62. Оборотний капітал - це та частина продуктивного капіталу, яка бере участь лише в одному виробничому циклі, свою вартість переносить на створюваний продукт відразу повністю і в процесі виробництва змінює натуральну форму (сировина, матеріали, паливо і робоча сила). Правда, робоча сила не переносить свою вартість на продукт, вона створює нову вартість.
Оборо́тні за́соби — засоби, що перебувають у розпорядженні підприємства і можуть бути переведені в готівку протягом одного виробничого циклу або року.Оборотні засоби включають запаси матеріалів, залишки готової продукції, дрібне знаряддя з тривалістю використання не меншою 1 року, а також готівку; грошові засоби, вкладені у виробничі оборотні й обігові фонди, джерелами утворення яких є власні й прирівняні до них позикові й залучені засоби.
Активи підприємства — власність юридичної особи (підприємства), що має грошову вартість. Це:
• власність юридичної особи і притягнуті засоби;
• цінні папери; • товарно-матеріальні цінності;
• основні засоби; • фінансові інвестиції, вкладені в господарство інших суб'єктів;
• власні патенти; • винаходи; • «ноу-хау»;
• права користування землею і природними ресурсами;
• будь-яка інша власність, суб'єкта, що хазяює, (підприємство, фірма, компанія і т. п), що може використовувати для здійснення підприємницької діяльності.
63. Кругооборот капіталу - безперервний рух капіталу, в якому він послідовно перетворюється з однієї форми на іншу і повертається до вихідної точки з приростом. Кругообіг капіталу — це такий його рух, що охоплює послідовне проходження ним трьох стадій та набуття ним трьох форм і повернення до початкової. Кругообіг різних форм капіталу можна подати так:
капітал у своєму русі послідовно проходить три стадії: перша і третя відбуваються в сфері обігу, а друга — в сфері виробництва, та набуває трьох форм — грошової, продуктивної і товарної.
Оборот капіталу — кругооборот капіталу, який розглядається не як одиничний акт, а як процес, що постійно повторюється.
64. Оборот капіталу характеризується часом і швидкістю. Час обороту - це період, протягом якого капітал, здійснивши кілька кругооборотів, повертаються до свого власника у грошовій формі у повному обсязі і бажано з прибутком.
Швидкість обороту капіталу вимірюється кількістю їх оборотів за рік.Відповідно до схеми кругообороту час обороту пром капіталу має таку структ: — Час обігу придбання та доставка засобів виробництва
— Час виробництва:1. Перебування засобів ви-тва у матер. виробничих запасах . 2.Робочий період — безпосереднє ф-ння засобів виробництва. 3.Перерви у робочому періоді:
а) зумовлені особливостями технологічних процесів,б)зумовлені організацією вир-ва (змінність, обідні перерви). 4. Час обігу — реалізація виробленої товарної продукції та перебув її у товарних запасах. Раціональне господарювання передбачає пошуки шляхів прискорення обороту капіталу, бо це збільшує масу і підвищує норму прибутку. З урахуванням швидкості обороту капіталу формула норми прибутку набуває такого вигляду: П' = П/К*100% * п, де П' — норма прибутку; П — маса прибутку; К — величина авансового капіталу; п — кількість оборотів авансового капіталу за рік.
65. . Підприємництво - ініціативна, новаторська діяльність господарюючого суб'єкта, спрямована на пошук і знаходження найбільш оптимальних економічних рішень з метою одержання максимальної вигоди.
Об'єкт підприємництва — сукупність певних видів економічної діяльності, в межах якої шляхом комбінації ресурсів підприємець домагається максимізації доходу.
суб'єкти :Приватні особи - організатори одноосібної та великої економічної діяльності
Група юридичних або фізичних осіб, пов'язаних між собою договірними відноси нами та економічними інтересами
Держава в особі відповідних органів
Риси: самостійність; новаторство; ініціатива; творчість; ризиковість; економічна та соціальна відповідальність;
масштабність мислення; діловитість.
