6. Тематика, композиційні особливості, образи повісті Квітки-Основ’яненка «Конотопська відьма».

Вперше повість надрукована у 1837 році, написана у 1833. За жанром – сентиментально-гумористична повість. Події відбуваються у часи Гетьманщини (17 ст.), в місті Конотоп. За обсягом твір має 14 розділів та епілог. Своєрідним лейтмотивом твору є анафора «сумний і невеселий». Повість «Конотопська відьма» письменник написав на основі народних вірувань у відьом, чортів і упирів. Казкова, на перший погляд, основа повісті насправді ґрунтується на реальних фактах. Надсилаючи рукопис П. Плетньову, Квітка писав, що «все це засновано на розповідях старожилів» та що навіть топлення уявних відьом нещодавно відновила поміщиця сусідньої губернії. У центрі твору – конотопська відьма Явдоха Зубиха, конотопський сотник Микита Уласович Забрьоха, його помічник – писар Прокіп Григорович Пістряк. У творі 3 сюжетні лінії, пов’язані з 3-ма головними персонажами: 1.Любовна сюжетна лінія – лінія сотника, що надумав одружитися з дуже багатою дівчиною Оленою Хоружівною, але отримує від неї печеного гарбуза (ганебна відмова). 2.Службова сюжетна лінія пов’язана з інтриганом писарем, який хоче зайняти місце хазяїна. 3.Повязана з відьмою Явдохою та її помстою. Сюжетні лінії переплітаються між собою. Повість завершується розповіддю про страшну смерть конотопської відьми. В епілозі твору подаються моральні повчання.

Детально описав письменник дуже поширений в Україні обряд покарання відьом: кидання їх у воду. Відьмою у повісті виявилась Явдоха Зубиха, про яку казали, «що вона як удень, то і стара, а як сонце заходить, так вона і молодіє, а у саму глуху північ стане молоденькою дівчинкою, а там і стане старитися, до сонця вп'ять стане стара, як була учора». А ще вона вночі ходить по селу і доїть усяку живність, а по болотах жаб, ящірок та гадюк. Отже, «нав'язали на Зубиху каміння пудів з двадцять, а вона все не тоне».

Г. Ф. Квітка-Основ'яненко вдало поєднав у цьому творі реальність і казковість, іронію та гумор. Це оповідання про реальні події і про світ народної фантастики.

Повість Г. Квітки-Основ'яненка «Конотопська відьма» є дотепною сатирою на козацько-старшинський устрій у період його занепаду, на окремі явища то­дішнього життя, на побут козацької старшини XVIII століття.

Майстерно зобразив автор кумедні пригоди сотника Забрьохи та писаря Пі­стряка у місті Конотопі. Сотникові у спадок від батька дісталася посада, хоча він не знав навіть грамоти. Головне для нього: добре поїсти, поспати, щоб ніхто його не турбував. Єдине, чого він бажає — одружитися з місцевою красунею Оленою. До простих людей він ставиться зверхньо, з презирством, до виконання своїх справ — легковажно, та й взагалі він — невіглас. Сам через це і потрапляє в пастки, які розставляє писар Пістряк.

Конотопський писар вражає своєю «вченістю», адже він вчився аж двад­цять років. Задумавши посісти місце сотника, він починає давати довірли­вому Забрьосі підступні поради. Писар пропонує не виступати з козаками в по­хід, а почати розшукувати й топити відьом, які нібито украли дощ. Будучи забо­бонним, Забрьоха потрапляє в пастку. Він влаштовує страшну купелю ні в чому не винним жінкам, за що його скидають із сотникування. Пістрякові теж не по­таланило, бо новий сотник призначив писарем іншого.

Уміло підібрані прізвища для сотника й писаря набувають виразного національ­ного колориту, відбивають справжню суть персонажів, посилюють їх характеристи­ку.

«Конотопська відьма» — найбільша гумористична повість Г. Квітки-Основ'яненка.

Мова повісті, її насмішкувато-глузливий тон дуже колоритні. Пан Пістряк говорить незрозумілою ні для кого мовою.

Повість оригінальна за композицією, насичена гротескно-смішними сценами й характеристиками, колоритна мовним малюнком.