Кременчук 2011

Тема 1. Закономірності зовнішньої форми кристалів

1. макроскопічний та мікроскопічний підходи до вивчення стану речовини.

2. поняття про кристали. Властивості кристала.

3. Закономірності зовнішньої форми кристалів.

Макроскопічний та мікроскопічний підходи до вивчення стану речовини

Відомо, що залежно від умов (тиск, температура) речовина як форма матерії може існувати в різних станах (тверде тіло, рідина, газоподібний стан). У конденсованому стані в 1 см³ речовини знаходиться ~ 10²¹ – 10²³ ядер і 10²² 10²⁴ електронів, які взаємодіють між собою та із зовнішніми фізичними полями.

Найпростіша модель конденсованого стану – в якій конденсат розглядається як суцільне середовище. Такий підхід зветься макроскопічним. В цьому випадку не враховуються деталі внутрішньої будови речовини.

Прикладом макроскопічного підходу до вивчення речовини є дослідження газів. При певних умовах кожна частка газу володіє певною кінетичною енергією Е, яка набагато перевищує потенціальну енергію взаємодії часток U: E >> U. З цієї причини частки газу рухаються незалежно одна від іншої.

Для конденсованого стану співвідношення між енергіями частки є протилежним, а саме E << U.

Це означає, що частки у конденсованому стані сильно пов’язані між собою. Збудження однієї частки призводить до збудження сусідніх часток. Цей процес залежить від будови речовини, тому більш точним для дослідження конденсованих систем (тверді тіла, рідина) є мікроскопічний підхід, в якому приймають до уваги внутрішню будову елементів, з яких складається система.

Поняття про кристали. Властивості кристала

Найбільш простою системою конденсованого середовища є ідеальний кристал (ІК). Під ідеальним кристалом розуміються тверді тіла, в яких реалізується симетрія у розміщенні атомів.

Більшість твердих тіл у природі мають кристалічну будову (метали, піски, гірські породи, а також органічні речовини – білки).

У сучасній техніці кристали широко використовуються у радіотехніці, електроніці, автоматиці, телемеханіці, оптиці.

Тому вивчення будови кристалів, а також їх властивостей – одна з важливих задач сучасної фізики.

При цьому фахівці не можуть задовольнитися лише природними властивостями кристалічних тіл, тому що техніці необхідні матеріали з наперед заданими властивостями.

Сьогодні у промислових умовах вирощують штучні кристали (алмаз, кварц, напвпровідникові матеріали – германій, кремній, різноманітні сполуки).

Створені кристали, аналогій яких не існує в природі, з унікальними властивостями.

Для того, щоб штучно виготовити нові кристалічні тіла, щоб управляти властивостями кристалів, необхідно знати закони, яким ці тіла підкоряються.

Кристалографія – одна з дисциплін, що розглядає ці закони.

Кристали складаються з часток (атомів, іонів, молекул), але вони мають такі властивості, яких немає у окремої частки.

Наведемо висловлювання академіка Вавілова С. І. (1941 р.):

Кристалл нельзя рассматривать как простую сумму молекул, из которых он построен. Он ведет себя как особого рода гигантская молекула, как целый спаянный коллектив.

Суттєвою особливістю розміщення часток у кристалах є періодичне повторювання однакових часток, з яких побудований кристал. Внаслідок впорядкованого розміщення часток кристали набувають такі властивості, яких немає у некристалічних тіл.

Однією з таких властивостей є плоскогранність монокристалів.

Монокристалами називають одиночні кристали, для яких характерний певний порядок у розміщенні часток (атомів, іонів, молекул).

Слово „кристал” вживалось древніми греками як назва гірського кришталю, який часто зустрічається у природі у вигляді тіл правильної форми.

Коли ми говоримо про кристал, у нас виникає образ тіла, яке має правильну форму – куба, октаедра, призми.

Правильна форма кристала є наслідком впорядкованого розміщення у ньому часток. Це основна властивість кристала.

У природі частіше всього зустрічаються кристалічні речовини у вигляді сукупності зв’язаних один з одним хаотично орієнтованих монокристалів. Такі речовини називають полікристалами.

Таким чином, у монокристалі присутній порядок у розміщенні часток, у полікристалі він порушується на гранях одиночних монокристалів.