Шендеровський К.С. та інші. Медіакомунікації та соціальні проблеми: Збірка навчально-методичних матеріалів і наукових статей в трьох частинах. Частина перша / Упор., ред. К. С. Шендеровського / Київ. нац. ун-т; Ін-т журналістики. – К., 2012. – 288 с.

Шендеровський К. Микитюк К.

Сироти (сирітство): соціальна проблема та якість медіадіяльності

113

Сироти (сирітство): соціальна проблема та якість медіадіяльності

Основні питання статті:

Сирітство: до питання статусу, державної політики та основних протиріч.

Коротка історія вирішення проблеми сирітства на українських землях.

Сучасні шляхи та форми вирішення сирітських проблем. Усиновлення/удочеріння. Опіка. Прийомна сім’я та ДБСТ.

Інтернати: питання закриття, реформування або …

Проблематика сирітства та тенденції вітчизняних медіа.

Допомога медіапрацівнику від різних джерел інформації .

«Мене хвилює проблема дітей-сиріт, але я не знаю, чим можу допомогти», «100 тисяч дітей-сиріт в Україні – це жахливо, але я вважаю, що допомагати повинні бізнесмени» - подібні коментарі щодо допомоги дітям-сиротам лунають часто. І це спонукало нас на пошуки власної відповіді на всі ці запитання. Адже ми впевнені:

по-перше, не можна залишитися байдужим до проблеми сирітства;

по-друге, допомогти може кожен і не обов’язково для цього мати великі статки;

по-третє, головна допомога є найскладнішою – знайти сироті нову сім’ю.

Для медіасюжету [24]. Чи допоможе ваш медіапродукт зрозуміти, як нова державна політика потенційно вплине на благополуччя дитини або сім’ї? Чи надаєте ви необхідну інформацію, що дозволить представникам громадськості піклуватися та захищати дітей, а державі та громадським інституціям надавати дітям, сім’ям необхідну допомогу?

Сирітство: до питання статусу, державної політики та основних протиріч

Від українського законодавства медіапрацівники отримують відповідь про дві основні категорії дітей в контексті соціальної проблеми сирітства та про інші стани дітей (див. схему 1).

Дитячі категорії сирітства:	Головна ознака		Важливе
Дитина-сирота	Біологічні батьки з об’єктивних причин відсутні.		Спеціальний статус; повне державне забезпечення; державне утримання відповідно до державних соціальних стандартів
Діти, позбавлені батьківського піклування	Біологічні батьки є. Однак, за рішенням суду, біологічні батьки позбавлені батьківських прав.
Інші стани дитячого сирітства: - підкинута дитина, - дитина, батьки якої невідомі, - дитина, від якої відмовились батьки, - безпритульна дитина.
		Сучасне соціальне сирітство в своїй більшості – це наслідок недостатньої уваги суспільства до соціальних проблем сімей, у яких є діти. Причини, через які діти залишаються без батьківської опіки, найрізноманітніші, але наслідок один : дитина позбувається права на сімейне виховання. [41] Дотичне до соціальної проблематики сімей та бездомності, безпритульності.

Схема 1. Основні категорії та стани дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування.

Відповідно до Закону України «Про охорону дитинства» [2] ми маємо думати, говорити про дитину-сироту - дитину, в якої померли чи загинули батьки; дитину, позбавлену батьківського піклування, - дитину, яка залишилася без піклування батьків у зв'язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошення їх померлими, відбування ними покарання в місцях позбавлення волі та перебування їх під вартою на час слідства, розшук їх органами внутрішніх справ, пов'язаний з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривала хвороба батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки, а також підкинута дитина, дитина, батьки якої невідомі, дитина, від яких відмовились батьки, безпритульна дитина.

Медіапрацівник має звернути увагу на нечіткість законодавства, яке, з одного боку, визначає категорію дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (на підставі відсутності батьків через об’єктивну причину або відсутність батьківського піклування за рішенням суду), з іншого боку, - на стани дитячого сирітства (підкинута дитина, дитина, батьки якої невідомі, дитина, від яких відмовились батьки, безпритульна дитина), коли потрібно встановити та визначити у встановленому порядку наявність-відсутність батьків, батьківського піклування-батьківських прав тощо. Зазначені стани / становище окремих дітей потребують не тільки процедури уточнення статусу дитини, але й напряму, пов’язаного з ознаками інших соціальних проблем, наприклад, сучасних сімей (неблагополуччя; дисфункційність; асоціальність), бездомністю та безпритульністю.

Статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, виступає важливим інструментом операційного медіаміркування та коректності медіапродуктів по суті. Відповідно до вимог Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» [1], статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, - визначене відповідно до законодавства становище дитини, яке надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг та яке підтверджується комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитина не має батьківського піклування. Державне утримання дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа - повне забезпечення відповідно до державних соціальних стандартів матеріальними та грошовими ресурсами дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа для задоволення їх життєво необхідних потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності. Державні соціальні стандарти для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами мінімальні норми і нормативи забезпечення дітей-сиріт, дітей, які залишилися без батьківського піклування, та осіб з їх числа.

Для медіасюжету. Чи пояснює ваша медіаісторія, як працює законодавство про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування? Чи базується ваша розповідь про питання, наприклад, опікунства на конкретних фактах? Чи уникали ви емоційних описів дітей? Чи врахували ви вплив вашого медіапродукту на дітей? Чи обговорили ви ці питання з експертами та юристами?

Основними засадами державної політики щодо соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа є:

• створення умов для реалізації права кожної дитини на виховання в сім'ї;

• виховання та утримання дітей за принципом родинності;

• сприяння усиновленню дітей, створення системи заохочення та підтримки усиновлювачів;

• забезпечення пріоритету форм влаштування;

• захист майнових, житлових та інших прав та інтересів таких дітей;

• створення належних умов для їх фізичного, інтелектуального і духовного розвитку, підготовки дітей до самостійного життя;

• забезпечення права на здоровий розвиток;

• забезпечення соціально-правових гарантій;

• створення умов для надання психологічної, медичної та педагогічної допомоги;

• формування системи соціальної адаптації;

• забезпечення вільного вибору сфери професійної діяльності, яка б оптимально відповідала потребам та бажанням особистості дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, а також особи із їх числа та запитам ринку праці;

• належне матеріально-технічне забезпечення незалежно від форми влаштування та утримання дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, сприяння в наданні реальної допомоги і підтримки підприємствами, установами та організаціями різних форм власності, банківськими установами, культурно-освітніми, громадськими, спортивними та іншими організаціями.

Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються щодо:

• мінімального матеріального забезпечення, витрат на харчування, одяг та взуття;

• житлового забезпечення;

• житлового забезпечення таких дітей після завершення їх виховання в різних формах влаштування після досягнення ними 18-річного віку, якщо вони не мають свого житла відповідно до житлових нормативів або мають житло з характеристиками,що нижчі за встановлені житлові нормативи;

• мінімального стандарту щодо забезпечення гарантованого першого робочого місця, яке не може бути змінено за бажанням роботодавця протягом трьох років з моменту початку такої роботи, а в разі неможливості надання такого робочого місця - встановлення грошової компенсації на цей період, яка виплачується особі з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

• мінімального стандарту разової державної фінансової допомоги при закінченні такими дітьми виховного, навчального закладу чи (по закінченні) перебування таких дітей у різних формах влаштування після досягнення ними 18-річного віку;

• мінімального стандарту щомісячного утримання таких дітей та осіб із їх числа за умови навчання їх у вищих навчальних закладах до досягнення ними 23-річного віку або до закінчення відповідних навчальних закладів;

• мінімального стандарту медичного обслуговування;

• мінімального стандарту забезпечення таких дітей іграшками, що сприяють розвитку, спортивним інвентарем, газетами і журналами відповідно дитячого, юнацького, загальнопізнавального та виховного спрямування;

• мінімального стандарту забезпечення дитини до надання їй статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування;

• мінімального стандарту грошового забезпечення батьків-вихователів, прийомних батьків.

Медіапрацівнику на замітку:

Коли медіа говорять/пишуть про сирітство, вони мають на увазі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Утримання і виховання цих дітей забезпечує держава. Ці діти мають відповідний статус, який визначає право дитини на державне забезпечення та підтверджується комплектом документів. Держава формує та вирішує питання цих дітей в межах окремої складової соціальної політики - політики щодо соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа. При цьому право дитини на державне забезпечення – це право на задоволення їх життєво необхідних потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності, тоді як державні соціальні стандарти передбачають мінімальні норми і нормативи забезпечення дітей. Так коротко виглядає не правовий коментар, а опис реальності, яку пронизують протиріччя та вектори різних адміністративних питань, соціальних проблем.

Медіапрацівник має відмежовувати питання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, від соціальних сиріт, що є це особливою соціально-демографічною групою дітей, які внаслідок соціальних, економічних та морально-психологічних причин зостались «сиротами» при живих батьках.

