Кримінальне право - це система (сукупність) юридичних норм, прийнятих Верховною Радою України, у яких визначається, які суспільно небезпечні діяння є злочинами і які покарання мають застосовуватися до осіб, що їх вчинили.

Кримінальне право виконує функції:

охоронну суспільства від злочинів;

попереджувальну

виховну

регулятивну

Кримінальний закон - це основне джерело кримінального права. Тільки кримінальні закони визнають злочинність ді¬яння і караність. Кримінальний закон має охоронне, регуля¬тивне, інформаційне і запобіжне значення. Сам факт його існування попереджує вчинення нових злочинів.

Кримінальний закон - це акт Верховної Ради України, який встановлює підстави кримінальної відповідальності, визначає, які суспільно небезпечні діяння визначаються злочином і які покарання можуть за¬стосовуватись до осіб, винних у їх вчиненні.

Злочином визначається передбачене Кримінальним кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене фізичною осудною особою, яка досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність.

Ознаки злочину:

небезпечність

Протиправній

Винність

Караність

Склад злочину - це сукупність встановлених кри¬мінальним законом об’єктивних і суб’єктивних ознак, які характеризують суспільно небезпечне діяння.

Об’єкт злочину - суспільні відносини, яким злочин при¬чиняє або може причинити суттєву шкоду і які охороняються кримінальним законом від лочинних посягань.

Предмет злочину - це матеріальна річ, з приводу якої або шляхом дії (впливу) на яку вчиняється злочин.

До об’єктивної сторони злочину належать основні ознаки злочину:

Діяння - конкретний, усвідомлений і вольовий акт поведінки людини, який є суспільно небезпечним і протиправним. Діяння завжди виступає у двох формах - дії чи без¬діяльності. Дія - це активна, свідома, суспільно небезпеч-

Для характеристики об’єктивної сторони злочину важлив« значення мають такі факультативні ознаки, як час, місце, об становка, спосіб, засоби, знаряддя та інші обставини вчинен ня злочину.

Осудність - це здатність особи усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.

Неосудність - це психічний стан людини, за якого вона під час вчинення суспільно небезпечного діяння не могла усвідомлювати своїх дій або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, недоумства чи іншого хворобливого стану.

Суб єктивна сторона складу злочину являє собою внутрішню сторону суспільно небезпечного діяння, тобто психічне ставлення особи до суспільно небезпечного діяння та його наслідків.

До ознак суб’єктивної сторони:

вина, мотив і мета злочину, певний емоційний стан особи.

Стадії вчинення злочину - це передбачені кримі¬нальним законом суспільно небезпечні етапи його здій¬снення, які істотно різняться між собою ступенем ре¬алізації злочинного наміру.

Кримінальний кодекс України визнає злочинними та караними три стадії вчинення злочину:

1) Готування до злочину 2) Замах на злочин 3) Закінчений злочин

____________________________________________________________________________________

Учинення злочину групою осіб - це менш небезпечна та не досить поширена форма співучасті. Вона характеризується не¬високим ступенем узгодженості та приєднанням учасників до виконавця злочину тільки під час його вчинення без поперед¬ньої змови між собою.

Учинення злочину групою осіб за попередньою змовою має місце тоді, коли співучасники ще до початку злочину домови¬лися про спільне його вчинення

Кримінальне покарання є заходом прібмусу, що за¬стосовується від імені держави за виролом суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочиніу, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод за¬судженого.

Ознаки кримінального покарання:

публічний характер;

призначається від імені держави;

передбачені лише кримінальним законом;

виноситься і застосовується лише за вирокотм суду;

є карою для винного за вчинений злочин;

особистий характер; 

Метою покарання в кримінальному праві вважаються ті кінцеві фактичні результати, яких намагається досягти дер¬жава, встановлюючи кримінальну відповідальність, засуджу¬ючи винуватого в здійсненні злочину до покарання та засто¬совуючи цей захід.

Кара (відплата) за вчинений злочин (встановлює соціальну справедливість)

Виправлення засудженого (такі зміни в поглядах засудженого, що ви-ключають можливість вчинення НОВОГО)

Запобігання вчиненню нових злочинів (спеціальна превенція)

Обставини, які пом’якшують і обтяжують від¬повідальність - це встановлені судом за конкретною справою об’єктивні та суб’єктивні чинники, що не є ознаками конкретного складу злочину і не впливають на його кваліфікацію, проте знижують чи підвищують суспільну небезпечність діяння і цим впливають на пом’якшення чи посилення покарання.

Повторність злочинів - це вчинення двох або біль¬ше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини ККУ.

Рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умис¬ний злочин.

Звільнення від покарання - це відмова держави від застосування покарання до особи, яка обвинувачуваль- ним вироком суду була визнана винною у вчиненні зло¬чину.

Амністія -- відмова держави від застосування до особи, яка вчинила злочин, призначеного їй судом пока¬рання або відмова держави від подальшого виконання покарання щодо такої особи.

Помилування - це відмова держави в особі Прези¬дента України від подальшого виконання щодо засу¬дженої особи призначеного їй судом покарання.

Судимість - це особливий правовий стан особи, зу¬мовлений засудженням до кримінального покарання, що пов’язане з передбаченими законом негативними наслідками.

Примусові заходи медичного характеру та при¬мусове лікування є заходами державного примусу, які призначаються судом особі, що вчинила суспільно не¬безпечне діяння.

Кримінальне право - це система (сукупність) юридичних норм, прийнятих Верховною Радою України, у яких визначається, які суспільно небезпечні діяння є злочинами і які покарання мають застосовуватися до осіб, що їх вчинили.

Кримінальне право виконує функції:

охоронну суспільства від злочинів;

попереджувальну

виховну

регулятивну

Кримінальний закон - це основне джерело кримінального права. Тільки кримінальні закони визнають злочинність ді¬яння і караність. Кримінальний закон має охоронне, регуля¬тивне, інформаційне і запобіжне значення. Сам факт його існування попереджує вчинення нових злочинів.

Кримінальний закон - це акт Верховної Ради України, який встановлює підстави кримінальної відповідальності, визначає, які суспільно небезпечні діяння визначаються злочином і які покарання можуть за¬стосовуватись до осіб, винних у їх вчиненні.

Злочином визначається передбачене Кримінальним кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене фізичною осудною особою, яка досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність.