15. Погодження протоколів канального рівня.(54 вопрос)

Сучасні обчислювальні мережі часто будуються з використанням декількох різних базових технологій - Ethernet, Token Ring або FDDI. Така неоднорідність виникає або при об'єднанні мереж, що вже існували раніше, використовують в своїх транспортних підсистемах різні протоколи канального рівня, або при переході до нових технологій, таких, як Fast Ethernet або 100VG-AnyLAN.

Саме для утворення єдиної транспортної системи, об'єднуючої декілька мереж з різними принципами передачі інформації між кінцевими вузлами, і служить мережевий рівень. Коли дві або більш за мережі організовують сумісну транспортну службу, то такий режим взаємодії зазвичай називають міжмережевою взаємодією (internetworking). Для позначення складеної мережі в англомовній літературі часто також використовується термін інтермережа (internetwork або internet).

Створення складної структурованої мережі, інтегруючої різні базові технології, може здійснюватися і засобами канального рівня: для цього можуть бути використані деякі типи мостів і комутаторів. Проте можливістю трансляції протоколів канального рівня володіють далеко не всі типи мостів і комутаторів, до того ж можливості ці обмежені. Зокрема, в об'єднуваних мережах повинні співпадати максимальні розміри полий даних в кадрах, оскільки канальні протоколи, як правило, не підтримують функції фрагментації пакетів.

16. Маршрутизація у мережах із складною топологією.(36 вопрос)

Серед протоколів канального рівня деякі забезпечують доставку даних в мережах з довільною топологією, але тільки між парою сусідніх вузлів (наприклад, протокол PPP), а деякі - між будь-якими вузлами (наприклад, Ethernet), але при цьому мережа повинна мати топологію визначеного і вельми простого типу, наприклад, деревовидну.

При об'єднанні в мережу декількох сегментів за допомогою мостів або комутаторів продовжують діяти обмеження на її топологію: у мережі, що вийшла, повинні бути відсутніми замкнені кола. Дійсно, міст або його функціональний аналог - комутатор - можуть вирішувати задачу доставки пакету адресатові тільки тоді, коли між відправником і одержувачем існує єдиний шлях. В той же час наявність надмірних зв'язків, які і утворюють петлі, часто необхідна для кращого балансування навантаження, а також для підвищення надійності мережі за рахунок існування альтернативного маршруту на додаток до основного.

Мережевий рівень дозволяє передавати дані між будь-якими, довільно зв'язаними вузлами мережі.

Реалізація протоколу мережевого рівня має на увазі наявність в мережі спеціального пристрою - маршрутизатора. Маршрутизатори об'єднують окремі мережі в загальну складену мережу.До кожного маршрутизатора можуть бути приєднані декілька мереж (принаймні дві).

У складних складених мережах майже завжди існує декілька альтернативних маршрутів для передачі пакетів між двома кінцевими вузлами. Завдання вибору маршрутів з декількох можливих вирішують маршрутизатори, а також кінцеві вузли.

Маршрут - це послідовність маршрутизаторів, які повинен пройти пакет від відправника до пункту призначення.

Маршрутизатор вибирає маршрут на підставі свого уявлення про поточну конфігурацію мережі і відповідного критерію вибору маршруту. Зазвичай як критерій виступає час проходження маршруту, яке в локальних мережах співпадає з довжиною маршруту, вимірюваної в кількості пройдених вузлів маршрутизації (у глобальних мережах враховується і час передачі пакету по кожній лінії зв'язку).