До операційної складової медіамислення (або соціальної компетентності медіапрацівника) щодо розуміння та вирішення соціальної проблематики сирітства або дітей-сиріт як вразливої соціальної групи потрібно зарахувати таке:

• вікові обмеження дітей визначені періодами з 0 до 18 років та з 18 до 23 років (при цьому останні мають окремий статус осіб з числа дітей-сиріт);

• форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування: усиновлення; встановлення опіки, піклування; передача до прийомної сім'ї, дитячих будинків сімейного типу, до закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

• усиновлення - прийняття усиновлювачем у свою сім'ю дитини на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду. Усиновлення дитини провадиться в її інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя;

• встановлення опіки та піклування - влаштування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, в сім'ї громадян України, які перебувають переважно у сімейних, родинних відносинах з цими дітьми-сиротами або дітьми, позбавленими батьківського піклування, з метою забезпечення їх виховання, освіти, розвитку і захисту їх прав та інтересів;

• передача до прийомної сім'ї - добровільне прийняття за плату сім'єю або окремою особою, яка не перебуває у шлюбі, із закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, від одного до чотирьох дітей на виховання та для спільного проживання;

• передача до дитячого будинку сімейного типу - прийняття в окрему сім'ю, яка створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, на виховання та для спільного проживання не менш як п'яти дітей-сиріт та/або дітей, позбавлених батьківського піклування. Загальна кількість дітей, включаючи рідних, у такій сім'ї не може перевищувати десяти осіб;

• діти-вихованці - діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, влаштовані до дитячого будинку сімейного типу;

• батьки-вихователі - подружжя або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, які взяли на виховання та для спільного проживання не менш як п'ять дітей-сиріт та/або дітей, позбавлених батьківського піклування, та яким, за рішенням органів опіки та піклування, надано статус батьків-вихователів;

• прийомні діти - діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, влаштовані до прийомної сім'ї;

• прийомні батьки - подружжя або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, які взяли на виховання та для спільного проживання дітей-сиріт та/або дітей, позбавлених батьківського піклування;

• заклади для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, - медичні, навчальні, виховні заклади, заклади та установи органів праці та соціального захисту населення, в яких проживають діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування;

• випускники закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, - особи, які перебували на повному державному забезпеченні у закладі для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, і закінчили своє перебування у зазначеному закладі у зв'язку із закінченням навчання;

• місце походження дитини-сироти і дитини, позбавленої батьківського піклування, - місце проживання або перебування її біологічних батьків на момент їх смерті або виникнення обставин, що призвели до позбавлення дитини батьківського піклування. У разі, якщо батьки та їх місце проживання чи перебування невідомі, місцем походження дитини визначається місце, де дитину знайшли, або місце розташування медичного закладу, де дитину залишили;

• місце проживання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, - місцезнаходження закладу для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, жиле приміщення дитячого будинку сімейного типу, прийомної сім'ї, опікунів або піклувальників, житло, в якому дитина проживає, інше житло;

• соціальний супровід - робота, спрямована на здійснення соціальних опіки, допомоги та патронажу соціально незахищених категорій дітей та молоді з метою подолання життєвих труднощів, збереження, підвищення їх соціального статусу;

• соціальне житло - житлова площа, яка надається за нормами державних соціальних стандартів відповідно до законодавства за рахунок державного та/або комунального житлового фонду.

Для медіасюжету. Наскільки перевіреними є статистичні дані? Скільки дітей було усиновлено або взято на виховання, наприклад, у прийомні сім’ї? Скільки дітей розміщено під опіку в інтернатні заклади? Скільки з них втекло? Що трапляється, коли вони виростають із віку, коли можуть перебувати під опікою держави (перспективи подальшого навчання, працевлаштування, вірогідна тривалість життя)? Поговоріть із колишніми вихованцями державних закладів. Де вони зараз? Яким чином перебування у інтернаті (дитячому будинку) чи прийомній сім’ї або опікунській сім’ї вплинуло на їхнє подальше життя? Яким чином, на їхню думку, можна покращити сьогоднішній стан справ?

Медіапрацівнику на замітку:

Сирітство – соціальна проблема, зумовлена наявністю у суспільстві дітей, батьки яких померли, а також дітей, які залишились без батьківського піклування внаслідок позбавлення останніх батьківських прав або визнання їх в установленому порядку недієздатними. Головні ознаки проблеми: відсутність сім’ї, любові та взаємодії з батьками. Як доказ зазначеного-дві історії.

