28.Печатки хуіі-хіх ст. Як джерело зісторії України

На протязі всього московського періоду державна печатка прог-Галась до всіх актів замість підпису царя. За чинним Основним Законом, в Росії існують три види державної печатки: велика, середня і ма-гавкоту; всі вони поновлюються при вступі на престол нового государя. Кожному дая печатка прикладається до відповідним її значенню документами. На печатях зображений державний герб.

Крім названих печаток, була ще друк ворітної або орловська (з орлом на одній стороні і св. Георгієм на інший), одностороння, що висіла звичайно на коміру у друкаря або зберігача державних печаток. Оригінали її зберігаються в архіві міністерства закордонних справ, так само як і друк годування або керманич, на якій був зображений герб тільки московського ський.

З XVIII в. існують ще печатки коронаційні (срібні). З обласних печаток найбільш цікавою є малоросійська. Вона була дарована у 1576 р. Стефаном Баторієм і містила "герб, що означає на ній стоїть козака, що тримає на плечі рушницю; на голові у нього скрівленная високо-кая шапка, а в боки висить пороховий ріг". Друк ця залишалася в вживанням-ванні і по возз'єднання Малоросії з московським державою, до самого уп-раздненія гетьманства в 1764 р. 24 лютого 1766 Катериною була затверджена для Малоросії друк, дарована Петром Великим в 1722 малоросійської колегії; то печатка, укладає у державному гербі герби Київський (се-ребряний ангел на блакитному полі), Переяславський (срібна вежа в червоному полі), Стародубський (зелений дуб в червоному полі), Сіверський (золота стіна в червоному полі) і чернігівський (едіноглавий орел в блакитному полі) . До 1702 вживалися різні друку, а після - звичайно з двоголовим орлом.

Форма печаток була вельми різноманітна: вони були круглі (древ-неегіпетскіе), овальні, довгасті, трикутні, квадратні, шестіуголь-тарні та ін

29.Державний прапор України: походження та історична доля

Держа́вний пра́пор Украї́ни — стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3.

Жовто-сині барви символізували Київську Державу ще до християнізації Русі. Після прийняття християнства ці кольори освячувалися образом животворного Хреста. Після нашестя татарських орд Батия ця символізація зникла, але згодом відродилася в церковних оздобах, на гербах українських міст. Майже всі герби міст Київщини й України загалом обрамлялися жовто-синіми кольорами. З XVIII століття полкові й сотенні козацькі прапори Війська Запорозького все частіше виробляються з синього полотнища, на якому жовтою фарбою наносять хрест, зорі, зброю, постаті святих.

На зламі XIII—XIV століття з'явилися чотирикутні прапори з клиновими полотнищами на вільному кінці. Найбільш вживаними кольорами були червоний, далі білий, блакитний, рідко жовтий. Були і кольорові сполучення. Найчастішими прапорними зображеннями були хрести, небесні світила та княжо-родові тризуби-двозуби.

За козацько-гетьманської доби з'являється новий характерний прапорний колір, так званий малиновий. Найчастіше вживані полотнища були прямокутними, або так звані скошені згори вниз або навпаки. Найвищими державними прапорними емблемами були дві гетьманські корогви: перша — червона з зображенням білого Архистратига Михаїла і друга — з зображенням герба того чи іншого гетьмана. Завідував прапором генеральний хорунжий. Гетьманщина користувалась у XVII столітті різнокольоровими прапорами, однак переважав червоний колір. У XVIII столітті стали переважати блакитні полотнища з золотими чи жовтими зображеннями гербів та частково інші ознаки, як небесні світила, зброя, постаті святих Михаїла, Юрія та інші

У період боротьби радянської влади з Українською Народною Республікою та Українською Державою (1917 - початку 1919 рр.) синьо-жовтим прапором користувалися (в різних варіантах) в Україні й більшовики. Лише з 1919 року, з ідеологічних міркувань, прапор УСРР став мати червоний колір з абревіатурою назви республіки, облямованою золотою рамкою.

28 квітня 1990 року аналогічні рішення були прийняті Львівською обласною Радою народних депутатів, 24 липня 1990 року на Хрещатик у біля будинку Київради було піднято синьо-жовтий прапор. Після проголошення незалежності України Верховна Рада України 28 січня 1992 року прийняла постанову Про затвердження державним прапором України Національного прапора. Освячення Національного прапора було проведено священиком Петром Бойком (Петро Тодосьович Бойко) після чого здійснена урочиста хода і внесення прапора до Верховної Ради.

Державний Прапор України визначається чинною Конституцією України (прийнята 28 червня 1996 року) як «стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів» (Стаття 20, Розділ І).