Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….4

Загальні відомості про розподільні пристрої напругою до 1000 В…………9

Комплектні розподільні пристрої…………………………………………….12

Ввідно-розподільні пристрої………………………………………………….18

Розподільні щитки, пункти, шафи……………………………………………..19

Обладнання, матеріал, інструменти…………………………………………….22

Монтаж розподільних пристроїв напругою до 1000 В………………………..24

Випробування та здача в експлуатацію розподільних пристроїв напругою до 1000 В……………………………………………………………………………27

Техніка безпеки під час монтажу розподільних пристроїв……………...……31

Використана література.

Вступ

Енергетика-одна з найпотужніших галузей народного господарства України. За розвитком енергетики визначають стан розвитку країни в цілому. Електроенергія сьогодні виробляється на електростанціях різного типу .В Україні працюють теплові, гідро, атомні, вітрові та іншого типу електростанції.

Найбільші теплові електростанції розміщені на Донбасі. Серед них найпотужнішими є Луганська, Миронівська, Старобишівська(по 2,4 млн.кВт кожна), Слов’янська (2,1 млн.кВт), Вуглегірська (3,6 млн.кВт), Кухарівська і Штерівська. Тут діє потужна лінія електропередачі Донбас - захід України.

У Придніпров’ї ,незважаючи на дещо іншу сировинну базу і наявність гідроресурсів, виробництво електроенергії на теплових електростанціях також переважає. Тут працюють Криворізька ДРЕС(3 млн.кВт), Придніпровська(2,4 млн.кВт), та Запорізька(3,6 млн.кВт). В Енергодарі розміщена Запорізька АЕС. Крім цього енергетичний потенціал Придніпров’я доповнюють три ГЕС на Дніпрі: дніпровська(538 тис.кВт), Дніпродзержинська (352 тис.кВт) та Кременчуцька(625 тис.кВт).

Потужні електростанції різного типу розміщені поблизу Києва – Трипільська ДРЕС(1,8 млн.кВт), Київська ГЕС(361,2 тис.кВт), Київська ГЕС(225 тис.кВт).

Новий енергетичний район сформовано в західній частині України на базі теплових та автономних електростанцій. Серед них Добротвірська ДРЕС(700 тис.кВт), Бурщтинська ДРЕС(2,4 млн.кВт), Рівненська АЕС, Хмельницька АЕС та Дністровська ГЕС(702 тис.кВт).

Південноукраїнська у Миколаївській області, Рівненська і Хмельницька. В 2004 р. на них було вироблено 47,8% електроенергії, або 87,0 млрд.кВт. год.

У деяких країнах світу (Японія, Франція) частка електроенергії, яка виробляється на АЕС, сягає 90% і більше. З часом в Україні будуть побудовані нові реактори і збільшиться виробництво електроенергії на АЕС.

Важливою для України поки-що є проблема зберігання відходів ядерного палива. Поки-що їх відправляють для захоронення до Російської Федерації, яка встановила ціну за 1 кг відходів 0,65 дол. Щорічно вартість вивезення Україною відпрацьованого палива до Російської Федерації становить 100 млн. доларів за рік. Наша країна намагається забезпечити захоронення відходів ядерного палива на своїй території. Уже ведеться будівництво сховища у 30 кілометровій зоні Чорнобильської АЕС.

Щодо вітроенергетики, то цей напрям отримання електроенергії порівняно молодий. Першу вітроелектростанцію потужністю 110 кВт було побудовано поблизу Севастополя в 1931 році. Нині в Україні ведеться будівництво 9 вітроелектростанцій, 5 із них в Криму, де особливо гостро стоїть проблема з електропостачанням.

