37. Теорія акультурації у концепціях представників культурної антропології.

37. Технічні досягнення 19 століття та їх вплив на культурний розвиток.

37. Трипілля як зразок землеробської культури на теренах України.

Добою розквіту землеробської культури (4000-2350 рр. до н. е.) є трипільська культура, що була поширена на території України, Молдови та Східної Румунії. Уперше селище такого типу було розкопане наприкінці 19 століття археологом В. Хвойкою поблизу с. Трипілля на Київщині. Землеробські технології, запроваджені цією культурою, досягли найвищого рівня розвитку в період середнього Трипілля. З’явились майстерні із виготовлення знарядь праці, зросла кількість виробів із міді, характерною ознакою є поява розписної кераміки, розвивається скульптура, нового рівня організації набувають торговельні стосунки, удосконалюється господарчий реманент. Трипільська культура є об’єктом постійних наукових досліджень.

37. Український символізм (на прикладах творчості Лесі Українки та Ліни Костенко).

Символізм (фр. symbolisme, з грец. симболон — знак, ознака, прикмета, символ) — літературно-мистецький напрям кінця 19 — початку 20 століття, основоположники якого, проголосили основою мистецької творчості символ — таємну ідею, приховану у глибині всіх навколишніх, а також і потойбічних явищ, що її можна розкрити, збагнути й відобразити тільки з допомогою мистецтва, зокрема музики й поезії. Символізм виник у Франції у 1880 роках як реакція проти міщанства і позитивізму. Основоположниками його були Поль Верлен і Стефан Малларме. Символізм – одна із стильових течій модернізму, основною рисою якого є те, що конкретний художній образ перетворюється на багатозначний символ.

37. Феномен української ментальності: її основні складові.

Культура кожного народу – це його доля, традиція, духовність, яку науковці визначають категорією ментальності (менталітету). Культурологічні, соціально-психологічні дослідження феномену української ментальності дозволяють визначити її такі суттєві складові: антеїзм ( термін походить від персонажу давньогрецької міфології Антея –емоційно-шанобливе ставлення до землі, рідної природи, землеробства, що проявилось у досягненнях агрокультури українського народу); кордоцентричність (відчувати серцем) – виявляється у сентименталізмі, чутливості, емпатії, любові до природи); екзистенціально – «межове» світовідчуття – гостроемоційне переживання сьогоденності життя, пріоритет минулого над майбутнім; індивідуалізм – виявляється у різних формах поривання до особистої свободи без належного прагнення до державності. Характерна українцям релігійність є покликом душі. Два типи української ментальності: землеробський та козацький.

37. Філософський методологічний підхід – розкриття креативно-діяльнісної сутності культури.

37. Функціоналізм Британської школи соціальної культурології.

37. 19 століття – нові форми культурного життя.

54. Які характерні ознаки культури еллінізму?

Період еллінізму в античній Греції розпочинається в останній третині 4 століття до нашої ери й закінчується в останніх десятиліттях 1 століття до нашої ери, коли країну завоювали римляни. Культурі цього періоду притаманний синкретизм (не розчленованість, що характеризує нерозвинутий стан якогось явища). Початок еллінізмові поклала діяльність Олександра Македонського. Елліністична культура – явище цілісне, результат синтезу культур греків-завойовників і підкорених народів. Період еллінізму, хоч його перебіг і не був сприятливий для процвітання, все-таки виявив культурне панування Еллади в тогочасному світі. Історія поклала на Елладу велику місію – не державотворчу, а культурну. Це була космополітична культура, ця культура – не лише втілення унікальності людського духу, а й засвоєння найкращих здобутків культурного розмаїття об’єднаного світу. Це була культура різко стратифікованого суспільства: вона стала культурою інтелектуальної еліти, задовольняючи потреби нової рабовласницької знаті, потонулої у східних розкошах царських дворів. Також ця культура віддзеркалила світогляд людини, перехід зі стабільної полісної колективності до нового для античності відчуття індивідуалізму. Дуже змінились релігійні уявлення греків: поширилось ототожнення богів грецького пантеону зі стародавніми грецькими божествами, до яких греки й раніше ставились з увагою. У філософії періоду еллінізму цілком панувала грецька традиція. Афіни й далі залишаються головним і найбільшим центром філософської думки. Набули поширення вчення стоїків та Епікура. Для елліністичної архітектури характерні величезні масштаби споруд, пишність форм. Особливе наукове досягнення елліністичної культури – поява грецької філології. Основи заклали Зенодот Ефеський, Арістофан Візантійський, Аристарх Самофракійський. Докорінних змін зазнала література. Традиційні жанри класичної літератури відступили, майже зникли трагедія та ораторська література. Поезія перетворюється на мистецтво для обраних, задовольняючи нахили високоінтелектуальної еліти. Загалом елліністична пора грецької культури була досить плідною в усіх сферах матеріального та художнього життя.

18