5. Динаміка культуро творчих процесів 20 століття у діалозі модернізму-постмодернізму.

6. Доба Августа як «золотий вік» імперської культури Риму.

7. Еволюціоністські концепції культури (л.Уайт).

Сучасна культурологія не відмовилась від еволюціоністських ідей, вони набули свого подальшого розвитку в культурній антропології та відтворились в американській школі неоеволюціонізму (Р.Андерсон, Р. Карнейро, М.Харріс, Е.Сервіс), теоретичною основою якої були культурологічні розробки Л.Уайта. Свою концепцію вчений розглядав як принципово нову методологію вивчення закономірностей культурно-історичного процесу та розкриття специфіки людської культури. Визначальну роль у розвитку неоеволюціонізму відіграли ідеї Уайта про культуру як систему здатну до самоорганізації, виділення в ній підсистем (технологічна, соціальна та ідеологічна). У своїй культурологічній концепції провідним критерієм розвитку культури визначав енергію. Культура є формою організації енергії, а історія культури – це історія оволодіння енергією та способами її використання. Першим джерелом енергії, вважав Уайт, був організм самої людини. Згодом відкриття нових джерел енергії (нафти, газу, вугілля) сприяло надзвичайному динамізму у розвитку культури, спричинивши «промисловий переворот». Л.Уайт зауважує, що цивілізація повністю залежить від джерел енергії і вичерпавши існуючі згодом може загинути, якщо не відкриє нові енергоресурси та технології їх використання. У цілому еволюціонізм у культурології обстоював ідеї універсально та поступального розвитку культури.

7. Етногенез – визначальний шлях формування культури народу.

Результатом «неолітичної революції» було зародження етногенезу – процесу формування етносів (від грец. народ, плем’я) усталених культурно-духовних спільностей, що склались соціально-історично і надалі слугували основою розвитку народностей і націй. Етнічна спільнота пов’язана із загальновиробленою культурою, спільністю мови, походженням, єдиним суспільним устроєм життя, комплексом звичаїв, традицій. Етногенез пов'язаний із формуванням самосвідомості етносу, що спонукає до само ідентифікації і дозволяє виявитись у самоназві. Оригінальна пасіонарна теорія етногенезу, у якій етногенезом називається вся тривалість етнічної історії, розроблена Львом Гумільовим. Процес етногенезу можливий за умови певного рівня розвитку культури.

7. Зміст проблеми ідентифікації у культурологічній думці, особливості самої ідентифікації.

7. Ідеї краси, доба та істини у слов’янській культурній традиції.

7. Індоарійський період в культурі Індії (найзначніші надбання і характерні ознаки).

Відомий індолог С. Ф. Ольденбург виділяв у ролі фунда­ментальних засад індійської культури привнесені індоаріями сільську общину як головний спосіб життєдіяльності, брахманізм як панівне релігійне світоуявлення, кастовий устрій як основний тип соціальних взаємовідносин, сан­скрит як мову культурного спілкування.

Варто підкреслити, що достовірність саме таких куль­турних засад Індії підтверджується не лише археологічними матеріалами, а й наявністю писемних літературних джерел про тогочасні культурно-соціальні реалії.