18. Лірика т.Шевченка 1847-1850 р.Р.: мотиви, образність.

У 1847р Ш. був заарештований і відправлений на заслання. Згідно з вироком йому заборонялося писати й малювати. Перебуваючи у в’язниці, поет створив ряд переважно ліричних творів, на основі яких пізніше уклав цикл «В казематі». Більшість творів циклу тематично пов’язана з Україною. У них знайшов відображення емоційний стан ув’язненого поета. У Шевченковій тв-ті періоду заслання переважають ліричні поезії, у яких автор прагне по-новому осмислити своє покликання, болісно відгукується на втрату зв’язків зі звичним середовищем, висловлює тугу за рідним краєм, звертається до дитячих спогадів, із сумом переживає самотність. У цілому поетичні твори Ш. представляють сильну особистість, яка критично переосмислює своє попереднє життя, але не впадає у відчай під тиском репресій. У поемі «Іржавець» Ш. співчутливо відгукується про заручника обставин гетьмана Івана Мазепу та запорожців, що стали жертвами погромів, влаштованих російським військом. У поемі «Чернець» патріотом виступає козацький полковник Семен Палій. Автор поетизує образ гетьмана Дорошенка в поемі «Заступила чорна хмара..». Подібні персонажі змальовані у поемах «Варнак», «Якби тобі довелося», «Меж скалами, неначе злодій», «Москалева криниця». Автор приходить до нового типу героя – народного праведника, героїзм якого полягає у прощенні ворогів і проповідуванні добра. «Невольнича поезія» за своїм хар-м є безпосереднім продовженням творчості 1843-47рр – періоду «Трьох літ». Як і раніше, вона спрямована проти кріпосництва і царату. Ш. пише під враженням, здобутим в часи перебування на Україні. Але з’являються й нові теми, мотиви. Викриття кріпацтва набуває більш конкретних рис(«Княжна», «Варнак», «Марина», «П.С.», «Якби ви знали, паничі…» тощо). У творах періоду заслання переважають твори автобіографічного хар-ру(«Мені тринадцятий минало», «А.О. Козачковському», «І виріс я на чужині…», «І золотої, й дорогої…», «Ми в купочці колись росли…» тощо). Особливістю «невольничої поезії» є наявність у ній багатьох пісень(пісня «Як маю я журитися…» – за хар-ом справді близька до народної , але в ній суто шевченківський мотив незламності). Мотив туги за батьківщиною спричинив загострення патріотичного почуття(«Сон (Гори мої високії…)»). Тугою за рідним краєм пронизані твори на історичні теми(«Іржавець», «Чернець», «Хустина», «Швачка», «У неділеньку, у святую…», «Заступила чорна хмара…»). У творі «Царі» – мотив волі до боротьби, виступ проти самодержавства, заклик до розправи з усіма вінценосцями. Крім соц-х поем і автобіографічних віршів, на засланні написав багато творів на мор-етичні теми: «Москалева криниця», «Титарівна», «Меж скалами, неначе злодій…», «Сотник», «Петрусь». Безперечно, і в моральних проблемах, які порушує поет, проглядається соц підґрунтя, але на першому плані тут переживання людини – людини, яка може й не належати до трудового народу. Є чимало пейзажних образків, лір медитацій(«І станом гнучким і красою…», Огні горять, музика грає…», «І досі сниться: під горою…» та ін.). Поезія «Мені однаково, чи буду…» – лір вірш, написаний в казематі. Незважаючи на власне становище в’язня, автор перш за все уболіває за долю рідного краю, він готовий на самопожертву заради батьківщини. «Садок вишневий коло хати…» – ідилічний малюнок укр. сільського життя: село змальовано як громаду дружніх сімей, де панує гармонія людини і природи(садок, хліборобська праця, вечеря й сон коло хати), людини й мистецтва(спів дівчат, що вертаються з поля), людини й Космосу(зірка над вечерувальниками в саду).