66. Асоціації - договірні об'єднання юридичних осіб, створені з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з її учасників.Корпорації - договірні об'єднання юридичних осіб, створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників. акціонерне товариство - юридична особа, що має статутний фонд у розмірі 1250 мінімальних заробітних плат, поділений на визначену кількість акцій рівно номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства. Акціонерне товариство може бути відкритим (акції можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах) або закритим (акції розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі).Колективне підприємство - підприємство, засноване на власності трудового колективу.Консорціуми - тимчасові статутні об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети.Концерни - статутні об'єднання основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємців.Командитне товариство - товариство в якому одні засновники несуть солідарну відповідальність всім своїм майном, інші - відповідають за зобов'язанням в межах внесків до статутного фонду. Приватне підприємство - підприємство, засноване на власності фізичної особи.
67. Підприємництво - ініціативна, новаторська діяльність господарюючого суб'єкта, спрямована на пошук і знаходження найбільш оптимальних економічних рішень з метою одержання максимальної вигоди. Підприємництво передбачає конкретну діяльність підприємця і часто ототожнюється з поняттям "власник". Теорія підприємництва зародилась ще у ХVІІІ столітті. Першим термін "підприємець" запровадив англійський економіст Р.Кантильон. Він розглядав підприємництво особливим видом новаторської діяльності, пов'язаної із ризиком. Підприємця характеризував як людину, що бере на себе ризик, пов'язаний із організацією нового виробництва, впровадження у нього нової ідеї, із витратами, котрі можуть себе не окупити. Адам Сміт характеризував підприємця як власника, який йде на економічний ризик заради реалізації певної комерційної ідеї і одержання прибутку. Він сам планує, організовує виробництво і розпоряджається його результатами.
Ж.Б.Сей розглядав підприємництво як раціональну і водночас творчу діяльність щодо комбінування факторів виробництва.
Йозеф Шумпетер найбільш влучно сформулював найхарактерніші риси підприємця, перелічивши його головні функції: виготовлення нового блага або нової якості певного блага; освоєння нового ринку збуту; отримання нового джерела сировини або напівфабрикатів і запровадження нового методу виробництва; проведення відповідної реорганізації.
68. Ризик- невизначеність, що може вплинути на д-ть суб’єкта господарювання оба на здійснення певної ек операції.
Інвестиційний ризик має місце у підприємницькому середовищі, але може у ряді випадків виникати і в сфері.
Підприємницький ризик зумовлюється ймовірним характером практично всіх виробничих процесів і реалізації, конкуренцією, інфляційними впливами, наявністю фізичних ризиків (втрати майна внаслідок стихійного лиха), а також невизначеністю, що спричинена неповною або неточною інформацією, яка міститься в інвестиційній програмі
Фінансові ризики — це велика сукупність взаємопов’язаних ризиків невиконання фінансових зобов’язань протилежною стороною та ризиків зміни кон’юнктури фінансових ринків.
Кредитні ризики посідають одне з головних місць у групі фінансових ризиків. Він так само, як ризик неповернення боргу, виникає в результаті:
- неможливості позичальника створити у майбутньому адекватний грошовий потік;
- невпевненості у реалізації в майбутньому за необхідною ціною застави під кредит; Відсотковий ризик зумовлений невизначеністю у майбутньому щодо напряму руху та рівня відсоткових ставок. Подібний ризик для банку — це ризик перевищення середньої відсоткової ставки по залучених коштах (депозитах) середньої відсоткової ставки за виданими кредитами.
69. Приватне підприємство - це організаційно-правова форма підприємства, заснованого на власності фізичної особи. Визначення приватне, крім форми власності, виражає головну особливість правового становища підприємств цієї організаційної форми. Згідно із законодавством України власник у даному разі водночас є і підприємцем, тобто власність і управління майном у приватному підприємстві не розмежовуються. Колективне підприємство - це організаційно-правова форма підприємства, заснованого на власності трудового колективу підприємства. Визначення колективне означає, що підприємство належить колективу співвласників (засновників, учасників), які діють як один суб'єкт права колективної власності.
Державне підприємство являє собою організаційно-правову форму підприємства, заснованого на державній власності. Визначення державне вказує, що дане підприємство має особливості правового становища порівняно з недержавними підприємствами.
Спільне підприємство - де організаційна форма підприємства, заснованого за законами України на базі об'єднання майна різних форм власності .
Іноземне підприємство – це організаційно-правова форма підприємства з місцезнаходженням в Україні, створеного як суб'єкт права згідно із законодавством іноземної держави, майно якого повністю є у власності іноземних громадян, юридичних осіб або держави.