Історія перша [25]. Сім'я Анатолія та Люби Кривенків з міста Ватутіно, Черкаської області виховує своїх чотирьох усиновлених дітей та біологічну доньку Вікторію. Це дивно, але наповнені радістю і енергією люди несуть таку нелегку ношу.  Анатолій ріс в сім'ї один, без батька. Йому завжди не вистачало батьківської турботи, того, щоб хтось підійшов, погладив його, підбадьорив. Він заздрив тим, хто  мав батька. І тому, коли став дорослим, твердо вирішив бути дбайливим татом, дати дітям все те, що не отримав сам. Що саме спонукало цю сім'ю усиновити дітей? За словами Анатолія, вони не мали своїх. Думали, але не наважувалися взяти з дитячого будинку. І тоді небо привело їм дівчинку прямо додому. Приїхав знайомий і привіз її… мати відмовилася, батько помер, бабуся дуже слабка. Вони відразу відчули бажання піклуватися про неї. Тепер дівчина вже  прекрасний підліток, що допомагає  в сім'ї, веде недільну школу. Потім народилася дочка, але хотілося ще хлопчиків, то ж і прийшли до висновку – усиновити. Взяли близнюків Дениса і Максима, а також  їх старшого братика Ігоря. До такого рішення Анатолій і Люба прийшли не відразу, багато розмірковували. Анатолій говорить: «Це  народилося не в один день. Ми думали і вирішили присвятили своє життя дітям, в яких немає майбутнього. Бачили, як змінюється життя дітей, які на той час жили з нами як прийомні. І це підштовхнуло нас до усиновлення. Люди готові прийняти чотириногого друга, але з дитиною це  набагато складніше і набагато прекрасніше…». Як стверджують Анатолій та Любов, жоден інтернат, навіть найкращий, не може замінити дитині повноцінної сім'ї, подарувати дитині відчуття дитинства, зігріти любов’ю та створити материк сімейного щастя.

Історія друга [14]. Дмитрик Б. ріс без батька. Та й не бачив його ніколи,бо кинув їх татко незабаром після народження сина. Поїхав на заробітки в Росію, не повернувся. У сім років у Дмитрика з'явився вітчим. Потім народилася сестричка, хлопець був щасливий. Як і мама, його й сестрички мама. Поки у вітчима в шахті не трапився обвал. П'ятеро загинули - вітчим вижив. Після травми голови відновитися не зумів, з шахти звільнили, отримав інвалідність. Запив, почав бити матір, бив Дмитрика. Мати бігала до лікарів, просила допомоги. А допомоги не було.«Він у вас травматик, будете все життя мучитися з ним», - мудро зауважив місцевий невропатолог. Одного разу на уроці фізкультури вчитель побачив безліч синців на тілі Дмитрика, змусив того одягнутися і піти з уроку. Вітчим дебоширив тільки вдома, підстав для міліцейського втручання нібито й не було. Ну а про якісь там соціальні служби в шахтарському містечку не чули. Катування тривали, мати ридала і шкодувала чоловіка-садиста. Дмитрик терпів. Мовчав вдома, мовчав у школі. Вчителі все знали, але ніхто з них не спробував поговорити з хлопчиком, обійняти, щось порадити. Таких сімей в містечку було багато - банальна ситуація. Одного разу вітчим побив маму до рясної крові, дитячі крики, здавалося, лише підсилювали озвіріння алкоголіка. Матір відвезли в лікарню, їй вдалося вмовити лікарів не фіксувати причину травм. А вранці вона повернулася додому. Ввечері вітчим знову був п'яний. Дмитрик вирішив припинити страждання матері: вбіг із сокирою в кімнату, вдарив вітчима по голові, потім підпалив будинок. Згорів вітчим, згоріла, задихнувшись у диму, маленька Леся. Мама в цей час була у сусідки, робила собі перев'язку. Дмитрик у в'язниці, знову один, нікому не цікавий підліток.  Пишається вбивством вітчима - рятував матір. На суді були свідки, в основному, сусіди. Ні лікарів, ні керівництво шахти, ні вчителів суддя не покликав. Воно й зрозуміло: є два трупи, є винуватець події, а на жаль і філософію у судді часу немає: в місті дуже багато правопорушень, в основному, внаслідок зловживання жителів алкоголем.

Дві історії як титулка одвічного протиріччя: чому одні «нерідні» батьки стають для сиріт рідними, а інші – чужими, ворогами? Вихід з протиріччя за сотні років розвитку цивілізації так і не змінився. Це, насамперед, сімейна любов, віра, надія…та, через призму сучасності, батьківське вміння творити для дитини благо, сприяти розвитку та захищати її.

Для медіасюжету. На вулиці ХХІ сторіччя: як медіа мають продовжувати боротьбу за одвічні цінності та прості істини дитячого благополуччя? Яка ситуація в Україні, регіоні з усиновленням та опікою? Чи беруться до уваги права та погляди дітей? Чи проживають усиновлені/взяті під опіку діти з особливими потребами разом зі здоровими дітьми? Висвітливши ці питання у медіа, можна покращити ситуацію та підвищити громадську обізнаність з цих питань, особливо коли інформація обмежена або ненадійна.