Найбільшою є Донузлавська ВЕС з 53 вітроагрегатами, на яких виробляється у межах 2,3 млн кВт. год. електроенергії. До експериментальних належать Акташська (14 вітроагрегатів), Чорноморська (4 вітроагрегати) та Євпаторійська ВЕС (1 вітроагрегат потужністю 420 кВт). У Миколаївській області вже виробляє електроенергію Аджигільська ВЕС, на Львівщині - Тру-скавецька, на Херсонщині - Асканійська. Усі вітроелектростанції України виробляють 15 млн. кВт. год. електроенергії, що становить 0,08% від загального виробітку.

Географічне положення країни дозволяє широко розвивати вітроенергетику. Крім гір Криму і Карпат найбільші площі для спорудження ВЕС маємо на мілководних акваторіях морів, заток, лиманів та внутрішніх водойм.

Використовуючи цей потенціал, Україна може електростанціями потужністю 1500 кВт, генерувати електрики не менше як 5 трильйонів кВт. год. за рік, або майже у 30 разів більше, ніж виробляється її всіма електростанціями нині. Але щоб перетворити ці проекти в дійсність, потрібна воля керівників держави.

Всі великі електростанції України об'єднані в районні енергосистеми, що утворюють єдину енергосистему. Функціонують Донбаська, Дніпропетровська, Харківська, Київська, Вінницька, Львівська, Одеська та Кримська районні енергосистеми. Об'єднана енергосистема України пов'язана з енергосистемами сусідніх з Україною держав та енергосистемою "Мир". Високовольтні лінії передачі електроенергії створили енергомости України з Російською Федерацією, Словаччиною, Угорщиною, Румунією, Молдовою. В 90-х роках минулого століття освоєно трансукраїнські лінії електропередачі напругою 750 кВт "Донбас - Західна Україна".

Заслуговує на увагу і використання електроенергії. Із загальної кількості її виробітку в Україні підприємствами добувної і обробної промисловості, будівництвом використовується 53,5% електроенергії, сільським, лісовим, рибним господарством та мисливством витрачається 0,5%, транспортом і зв'язком - 5%, підприємствами та організаціями інших видів діяльності - 6%, населенням - 13% та реалізується за межі країни 6,5%. Крім того, витрачається у мережах загального користування майже 18% електроенергії, тобто майже п'ята частина її виробітку, а це свідчить про те, що проблему із передачею енергії на значні відстані слід вирішувати найближчим часом.

Електроенергетика набула в Україні високого розвитку. На території нашої країни розміщені великі атомні, теплові, гідроелектростанції, потужність яких з кожним роком зростає. З 1960 по 1996 рр. виробничі потужності електростанцій зросли з 11,7 до 54 млн. кВт., або в 4,9 разів, виробництво електроенергії — з 53,9 до 183 млрд. кВт-год., або в 3,4 разів. Нарощування потужностей електростанцій відбулося за рахунок нових теплових, атомних і гідроелектростанцій. Завершено будівництво Дніпровського каскаду та 55 гідроелектростанцій на середніх ріках. Введено в дію потужності на Рівненській (818 МВт), Чорнобильській (4000 МВт), Південноукраїнській (2000 МВт), Запорізькій (1000 МВт), Хмельницькій (1000 МВт) та інших атомних електростанціях. На них виробляється майже 1/3 електроенергії, більше половини якої споживається у промисловості.

Однак Україна, маючи власні великі запаси уранових руд і цирконію, змушена завозити ядерне паливо з Росії. Назріла потреба налагодити його виробництво в Україні. Водночас слід зазначити, що подальший розвиток атомної енергетики стримується відсутністю надійних атомних реакторів, підприємств з виробництва ядерного палива, вичерпанням можливостей території країни для будівництва нових ядерних об'єктів, а також через велику соціальну напруженість, викликану катастрофою на Чорнобильській АЕС. У таких умовах основним є введення в дію потужностей на теплових та гідроакумулювальних електростанціях.