70. Ви́трати виробни́цтва — витрати різних видів економічних ресурсів (сировини, праці, основних засобів, послуг, грошей), безпосередньо пов'язані з виробництвом економічних благ.
Матеріальні витрати як елемент кошторису складаються з витрат на: сировину, основні і допоміжні матеріали на основне виробництво і його обслуговування; покупні вироби для укомплектування продукції (двигуни, прилади тощо);покупні напівфабрикати (штамповки, відливки, поковки та ін.); виробничі послуги сторонніх підприємств і організацій, необхідні для виготовлення продукції; на господарські та управлінські потреби (утримування будівель, канцелярські товари тощо); паливо та енергію зі сторони (електроенергію, пар, газ тощо).
Заробітна плата включає всі форми оплати праці штатного й позаштатного виробничого персоналу підприємства, тобто персоналу, що зайнятий виробництвом продукції, обслуговуванням виробничого процесу та управлінням.
Відрахування на соціальні потреби містять відрахування на соціальне страхування, у пенсійний фонд та на інші соціальні заходи
Амортизація основних фондів у вигляді амортизаційних відрахувань на повне їхнє відтворення обчислюється за встановленими нормами від балансової вартості. Амортизація нематеріальних активів здійснюється за рівномірно-лінійним методом, виходячи з терміну функціонування цих активів у межах до 10 років.
71. Ви́трати виробни́цтва — витрати різних видів економічних ресурсів (сировини, праці, основних засобів, послуг, грошей), безпосередньо пов'язані з виробництвом економічних благ.
Постійні витрати — витрати, величина яких не змінюється залежно від зміни обсягу випуску продукції і які фірма повинна сплачувати навіть тоді, коли вона нічого не виготовляє. До них належать грошові витрати на експлуатацію будівель, споруд і обладнання, орендна плата, виплата відсотків за кредитом, заробітна плата апарату управління, витрати на охорону.(також позначаються FC)
Змінні витрати— витрати, величина яких змінюється залежно від зміни обсягу виробництва. Динаміка їх нерівномірна: починаючи з нуля, вони спочатку зростають дуже швидко разом зі зростанням виробництва. З подальшим розширенням обсягів виробництва виникає фактор економії, і змінні витрати зростають повільніше, ніж збільшується обсяг продукції.(також позначаються VC)
Валові витрати є сумою постійних і змінних витрат за кожного конкретного обсягу виробництва.(також позначаються TC)
72. Явні витрати(зовнішні) платежі за ресурси, які фірма купує на ринках ресурсів, бо сам виробник не володіє цими ресурсами. До них належать платежі за електроенергію, паливо, сировину, працю тощо. Вони є прямими грошовими виплатами фірми власникам ресурсів.
Неявні (внутрішні)- витрати фірми на використання власних ресурсів.неявні витрати включають недоотримані підприємцем доходи при найвигіднішому альтернативному застосуванні власних ресурсів.Туди також включають мінімальну плату, необхідну для продовження д-ть підприємця в певній сфері бізнесу.
73.Граничні витрати- (МС)- приріст витрат на ви-во ще однієї(додаткової) одиниці продукції.
МС= дельтаТС/дельтаQ
Закон спадної віддачі — закон, згідно з яким, починаючи з певного моменту, послідовне приєднання змінного ресурсу (наприклад, праці) до незмінного фіксованого ресурсу (наприклад, капіталу або землі) дає додатковий або граничний продукт, який зменшується в розрахунку на кожну наступну одиницю змінного ресурсу. Загалом цей закон діє за умови незмінності всіх інших факторів, наприклад, використання однакової техніки й технології обробітку ґрунту, якості насіння, внесених добрив, їхньої кількості тощо. Така ситуація нетипова на практиці. Тому закон спадної віддачі не відображає сталих, суттєвих і спільних зв'язків між економічними явищами та процесами, отже, є однобічним, неповним.
74. Крім витрат, пов'язаних з виготовленням товару, є витрати, необхідні для його реалізації. Вони дістали назву витрати обігу. Розрізняють два їх види: додаткові та чисті. До додаткових належать витрати на сортування, пакування, зберігання і транспортування товарів. Вони заміщуються після продажу товару. За своєю природою ці витрати не відрізняються від витрат виробництва і, входячи у вартість товару, збільшують її. Інша природа чистих витрат обігу. Це витрати на перетворення товарної форми вартості на грошову, тобто витрати, пов'язані з торгівлею, рекламою, маркетингом тощо. Вони не збільшують вартість товару, заміщуються після реалізації продукту з одержаного прибутку, створеного у процесі виробництва товару.
75. Дохід- спонукальний мотив і джерелом діяльності П.Загальний дохід П - це сума доходу, отриманого фірмою від продажу певної кількості продукції. (Кількість проданого товару залежить від попиту на нього). Таким чином, TR=PxQ, де TR - загальний дохід п-ва або виручка п-ва, P - ціна, Q – к-ть проданої продукції. Види: Валовий дохід П становить грошову виручку від реалізації продукту (виконання робіт чи послуг), інших матер цінностей і майна п-ва (включаючи основні фонди) тощо, зменшену на суму постійних витрат п-ва. Чистий дохід П - це прибуток П. Прибуток трактується як виражений у грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал, різниця між загальною виручкою від реалізації (валовим доходом) і сукупними витратами фірми. Прибуток-частина виручки,що залишаєтьс після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність п-ва.Прибуток є основним фінанс. джерелом розвитку підприємства, науково-технічного вдосконалення його матеріальної бази і продукції всіх форм інвестування. балансовим-прибуток називають різницю між загал. сумою виручки підприємства і загальними витратами вир-ва за певний період. чистий прибуток-Частина прибутку, що залишається після здійснення зазначених платежів. Монопольний прибуток — прибуток фірми, яка займає монопольне (виключне) становище на ринку.
76. Ціна – ринк вартість товару, виражена в грошах; к-сть грошей, що сплач за одиницю товару.
Ринкова ціна - це ціна, яка встановл на ринку у відповідності з сусп попитом і пропозицією. Ціна попиту - це гранично макс ціна,за якої покупці згодні купувати дані товари.Ціна пропозиції - це гранично мін ціна, за якої продавці ще можуть пропонувати свої товари. Ціна рівноваги - це ціна, за якої величина попиту дорівнює величині пропозиції. Вона встановл внаслідок конкуренції продавців, їх покупців і дає реальну інформацію про умови виробництва товарів та послуг, потреби споживачів, рівень їх задоволення. Ринкова ціна повинна покривати витрати на вир-во товару і давати змогу товаровиробнику отримати оптимальний прибуток за докладені зусилля і ризик.
Функції. Облікова. Ціна є засобом обліку та виміру суспільно необх витрат праці на вир-во й реалізацію товару. Стимулююча. прагнення збільш дохід примушує виробника здешевлювати свою продукцію, розшир обсяги випуску продукції. Розподільча. Ціна під впливом попиту і пропозиції відхиляється від вартості, яку виражає. Це досягається через конкуренцію між товаровиробниками.
77. Вартісні чинники. збільшення вартості веде до збільшення ціни і навпаки. величина вартості товару змінюється прямо пропорційно до кількості часу, витраченого на його виробництво, і обернено пропорційно — до продуктивності праці. чинники зростання продуктивності праці є одночасно і чинниками зниження ціни: зростання технічної оснащеності праці; - підвищення культурно-технічного рівня і кваліфікації працівників; - поліпшення організації виробництва і праці; - використання матеріальної заінтересованості. Чинники співвідношення попиту і пропозиції. Коли попит великий, а пропозиція недостатня, ціни зростають, і навпаки. У всіх випадках скорочення виробництва товарів призводить до підвищення цін Знижуються ціни на товари і через моральну зношеність товарів. На ціни впливають насиченість потреб у деяких товарах, купівельна спроможність. До чинників, що збільшують попит на товари і водночас зумовлюють зниження цін, слід віднести: зростання обсягів виробництва, безоплатне надання матеріальних ,вміла організація реклами тощо. Психологічні чинники. деякі споживачі розглядають ціну як показник якості товару або послуги. Тому підвищення ціни збільшення попиту на товар. Для товарів, які мають відому товарну марку, , встановлюють престижні надбавки на ціни.
