15.Проблеми теоретичної геральдики

Геральдика - вивчає герби як специфічний джерело. Термін походить від познелат. терміна герольд - глашатай. Герб - символічний розпізнавальній-правової знак, складений і затверджений за певними правилами, службовець постійним відзнакою особі, роду, суспільству або устано-ня, місту, області, державі. Герби як знаково-символічна система виникли в Західній Європі в період раннього феодалізму. Однією з головних причин, що викликали їх появу, були особливості лицарського озброєння того періоду. Одягненого в зброю лицаря можна було дізнатися тільки по відміну-ного знаку - гербу. Розквіт геральдики припав на XIII-XIV ст. У цей час геральдичні фігури проникли майже в усі сфери життя. Найдавніший гербовник - Цюріхський і перше виклад правил геральдики відноситься до XIV ст. З утворенням станових монархій геральдика набуває державного-венное значення. У Росії інтерес до геральдиці виник у другій половині XVII ст. за царя Олексія Михайловича. Стимул для цього - розширення диплом-тичних зв'язків. У 1722 - була утворена Герольдмейстерская контора, на-чину затверджуватися дворянські герби. Було видано кілька сот гербів. Перший наукова праця по вітчизняній геральдиці «Російська геральдика» був опублікований в сер. XIX ст. А. Б. Лакієра. 1900 - книга П. П. Вінклера «Герби міст, губерній, областей і посадів Російської імперії», їм були описані і систематизовані більше 700 гербов.1915 - випущений журнал «Русская ге-ральдіка». Виникнення нових знаків після жовтневої революції. У 60-ті рр.. геральдика включається в спец. посібники. Вітчизняну геральдику активно висвітлюють Є. І. Каменцева, Н. В. Устюгов. В Україні герби активно досліджувала В. В. Румянцева. Правила складання гербів. Частини гербів - щит, шолом, корона, нашоломник. намету, щитотримачів, девізи, мантії, і різні прикраси навколо щита. Головна частина - щит, який міг бути однокольоровим або багато-кольоровим. Зображення на щита наносилися металами - золотом і сріблом і емалями. Фігури наносячи на щити виділяють геральдичні і негераль-дичні.

17.Держаний герб України: походженнята історична доля.

Державний Герб України — герб держави Україна, один із чотирьох її офіційних символів поряд з прапором, гімном і Конституцією. Складається з Малого і Великого гербів. Наразі використовується лише Малий, що був затверджений 19 лютого 1992 року. Великий герб України існує у вигляді законопроекту.Центральною геральдичною фігурою обох гербів є тризуб Володимира І Святого, великого князя київського, володаря Русі. Окрім цього, згідно Конституції України, елементом Великого герба мусить бути і козак із мушкетом, герб Війська Запорозького. З найдавніших часів тризуб шанується як магічний знак, свого роду оберіг. За часів Київської Русі тризуб був родовим знаком Рюриковичів. иївський князь Володимир Святославович (980—1015 рр.) карбував тризуб на монетах, де з одного боку зображувався портрет володаря, а з іншого — тризуб. Тризуб символізував поділ Всесвіту на небесне, земне й потойбічне, поєднання Божественного, Батьківського й Материнського - священних начал, трьох природних стихій - повітря, води й землі. Державний герб королівства Руського у символіці короля Польського був представлений гербом руського королівства. Герб королівства руського (у складі королівства Польщі 1340-1434), пізніше воєводства Руського (1434-1772) був на синьому полі золотий коронований лев, що дереться на скелю. всіма подальшими гетьманами (окрім Івана Виговського, що використав на печатці свій герб).Протягом XVIІ ст. кольори герба відповідали домінуючим кольорам козацьких прапорів: срібний козак на червоному полі.У XVIII ст. кольори герба змінюються: на золотому полі козак у червоному кунтуші на синьому жупані.Запорізька січ, яка була автономним державним утворенням, мала власний герб, який відрізнявся від герба Гетьманщини тим, що біля постаті козака з'явився спис.Вперше великий герб з’явився в Україні у результаті діяльності Другої малоросійської колегії. З ліквідацією 1781 р. традиційного адміністративного устрою Малоросія втратила свій Великий герб. До 1917 р. символи українських земель виринали тільки на великому гербі Російської імперії: герби Київщини - Архангел Михаїл, Волині – срібний лицарський хрест на червоному тлі, Поділля – золоте сонце під хрестом на блакитному тлі, Чернігівщини - чорний коронований орел з хрестом, Таврії – чорний двоголовий коронований орел з бактиним щитком та золотим хрестом на грудях.Крім того, Україна була представлена губернськими гербами. ержавного герба України. Але лише проголошення незалежності УНР спонукало творців української держави перейти до конкретних заходів герботворення. Саме тоді, у листопаді 1917 р. за ініціативою Генерального секретаря освіти було створено геральдично-прапорну комісію на чолі з Д. Антоновичем.Як державний герб пропонувалось використати історичні символи («козака із мушкетом» або Архистратига Михаїла) чи вокористати досвід творення символіки Франції (на синьому полі герба розмістити літеру «У» або абревіатуру «УНР») та США (на синьому полі герба помістити золоті зірки за кількістю земель України або літер у слові «Україна»). Серед різноманітних проектів державного герба, з'явилася ідея великого герба. Опис першого герба УСРР було закріплено в Конституції 1919 року (ст. 34). Герб був повністю тотожний гербу РСФРР: на червоному полі золоті серп і молот на тлі променів висхідного сонця, щит оточувало колосся пшениці, знизу розташовувалася стрічка з девізом "Пролетарі всіх країн, єднайтеся!" на російській і українській мовах. Частенько зображення герба УСРР копіювалося з герба РРФСР (із зміненими написами). У 1992 р. Верховна Рада України затвердила сучасний Державний Герб України, розроблений групою у складі: А. Гречило, О. Кохан та І. Турецький.