23. Роман Свидн. «Люборацькі», жанр, пробл-ка, образи

Новаторським явищем за жанром і за змістом в історії укр-ї літ-ри став ром. «Люборацькі». У ньому розкрив-ся проблеми суспільного життя України у 40-60р. ХІХ ст.: - питання навчання і виховання в системі шкільної освіти; - загибель талановитої людини, яка не знаходить підтримки в сусп-ві;протест проти приниження особистості; - Викриття явищ насадження укр.. народові чужої культури і моралі. Роман назвав «сімейною хронікою», бо писав про пережиті ним події. Окремі персонажі твору ніби спроектовані з реальних людей – знайомих письменника. Напр., образ отця Гервасія, витесаний у значній мірі з батька письменника. Образ матушки нагадує образ його матері (добра, роботяща, віруюча жінка). Образ Антося – з самого письменника. Сестри Мася й Орися з сестер Свидн-го Марії і Юлії. Але автор художньо відтворює життя, типове для провінційних куточків України ХІХ ст. Автор ніби збоку спостерігає події і переказує те, що бачив, пережив. Сюжет розвив-ся поступово, події викладаються логічно. Починається роман пейзажним малюнком подільського села Володьки, в якому живе родина Люборацьких – отець Гервасій з паніматкою та їхні діти: Антось, Мася, Орися, Текля. Живуть скромно, бо село бідне, прихід (подання на церкву) небагатий. Але сім’я живе у злагоді, батьків шанують. Виховання дітей як і в простих сім’ях. Всі діти трудолюбиві, поштиві, добросердечні. У сім’ї дотримуються старосвітських звичаїв. Батько почуває себе українцем. Зав’язка – відвідини Гервасієм польського пана Росоминського, який переконував Г., що все українське – то мужицьке, низьке, некультурне. І переконав віддати старшу дочку до польського пансіону (стала худа, бліда аж сива). Серед молодших – син Антось, який є композиційним центром роману. Від природи щирий, дотепний, сміливий. Намагається протестувати проти схоластики, нелюдських знущань над бурсаками (били різками так, що учні втрачали свідомість). Але система знищила Антося. Його, одного з найздібніших, випускають із семінарії «вне разряда» та ще й насильно одружують з підстаркуватою дівкою, а не з Галею, яку він кохав. У розквіті сил він помирає. (Мене вбила семінарія – передсмертні слова). Орися вийшла за попа Тимоху. Паніматка думала зажити щасливо при внуках , але самодур зять виганяє її з хати, вбиває Орисю. Твір трагічний. Стара Любомирка помирає в дорозі, і її, віруючу, ховають неподалік корчми і «довго - довго» жиди лили помиї на її гріб. Вражають у творі реалії побуту в семінарії – нудне схоластичне навчання, приниження людської гідності (таблички з написом «за мужицькі слова»), биття різками, крадіжки, пиятика, гра в карти. Отже, роман має велике пізнавальне значення, показує вплив польської шляхти на українське духовенство, культуру, викликає обурення їх зневагою до укр-го народу, його культури.

6