78. Ціни класифікують
За характером обслуговування обігу:• оптові ціни покупки й продажу;• біржові роздрібні ціни.
Залежно від державного впливу, регулювання, ступеня конкуренції:• вільні ціни (ціна попиту, ціна пропозиції);
• регульовані ціни (граничні, фіксовані).
За способом фіксації:• тверді;• рухомі (ціни, зафіксовані на дату підписання контракту);• ковзаючі (ціна може бути переглянута з урахуванням змін у витратах виробництва).
Залежності від виду ринку:• ціна товарних аукціонів;
• біржові котирування;• ціна торгів.
Види цін:
За обсягом купівлі-продажу товарів:Оптові , роздрібні
За способом формування:Конкурентні, регульовані, монопольні
За територією дії:поясні, національні, світові
79. Цінова політика – діяльність керівництва П по встановленню, підтримці і зміненню цін на продукцію, яка здійснюється в руслі загальної стратегії підприємства і спрямована на досягнення його цілей і задач. вона включає договірні заходи по встановленню і зміненню цін, підтримку конкурентоспроможності продукції.
Методи ціноутворення: - найпростіший метод ціноутворення полягає у розрахунку ціни за формулою: середні витрати виробництва плюс прибуток. Другий додаток іноді називають націнкою, її розмір залежить від виду товару, попиту на нього, вартості товарної одиниці, обсягу продажу тощо.
- на основі рівноваги попиту і пропозиції.
- розрахунку ціни на основі аналізу беззбитковості та забезпечення цільового прибутку- метод передбачає аналіз різних варіантів цін, їхнього впливу на обсяг збуту. Він необхідний для подолання рівня беззбитковості та одержання бажаного прибутку.
- метод встановлення цін на основі цінності товару. головний чинник ціноутворення купівельне бажання покупця.
- на закритих торгах. зумовлений конкурентною боротьбою, прагненням одержати замовлення. Коли фірма зацікавлена в укладенні контракту з вигідним клієнтом, вона може піти на деяке зниження ціни.
80. Особливості 1) цикл виробництва триває один календарний рік 2) у сільському господарстві основним засобом виробництва є земля. Особливості землі як засобу виробництва:- земля - це вічний, природний, вільний не відтворений засіб виробництва;
- кількість оброблюваних земель обмежена, а якість знаходиться під впливом природних умов і тому різна. За природною родючістю всі землі умовно підрозділяються на кращі, середні і гірші;
3) сільськогосподарське виробництво в значній мірі залежить від природних, кліматичних умов, що найчастіше діють несприятливо (як показує практика, у сільському господарстві кожний другий рік є неврожайним). Тому в сільськогосподарських підприємствах значна частина прибутку (до 25% чистого прибутку) спрямовується в резервний фонд;
4) у сільськогосподарських підприємствах значна частина коштів праці піддається фізичному зносу від бездіяльності. 5) у сільськогосподарських підприємствах визначена частина продукції (наприклад, насіння, худоба, що залишаються у господарстві з метою подальшого розмноження) залишається в господарстві і не надходить до економічного обороту.
6) у сільськогосподарському виробництві переплітаються і взаємодіють технічні, економічні, біологічні і соціальні фактори виробництва, що створює в ряді випадків додаткові складності і небажані наслідки для суспільства (наприклад, коли землю «перегодували» добривами).
81. Рента—це передача частини доходу,створеного земле користувачем, власнику землі. Зем рента у докапіталістичних системах вилучалася на основі особистої залежності виробника (раба, кріпака) від власника (рабовласника, феодала).В умовах капіталізму земрента форм на основі прикладання К до землі й тому в загальній масі додат продукту є надлишком над серед прибутком.Причиною її є монополії, хар-ні для с г:мон-лія на землю як об'єкт госп-ня і монополія на землю як об'єкт власності,які породжують відповідно 3 основних види земельної ренти: диференційну, абсолютну й монопольну. Орендна плата — це платіж, який орендар вносить власнику землі за користування земельною ділянкою. В суму орендної плати входить сама зем рента. На ставку орендної плати впливають також термін оренди, розмір банк відсотка і податків,умови платежу.Власники деяких зем ділянок можуть отримувати гірну, будівельну, житлову,туристичну, екологічну й інші види рент. Особл цих рент пов'язані зі специфікою використання землі у нес-гос галузях — гірничодобувній пром, будівництві, організації зон відпочинку, туризмі і т. д. Також можуть утворюватися дифер і моноп ренти. Екологічна рента—це ціна, яка спла власнику землі за право користув ліпшими еколог умовами. Туристична рента — це дохід, який отримує власник турист ресурсів.
