15.Поема т.Шевченка «Гайдамаки» : історична основа, ідейний зміст, художні особливості.

Над поемою "Гайдамаки" Т. Шевченко працював з 1839 до 1841 року у вiльний час вiд занять в Академiї мистецтв. Поема вийшла друком 1842 року власним коштом автора. Присвятив її поет В.І.Григоровичу, секретаревi Академiï мистецтв, одному з учасникiв викупу поета з крiпацтва. Ця поема стала подiєю не лише в українськiй, а й в усiй європейськiй лiтературi. Основним джерелом "Гайдамаків" була усна народна творчість (пісні, перекази і легенди). Про це говорив сам поет. Він знав також історичні праці українських, російських та польських авторів про Коліївщину - народне повстання 1768 року на Правобережній Україні.В "Приписах" ("Примітках") до поеми Шевченко посилався на "Історію Русів", "Історію Малої Росії" Д. Бантиша-Каменського, "Энциклопедичиский лексикон" А. Плюшара, "Історію Королівства Польського" Є. Бендтке. Він користувався працею М. О. Максимовича "Оповідь про Коліївщину" (в рукописі), польською мемуарною літературою.Поет також читав художню літературу про гайдамаччину, зокрема повість М. Чайковського "Вернигора"У поемі є i реальнi постатi, i вигаданi. Гонта i Залiзняк - це, як вiдомо, iсторичнi особи. А ось Ярема Галайда - це збiрний образ українського повсталого народу. Такої iсторичної постатi не було, це витвiр Т. Шевченка.Поема «Гайдамаки» Т. Г. Шевченка — незвичайне й важливе явище в українській літературі. В ній знайшло своє відображення багатовікове прагнення українського народу до незалежності. Та разом з тим вона зовсім не схожа на інші поеми героїчного жанру. Поряд зі сторінками, що відтворюють боротьбу українського народу з польською шляхтою, оживають ліричні світлі картини прекрасного кохання Яреми і Оксани. Передусім звертає на себе увагу вступ до поеми. Та й не один, а два. У них даються міркування про історію гайдамацього руху, про ті джерела, до яких звертався Шевченко, створюючи поему. Але особливе значення, по-моєму, в цих вступах мають рядки-роздуми про українську мову, літературу. Шевченко стверджує, що він пише тією мовою, «що мати співала., Шевченко став основоположником української літературної мови та національної літератури. І якщо вся поема — це уславлення мужності народних борців за свободу, то ці сторінки поеми — приклад справжнього подвигу геніального поета, який протиставив «шляхетній» і культурній тематиці тогочасної літератури свою «кобзарсько-мужицьку» музу. Найяскравіші і найбільш вражаючі сторінки поеми присвячені картинам визвольної боротьби українського народу. Вірними лицарями свободи постають перед нами Ярема, Залізняк, Гонта. Хіба можна забути, як на тлі кривавих пожеж народної помсти вимальовується постать у чорній киреї: мужній ватажок народного повстання Іван Гонта своїм синам хату серед степу «глибоку будує», просить у них прощення за те, що змушений був убити їх. Непомірно дорогу ціну заплатив він за свободу. Кожен рядок, кожне слово цієї поеми дзвенить славою козацькій вольниці, возвеличує подвиги в ім'я свободи рідного народу. Поема сповнена і великою тугою за тими славними часами. Серце поета болить від того, що правнуки героїчних прадідів ходять у ярмі, забули своє минуле.