Недопоставки вугілля електростанціям стали причиною того, що з 1990 р. по 2002 р. виробництво електроенергії на теплових електростанціях скоротилося з 208 до 85,9 млрд кВт-год. У зв'язку з використанням низькосортного вугілля електростанції змушені збільшувати витрати мазуту до 17—19 млн. т. ,що становить 1/3 всіх витрат палива. Додаткова витрата палива по групі станцій, які працюють на антрацитовому і збідненому вугіллі, оцінюється в 1 млн. т. умовного палива за рік.

Давно відпрацювали свій ресурс агрегати середнього і низького тиску Криворізької, Кіровоградської, Північнодонецької, Львівської, Лисичанської, Дніпродзержинської, Сумської теплоелектростанцій, а також Київської та Харківської об'єднаних ТЕЦ. Основні напрями підвищення технічного й еколого-економічного рівнів теплових електростанцій такі: виведення з експлуатації морально застарілого і фізично спрацьованого обладнання, переведення ряду ТЕЦ на опалювальні та парові котельні, подовження строків експлуатації ряду електростанцій, повна модернізація теплосилового устаткування, підвищення маневреності блоків потужністю 200, 300 МВт та інші заходи.

У перспективі головним має бути структурна перебудова господарського комплексу України і переорієнтація його на переважний розвиток тих галузей, які найменше забруднюють природне середовище, мало енерго-, матеріале-, фондо- і працемісткі. Це середнє, точне, сільськогосподарське машинобудування, автомобільна, електротехнічна, електронна, комп'ютерна, приладобудівна, легка і харчова промисловість. Переорієнтація господарського комплексу на розвиток цих галузей промисловості дасть змогу більш як на третину скоротити споживання енергоресурсів, звести до мінімуму забруднення природного середовища, збільшити випуск конкурентоспроможної продукції, валютні надходження і підвищити добробут населення нашої країни.

