5. Типи календарів та принципи їхпобудови. Поняття ери.

Сучасний календар заснований на видимому русі Землі навколо Сонця, які утворюють "день" і "рік". Сучасний місяць - умовна одиниця. Стародавні ж, за винятком єгиптян і римлян, засновували свій громадянський календар не тільки на русі Сонця, а й на фазах Місяця.которого.

У григоріанському календарі початком відліку вважається рік народження Ісуса Христа (свого часу його неправильно визначили), дати обчислюються назад (до нової ери) і вперед (нової ери). Період між повними фазами Місяця у природі дорівнює 29,5 дням, але західний календар використовує календарний місяць з 30 або 31 дня (тільки в лютому 28), загалом — 365 днів. Оскільки рік триває на приблизно 6 годин більше, то раз на чотири роки до лютого додається один додатковий день (високосний рік). Наступний високосний рік — 2012.

Кожна календарна сист. потреб. Будь-якої початк. Точки відліку. Це – т. зв. ера, від якої здійсн. відлік років. Вважається, що за всю істор. людства було понад 200 ер. Однак всі вони мають умовне знач. Початком ери могла б. як реальна (історична), так і міфічна (легендарна або фіктивна) подія.

6.Календарі Стародавнього Єгипту та Стародавньої Греції.

Стародавні календарні системи базувалися на побутових спостереженнях, які й лягли в основу календарів деяких народів світу.

Серед давніх календарних сист. слід назвати давньоєгипетську, давньоримську, мусульманську, календар майя, які справили значний вплив на подальший розвиток календарної системи Зх. Європи і та Азії і на календарі ін. народів.

Якщо давньоєгипетський календар б. побудов. на основі культу Сонця (сонячний календ.), то мусульманськй за основу обчислення часу брав рух місяця (місячний календ.)

В Стародавній Греції, як і в країнах Сходу, місячно-сонячний календар використовувався у релігійних обрядах і у цивільному житті. В цьому календарі початок кожного місяця повинен був розташовуватися якомога ближче до молодика, а середня тривалість - по можливості відповідати проміжку часу між весняними рівноденнями («тропічний рік», як його називають сьогодні). При цьому місяці по 30 і 29 днів чергувалися. Але виходило, що такі 12 місяців приблизно на 10 діб коротше за рік. Тому, щоб виконати другу вимогу, час від часу доводилося удаватися до інтеркаляцій - додавати в окремі роки додатковий, тринадцятий, місяць.

Такі «вставки» робилися нерегулярно урядом кожного міста-держави. Для цього призначалися спеціальні особи, які стежили за величиною відставання календарного року від сонячного. У розділеній на дрібні держави Греції календарі мали місцеве значення - одних назв місяців в грецькому світі існувало близько 400.

Простій і точний, 19-річний цикл, (він використовувався ще у Вавілоні), запропонував в 433 р. до н.е. афінський астроном Метон. Цей цикл передбачав вставку семи додаткових місяці за 19 років; його помилка не перевищувала двох годин за один цикл.

Необхідно відзначити той факт, що календар греків, безумовно, вплинув на розвиток європейського календаря. У епоху Олександра Македонського Єгипет стає частиною грецького світу. У Єгипті будується Александрія, яка стає найбільшим центром стародавньої науки і астрономії. Саме грецькі александрійські астрономи розробили юліанський календар. У Александрії проводилися розрахунки перших пасхалій християнського календаря.