7. Культура як предмет культурології.

Уперше культурологію як самостійну науку виокремив американський антрополог Леслі Уайт. Предмет вивчення культурології – процес становлення і розвитку культури як соціального досвіду людини, соціальної пам’яті, що детермінує становлення індивіда. Із самої назви «культурологія» – наука про культуру. Культурологія – самостійна галузь соціально-гуманітарних знань, яка залежно від мети пізнання поділяють на теоретичну і прикладну. Метою теоретичної є створення системи знань про генезис та сутність культури як соціального феномену, а прикладна ставить за мету прогнозування і регулювання культуротворчих процесів, які відбуваються в сучасному суспільстві. Культура – це світ соціального бутя та самореалізації людини.

7. Культурологічна концепція г. Сковороди.

За трактуванням Сковороди, культура – це єдність трьох світів: перший – світ природи «макрокосм», другий – це людська спільнота і світ окремої людини «мікрокосм», третій – Біблія, або «світ символів». Він започатковує тенденцію української культур філософії, розуміючи культуру як окрему, специфічну сферу буття, у якій все божественне перебуває у символічних формах.

7. 24. Культурологія – комплексна соціально-гуманітарна наука. Науки, що складають основи культурологічного знання.

Становленню й оформленню в самостійну дисципліну сприяли науки гуманітарно-світоглядного виміру: філософія, антропологія, історія, соціологія. У самостійну наукову галузь культурологія виділяється з філософії, тому її розглядають як філософську науку. Виділення культури як специфічної сфери знання відбулось у добу Нового часу і пов’язане з філософськими концепціями історії Гердера, Гегеля та Данилевського. Філософія є методологічною основою культурології, оскільки забезпечує її гносеологічні, онтологічні, аксіологічні орієнтири. Також сутнісною складовою культурології є культурна антропологія, яка об’єктом своїх досліджень обирає зв’язок культури з визначальними характеристиками людини. Засадничі основи культурології закладає історія, яка дає можливість розкрити взаємозв’язок різних історичних епох, фіксує конкретні події розвитку культури і забезпечує виявлення архетипів сучасної культури. Культурологія тісно пов’язана з соціологією, яка допомагає зрозуміти динаміку культуротворчих процесів. До наук, що складають основи культурології, слід віднести і мистецтвознавство, яке вивчає історію і теорію окремих видів мистецтва. Культурологія постає комплексом наук про культуру, які взаємодіють і доповнюють одна одну. Досліджуючи культуру як системне явище, культурологія використовує методи і наукові розробки як соціально-гуманітарних, так і природничої сфери знання.

7. Культуротворчі аспекти теорії ментальності.

7. Культуротворчі ідеї доби Відродження.

7. Масова культура як феномен 20 століття.

7. Мистецтво доби Ренесансу (характерні ознаки).

7. Міф як першомодель світу («Золота пектораль», «Збручанський ідол» тощо).

25. Національно-визвольна тенденційність української культури 19 століття.

25. Неолітична революція, її сутність та наслідки.

Соціально-культурним переворотом у розвитку первісного суспільства можна вважати перехід від господарства привласнюючого (збиральництва, мисливства і рибальства) до виробляючого (землеробства і скотарства), який відбувся на межі мезоліту і неоліту приблизно 15-12 тисяч років до н.е. і дістав назву «неолітична революція» (термін запропонував Г. Чайлд). Неолітична революція була переломним етапом в історії людства. Її характерними рисами були: винайдення і поширення нових способів виготовлення знарядь праці, виникнення нових видів виробництва, перехід до осілого способу життя, активне формування стад свійських тварин, використання їх як тяглової сили, суттєві зрушення в демографічній сфері (різке збільшення населення, зумовивши кращу його соціальну організацію). У соціальній структурі прадавнього суспільства полігамна сім’я змінилася на патріархальну.

25. Обряд і ритуал – перші культуротворчі форми.

25. Основні концепції походження української культури.

25. 36. Особливості «закритого» та «відкритого» типів культури у контексті проблеми «Схід-Захід» в культурології. Проблема «Схід-Захід» у культурології.

25. Особливості доби Просвітництва (Вольтер, Дідро, Руссо).

Просвітництво - прогресивна ідейна течія епохи становлення капіталізму, пов'язана з боротьбою проти феодальних порядків. Вона мала такий величезний вплив на всі сфери духовного життя суспіль­ства, що й саму епоху називають епохою Просвітництва - друга половина XVII—XVIII ст. Характерною рисою Просвітництва було прагнення його представників до перебудови всіх суспільних відносин на основі розуму, «вічної справедливості», рівності та інших принципів.