансів — за допомо­гою різних фінансових інституцій сприяти успішному еко­номічному й соціальному розвитку держави, забезпеченню прав і свобод людини. Це, досягається завдяки методам і формам мобілізації фінансових ресурсів у розпорядження держави та використання їх для розвитку економіки, забез­печення соціальних гарантій населення, утримання армії, органів усіх ланок влади.Сукупність зазначених форм і методів дістала назву фінан­сового механізму системи управління в державі. Необхідність державних фінансів зумовлена тим, що за будь-якого типу економічної системи основним призначен­ням держави є забезпечення фінансовими ресурсами тих потреб, які не можуть бути задоволені через ринковий меха­нізм, тобто через попит і пропозицію, а також особисто кож­ним громадянином з огляду на відповідні об'єктивні причи­ни. До них належить зокрема, структурна перебудова еконо­міки, боротьба з монополізмом, захист навколишнього сере­довища, оборона, правопорядок, захист тих громадян, які на ринку входять до числа споживачів — інваліди, діти, преста­рілі, проведення фундаментальних наукових досліджень, за­гальна освіта, підготовка кадрів, соціальне забезпечення й страхування, охорона здоров'я тощо. Виходячи з цього, держава будує свою фінансову політику, головним завданням якої є пошук оптимальної моделі перерозподілу фінансових ресурсів із метою прискорення зростання матеріального ви­робництва й добробуту населення. Потрібна також оптимізація перерозподілу фінансових ресурсів, що перебувають у розпорядженні населення. Якщо держава надмірно втручається в перерозподіл частки насе­лення у валовому внутрішньому продукті, це усуває стимули до праці, знижує темпи економічного зростання. Водночас невтручання держави в цей процес або значне їх скорочен­ня також має негативні наслідки — стримує розвиток осві­ти, науки, призводить до зубожіння деяких верств населен­ня тощо.Перерозподільчі процеси, що здійснюються за допомогою державних фінансів, — це явище макрорівня, проте роль дер­жавних фінансів виявляється не меншою мірою у формах і ме­тодах мобілізації фінансових ресурсів. Важливе значення має те, як мобілізуються ресурси, якими каналами та в якій фор­мі відбувається їхній рух, на яких засадах вони виділяються й використовуються. . Визначення об'єкта оподаткування або обчислення платежів, передбачених пільг, ставок податків і платежів, стро­ків сплати, відповідальності за несвоєчасну сплату є механіз­мом впливу на економічні та соціальні процеси, який окрес­лює роль фінансів на мікрорівні.При використанні ресурсів держава визначає метод фінан­сування витрат — пряме бюджетне фінансування, бюджетне кредитування або самофінансування. Ринкова економіка пе­редбачає залучення коштів через випуск акцій, облігацій, різ­них кредитних зобов'язань. Це форма реалізації ролі фінансів у господарському механізмі держави.

Фінансові відносини, що виникають у держави з іншими суб’єктами, мають досить складний характер. З позицій держави, з одного боку, формування коштів централізова-них фондів характеризує і відносини обміну, і розподілу, і перерозподілу. Відносини обміну досить незначні за обсягами і питомою вагою і пов’язані з надходженням доходів, отриманих від реалізації державного майна і ресурсів, що належать державі, від майнових прав, від надання послуг тощо. Відносини розподілу відображають частку держави у створеному ВВП, яку вона отримує у формі непрямих податків. Відносини перерозподілу відбивають формування фондів за рахунок оподаткування доходів юридичних і фізичних осіб. У процесі використання державних коштів виникають відносини розподілу і перерозподілу. Розподільні відносини з боку держави характеризують використання тієї частини державних доходів, що отримана нею на основі обміну і розподілу, а перерозподільні — тих, що отримані на основі перерозподілу. З погляду юридичних і фізичних осіб державні фінанси мають насамперед яскраво виражений перерозподільний характер, хоча в них присутні й елементи обміну — плата за державні послуги.