Культура, суспільство та політичні моделі Київської Русі та Галичини

Київська Русь – поняття досить умовне і за період свого існування пройшла різні етапи свого розвитку:

• 882 – 1068 рр. - існування централізованої абсолютної монархії, яка трималась на харизмі таких князів, Олег, Ольга, Святослав, Володимир та Ярослав;

• 1068 – 1097 рр. – І етап феодальної роздробленості –війни між онуками Ярослава;

• 1097 – 1240 рр. – існування децентралізованої «федеративної» монархії з вотчиною системою наслідування, з короткою перервою на часткове відновлення абсолютної монархії в 1113 – 1132 рр. (Володимир Мономах та його син Мстислав Великий) та довготривалим періодом - ІІ етапу феодальної роздробленості 1132 – 1240 рр. – повна анархія, занепад старих цінностей та втрата Києвом значення «матері міст Руських»;

• 1240 – 1362 рр. – васальна залежність від Золотої Орди при збережені та поглиблені традицій феодальної роздробленості з фінальним «оксамитовим завоюванням» українських земель литовцями.

Галицько-Волинська держава 1199 – 1308 рр. розвивалась дуже не рівномірно:

1119 – 1205 Рр. – централізація влади Романом Мстиславовичем;

1238 – 1264 Рр. – централізація влади Данилом Романовичем;

між цим періодами «концентрації сили» при владі було типово олігархічне правління з різними іноземними «включеннями» (коронуваннями), яке закінчилось розпадом держави і завоюванням Галичини поляками, а Волині литовцями.

Розвиток правової та політичної думки:

- 90-ті роки ІХ ст. – Олег домовився з мадярами, щоб вони обійшли Русь, та звільнив Київ від данини хазарам;

• під час першої письмової міжнародної угоди Олега у 911 році з Візантією, Олег посилався на «закон руський» (?) підписавши вигідну торгівельну угоду (деякі історики стверджують, що першу угоду з візантійцями уклав ще Аскольд в 862 році, але жодних підтверджень цьому не має);

• 915 рік – перша поява печенігів на Русі;

• угоди Ігоря з Візантією 941 (поразка), 943 (до битви не дійшло), 944 (русичі захопили Дербент та Берду) років;

• угода Ольги з Константинополем 958 року;

• угода Володимира 987 року з Візантією скріплена шлюбом Володимира та Ганни та хрещенням князя у Корсуні;

• 1026 рік Мстислав та Ярослав Володимировичі підписали угоду про розподіл Русі по Дніпру (діяла до 1036 року);

• 1015 Рік – Святополк Володимирович отримав допомогу у поляків проти Ярослава, затверджена Ярославом (?) «Руська правда»;

• 1031 рік Ярослав забрав у Болеслава Хороброго «червлені міста»;

• 1030-1031 і 1040-1043 рр. обмін посольствами з німцями, встановлення дипломатичних відносин;

• 1046 рік мирний договір Ярослава з Константином ІХ Мономахом, після війни 1043-1046 років між ними (шлюб Всеволода з Марією);

• Вишгородський з»їзд 1072 року – затвердження «Правди Ярославовичів»;

• 1068 рік – перша перемога половців над ярославичами, Ізяслав Ярославович у тестя - польського короля отримав допомогу проти повстання киян;

• 1073 - 1076 рр. – Ізяслав Ярославович у папи римського, переговори про допомогу (ціною прийняття католицтва – «місія Святополка Ізяславовича»);

• 1097 Рік - рішення Любецького з»їзду – «кожному в своєму уділі правити» (федерація);

• 1100 рік - Витичівський з»їзд – мир після князівської війни викликаної осліпленням Василька Ростиславовича теребовльського;

• 1101 рік – Золотчівський з»їзд – плани походів на половців;

• 1103 рік – рішення Долобського з»їзду – Володимир Мономах наполіг на участі у війні з половцями Святополка ІІ Ізяславовича;

• друга чверть 13 ст. – «Устав Мономаха»;

• 11 - 13 ст. чисельні угоди між русинськими князями та половцями;

• 1113 рік – угода Володимира Мономаха з киянами – норма звичаєвого права;

• 1223 рік – перша поразка русичів на Калці від монголів;

• 1245 Рік – Данило Галицький отримав ярлик від Бату-хана;

• 1272 рік – Лев Данилович переніс столицю до Львова.

«Руська правда» дала нам уяву про суспільство часів Київської Русі:

• князь («дитинець» замок-палац князя) – голова внутрішньої, зовнішньої політики, військової, судової, цивільної, кримінальної та адміністративної влади – суспільний лад - абсолютна монархія 882 – 1097 рр., з 1097 по 1245 роки федеративна монархія.

• митрополіт на чолі чорної та білої церкви – автономне існування, залежність від князя;

• бояри родові - колишня слов»янська аристократія з великою земельною власністю, бояри служилі – на милостях князя;

• дружина: «огнищани» - перевірена наближена до князя частина війська, «гридні» - молода дружина;

• смерди – найчисельніша категорія населення Київської Русі, яка володіла приватними земельними наділами, займаючись землеробством та сплачуючи князю податки, суспільна організація – «вервь», форма самоорганізації – «віче»;

• рядовичі – безземельне або малоземельне населення та ремісники яке уклало «ряд» на виконання певних робіт – наймити;

• челядь – взяті на службу вільні люди, які виконують і «чорну» і кваліфіковану (тиуни) роботи;

• закупи – селяни або ремісники, які заборгували «купу грошей» і повинні відробляти – залежне населення;

• ізгої – вигнанці з селянської «верві» або безземельні князі та бояри;

• холопи – тимчасові раби, які виконували найбруднішу роботу.

Основне заняття населення Київської Русі – «землеробство та чорна металургія».

Форми земельної власності:

• вотчина – земельна власність отримана у спадок від батька;

• уділ – земельна власність отримана (завойована) безпосередньо власником;

і вотчина, і уділ синонімічні князівству.

Церква

Перші та більшість митрополитів Київської Русі були греками за походженням, перший київський митрополіт грек Петро (Михаїл).

Перший митрополіт-русин Ілларіон (Борис) з 1051 року, в другій половині 12 ст. митрополіт-русин Клим Смолятич.

В 1054 році стався церковний розкол на православну та католицьку церкви в результаті візиту папського кардинала Гумберта до Константинополя, який залишив в храмі Святої Софії папську булу з анафемою. Гумберт повертався в Рим через Київ, але Ярослава не зміг переманити в католики. Зате його син Ізяслав, після подій 1068 року, сер»йозно розмірковував про прийняття католицтва та посилав до Риму «місію Святополка Ізяславовича».

1204 році папа Іннокентій ІІІ пропонував Роману Мстиславовичу прийняти католицтво обіцяючи корону та частину Польщі, але князь не погодився (загадкова смерть Романа після перемоги під Завихвостовим). Поки Данило та Василько були малими за посередництвом угорців (Коломана) католицтво почало розповсюджуватись по західноукраїнським землям (владика Артемій).