82. Диференційна рента Причиною монополія на землю як об'єкт господарювання.Умови формування- обмеженість земельних угідь, відмінність природній родючісті грунтів, неоднакове місце розташування земельних угідь. Джерело-надлишок додаткового продукту на кращих землях. Форми вилучення- орендна плата, податок на землю,плата за зелю
Диференційна рента 1-додатковий чистий дохід, одержуваний у резельтаті продуктивнішої праці на кращих за природною родючістю і місцезнаходженням землях.
Диференційна рента 2-виникає за рахунок додотакових вкладень капіталу в землю
83.Економічна рента- рента за використання ресурсу , к-ть якого значно обмежена , тобто пропозиція якого нееластична. При такому визначенні всі інші ренти єрізнавидами ек ренти. Ек ренту отримують і і власники людських ресурсів – талановиті музиканти, співаки, кінозірки у вигляді супергонорарів за свій рідкісний професійний ресурс.кількісно ек рента є різницею між реальною ціною рідкісного ресурсу і тою мін ціною, яку необхідно сплачувати , щоб спонукати власника цього ресурсу його продавати.
Нормальна рента виникає, коли створюються нормальні конкурентні умови. Вона = прибутку, який можна отримати в ін. секторах економіки.
84.Факторні доходи— це доходи факторів виробництва в процесі економічної діяльності. Включають оплату праці (дохід праці), доходи від капіталу (рента, відсотки, дивіденди, орендна плата), змішані доходи (доходи фермерів та осіб вільних професій, доходи від індивідуальної трудової діяльності).
Джерела формування доходів:
1. за пропозицією економічних ресурсів – заробітна плата, рента, орендна плата, прибуток.
2. за пропозицією грошей – позичкові проценти.
3. за наявністю особливого статусу – пенсії, стипендії
4. випадкові – виграши, знахідки, спадщина.
Формування доходів населення можна визначити такою формулою:
Дт+Дп+Дм=Дф,Дт – дохід від трудової діяльності;
Дп-дохід від підприємницької діяльності;Дм – дохід від власності;Дф-доходи населення.
85. Факторні доходи — винагорода, що її отримують власники факторів виробництва від участі в поточному виробництві товарів та послуг.
За джерелом надходження: Доходи від трудової та підприємницької діяльності: — заробітна плата; — доходи працівників колективних підприємств; — доходи від індивідуальної діяльності; — доходи від підсобного господарства; — доходи від кооперативної діяльності; — доходи підприємців. Доходи від власності: — дивіденди від акцій; — відсотки від паю; — відсотки від банківських вкладів; — доходи від облігацій; — орендна плата тощо. Доходи, що безпосередньо не пов'язані з оцінкою резуль¬татів діяльності: — виплати при безробітті; — часткова компенсація виплат на освіту; — виплати інвалідам і тимчасово непрацездатним; — безплатне надання медичних послуг; — адресна допомога малозабезпеченим верствам насе¬лення; — благодійні послуги; — соціальні пенсії тощо.
86. . Купівля землі й капіталу передбачає ціну за придбання цих ресурсів у власність на невизначений час. Купівля права на користування послугами землі та капіталу реалізується через ціну, яка набуває форми ренти і процента- дохід від землі, який регулярно отримують її власники, не замаючись підприємницькою діяльністю. Ціна землі як є похідною від величини ренти, що є ціною за право на тимчасове використання споживних властивостей ресурсів. Ціна ренти на землю визначається граничним продуктом землі. Ціна землі — капіталізована рента , що забезпечує його власникові відповідний дохід величиною, еквівалентною відсотку вкладення в банк.
Ціна землі прямо пропорційна величині ренти i обернено пропорційна ставці позичкового відсотка. Так, якщо ділянка землі приносить щорічно Е доходу
(ренти), а ставка позичкового відсотка дорівнює S, то поточна ціна (V) ділянки визначатиметься заформулою:
P= R/S 100%Рента— це передача частини доходу,створеного землекористувачем, власнику землі.