1.1. Загальні відомості про розподільні пристрої напругою до 1000 в

Розподільним пристроєм (РП) називають сукупність електрообладнання, що призначене для приймання і розподілу електричної енергії. Такі пристрої бувають закриті та відкриті, збірні та комплектні. У збірних РП електрообладнання монтується в запроектованому місці, а в комплектних воно змонтоване в спеціальних шафах на заводі та цілком підготовлене для вмикання до джерел енергії. РП на напругу до 35 кВ і вище споруджують відкритого типу. Широко використовують на станціях і підстанціях комплектні розподільні пристрої (КРП). Вони призначені для розподілу електроенергії та захисту електроустановок і кіл від перевантажень, коротких замикань, а також для нечастих комутацій електричних кіл. КРП скорочують терміни і вартість монтажних робіт, їх випускають у вигляді щитів, шаф, панелей, РП, ящиків і щитків. Останнім часом часто застосовують серії збірних комплектних пристроїв, які складаються з окремих блоків і панелей. Щити поділяють на розподільні, керування, релейні, сигналізації і контролю. Це металеві конструкції, що комплектуються з окремих панелей, пульт-панелей або шаф, на яких розміщені прилади й апарати, передбачені проектом, а також збірні шини і проводки вторинних кіл для приєднання встановленої апаратури. Розподільні щити призначені для приймання та розподілу електроенергії в мережах напругою до 1000 В і залежно від конструкції поділяються на одно – і двостороннього обслуговування, панельні та шафні. Одностороннього обслуговування розраховані на встановлення безпосередньо біля стіни і на обслуговування з лицевої сторони. Всі приводи і ручки керування винесені на фасад, а для огляду, обслуговування і ремонту на зворотньому боці панелі мають дверцята. Щити одностороннього обслуговування (ЩО) виготовляють у відкритому і закритому виконанні. Відкриті щити збирають з панелей, а закриті – з шаф. Щити одностороннього обслуговування комплектують з окремих панелей – ввідних, лінійних, секційних і торцьових. Лінійні панелі слугують для приєднання до збірних шин споживачів електроенергії, ввідні – для приєднання шинних і кабельних вводів; секційні – для секціонування збірних шин. Бокові сторони крайніх панелей щита закривають торцьовими панелями із захисними і декоративними дверцятами. Панелі всіх видів складаються з каркаса, на якому встановлені захисні та комутаційні апарати а також вимірювальні прилади. Каркас по вертикалі розбитий на п’ять відсіків. У середньому відсіку розміщені збірні шини і прилади, над ним і під ним – блоки, у верхньому – тільки прилади, а в нижньому – кінцеві лінії. Кришки відсіку виконані знімними. Це дає змогу виконувати монтаж, ревізію і ремонт з фасаду щита. Основні типові панелі випускають шириною 600 мм, висотою 2160 мм і глибиною 550 мм. Нині широко використовують щити ЩО-70. Як панелі, так і шафи ЩО-70 мають габаритні розміри 2200*600*/800… 1100 мм і максимальний струм приєднання 2000 А. РП двостороннього обслуговування зручніші в експлуатації, але вимагають більше місця. Масове використання дістали щити з панелей ПРС. Їх ширина 600 і 800 мм, висота 2400 мм і глибина 550 мм. З типових панелей ПРС комплектують розподільні щити двостороннього обслуговування напругою до 1000 В. Обслуговування, ремонт і приєднання апаратів проводять із тильної сторони панелі, крім панелей з авто мостами. У панелях з апаратами на номінальні струми 600 і 1000 А і автоматами на 400 А передбачають шинні складання для приєднання кількох кабелів. Розподільні щити двостороннього обслуговування комплектують також з типових панелей ПД і шаф ЩД. Ці панелі економніші за витратами матеріалів і зручніші у виготовленні й обслуговуванні. Панелі ПД, відкриті зверху і ззаду, встановлюють в електроприміщеннях, а шафи ЩД, закриті зверху і ззаду – у виробничих приміщеннях. З цих панелей і шаф можна комплектувати розподільні пристрої для КТП. За призначенням панелі ПД і шафи ЩД поділяють на лінійні, ввідні та секційні. Висота всіх панелей і шаф – 2200 мм, глибина – 550 мм, ширина – 600, 800 і 1000 мм. Панелі комплектують блоками запобіжник - вимикач БПВ, вимикач БВ і автоматами на номінальні струми 100…2000. У ввідних і секційних панелях у закритій шафі розміщується релейна апаратура АВР. Блок запобіжник-вимикач – це трифазний комутаційно-захисний апарат на номінальні струми до 1000 А з подвійним розривом кола, використаний сумісно з приводом у вигляді одного апарата – БПВ і БВ. У блоках БПВ вмикання і вимикання здійснюється патронами ПН-2, вмонтованими у важільний привод, так що при рухові останнього патрони рухаються прямолінійно. Блоки для встановлення в ящиках і шафах мають блокування, що виключає відкривання дверцят при увімкненому положенні та вмикання при відкритих дверцятах. Розподільні пункти ПР 9000, ПР 11, ПР 21, ПР 22 ,ПР 23, ПР 24, ПР 41 і т.д. призначені для розподілу електроенергії і захисту електроустановок, а також нечастих оперативних комутацій електричних кіл і пуску асинхронних двигунів. Розподільні пункти ПР 41 укомплектовані конденсаторами КСІ-038-18УЗ, їх використовують для компенсації реактивної енергії. Розподільні пункти за способом встановлення бувають вбудовані в нішах, навісні на стінах, колонах, конструкціях і на підлозі. Силові ящики призначені для захисту, нечастих вмикань і вимикань під навантаженням електричних кіл трифазного струму, а в разі наявності запобіжників і для захисту від перевантаження і короткого замикання. Вони мають один вбудований триполюсний рубильник або рубильник з трьома запобіжниками. Введення проводів у ящики і виведення з них відбувається через верхню і нижню кришки. До силових ящиків належать ЯБПВУ, ЯТП, ЯПП та ін.