Диференційна рента 1-додатковий чистий дохід, одержуваний у резельтаті продуктивнішої праці на кращих за природною родючістю і місцезнаходженням землях.Диференційна рента 2-виникає за рахунок додотакових вкладень капіталу в землю.Абсолютна рента надлишок суспільної вартості с/г продукції над ціною виробництва.Монопольна рента - частина прибутку, створена в ішних галузях, що ї ї отримує землевласник через перерозподіл. Орендна плата — це платіж, який орендар вносить власнику землі за користування земельною ділянкою. В суму орендної плати входить сама зем рента.
87. ренти застосовує не тільки стосовно землі, а й стосовно фізичного капіталу, найманої праці та підприємницьких здібностей, якщо пропозиція цих ресурсів нееластична. фізичний капітал як фактор виробництва створюється самою економічною системою з метою примноження і прискорення створюваних за допомогою фізичного капіталу нових товарів та послуг. дохід на капітал називають річною процентною ставкою. Чиста відсоткова ставка — це ціна, яку необхідно заплатити за отримання грошової позики з метою реалізації проекту без будь-якого ризику. Нормальний прибуток визначається як сума всіх мінімальних потенційних доходів, що є втратами від альтернативних варіантів використання можливостей підприємця, тобто це альтернативні, або неявні, витрати. нормальний прибуток є елементом витрат і набуває форми винагороди за використання підприємцем покладених на нього функцій. Економічний прибуток —чистий прибуток, який залишається після вилучення з виторгу від реалізації всіх витрат, включаючи й нормальний прибуток. Економічний прибуток — це власність підприємця, але він використовується ним не тільки для особистих цілей, а й спрямовується на розвиток виробництва, вирішення певних соціальних проблем.
88.Ціноутворення – це економічний процес формування цін у суспільстві з товарним в-вом.
ринок робочої сили -сукупність засобів, установ та соціальних організацій, з допомогою яких роботодавці наймають працівників для реалізації своїх проектів, а ті, хто шукає роботу, знаходять її відповідно до своєї професії, кваліфікації,бажання тощо.Ринок робочої сили характеризуєтьс системою відносин між продавцями (власниками) робочої сили і її покупцями та відповідною інфраструктурою.
Механізми ринку праці складають попит на працю, пропозиція праці, заробітна плата - ціна праці.
Пропозиція робочої сили - це к-ть праці, яка пропонується для реалізації при визначених ставках заробітної плати. Пропозиція робочої сили носить вільний характер: люди самі добровільно вибирають між зайнятістю і незайнятістю, визначають професію, вид діяльності, приймають рішення про зміну роботи.
Попит на робочу силу - це платоспроможна потреба роботодавців щодо трудових послуг працівників певних професій і кваліфікації. Величина попиту залежить в першу чергу від економічного стану країни, темпів зростання економіки і від умов діяльності підприємства, положення підприємства ціна робочої сили Співвідношення попиту та пропозиції на ринку праці. Ціною праці є ставка заробітної плати, або оплата праці за одиницю часу: годину, день, місяць.
89. Заробітна плата-винагорода, обчислена, зазвичай, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір зарплати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
системи заробітної плати:пряма відрядна заробітна плата передбачає прямо пропорційну залежність між зростанням обсягу виробки і збільшенням заробітної плати;відрядно-прогресивна заробітна плата- виготовлена продукція в розмірі норми виробітку оплачується по основних розцінках, а продукція понад норму — за розцінками вищими й зростаючими;відрядно-регресивна заробітна плата -кожному відсотку збільшення виробітку понад норму відповідає приріст заробітку менше одного відсотку. відрядно-преміальна заробітна плата- продукція в розмірі норми виробітку оплачується за продукцію, виготовлену понад норму, за дотримання технологічної дисципліни, за безаварійну роботу передбачена премія;акордна заробітна плата- заробітна плата встановлюється не за кожний виріб або операцію, а за весь обсяг робіт за акордними розцінками;колективна Номінальна заробітна плата – це сума грошей, що одержує працівник за годину, день, місяць.
Реальна заробітна плата виражається в сумі товарів та послуг, які працівник може придбати на свою грошову заробітну плату.