28.Методми, які використовує ре

а) Картографічний метод

Г І С – геоінформаційна система, що має засоби накопичення, збереження, відновлення, пошуку і подання даних.

ГІС-аналіз є процесом пошуку просторових закономірностей розподілу даних і взаємозв’язку між об’єктами. У процесі ГІС-аналізу використовують 3 основні моделі оцінки часових змін:а)тенденцію–зміни між двома моментами часу (1990-2000);б)цикл – зміни, що повторюються за певний тривалий період часу;в)період, що передує трансформації економічної системи, або такий, що є її результатом (до 1990р., після 2000р.) [1].

Цикли характеризують закономірності, які повторюються. Аналіз певних періодів часу дає змогу оцінювати наслідки процесів чи управлінських рішень. Створюючи карту на певну дату, можна оцінити швидкість змін параметрів функціонування економіки за конкретний період.

Карти трансформаційних процесів в економіці України повинні мати високий рівень адаптування, бути інтерактивними, з використанням ефекту мультимедіа, в них динаміка має поєднуватись із статистикою. Основними цілями застосування динамічних карт є: вивчення наслідків трансформаційних процесів; відстеження їх в реальному часі; моделювання змін.

Інформаційні моделі повинні відображати:макроекономічні тенденції трансформації економіки;трансформаційний спад;формування ринкового середовища як бази ринкової системи господарювання;реструктуризацію, інституціональні перетворення;інвестиційні процеси, прямі іноземні інвестиції;приватизацію;територіальні пропорції та регіональні відмінності в рівнях розвитку економіки та її основних галузей.

Створений електронний національний атлас України (2000 р.), діє Електронна пошуково-довідкова система “Міста України”.

б) Балансовий метод. Співвідношення галузевих та регіональних балансів дає змогу вибрати оптимальні співвідношення між галузями ринкової спеціалізації та тими, що регіон обслуговують Потрібен для розробки міжрегірнальних та внутрішньорегіональних звязків.Це можуть бути баланси палива,енергії,сировини та інше.Вибір місця для підприємства (сировина, вода, збут, трудові ресурси, площа, паливо, енергія, комунікації…)

в) Програмно-цільовий метод - визначає головні напрямки для досягання найбільших народногосподарських результатів і концентрації ресурсів та зусиль на їх вирішенні у визначений термін.Кожна комплексна програма має погоджений план щодо забезпечення ресурсами, коштами і має певний термін реалізації.Перелік деяких регіональних програмборотьба із туберкульозом,програма онкологія,програма боротьби із безпритульністю,розвитку Придунавя,програма захисту етнічних меншин.

37)Принципи та фактори розміщення паливно-енергетичного комплексу України

а)Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) — складна міжгалузева система видобутку й виробництва палива та енергії, їхнього транспор­тування, розподілу й використання. До його складу входять паливна промисловість (нафтова, газова, вугільна, сланцева, торфова) та електро­енергетика, тісно пов'язані з усіма галузями народного господарства.

На сучасному етапі економічного розвитку найважливіша — паливно-енергетична проблема. Успішне її розв'язання визначає можливості, темпи й напрями економічного та соціального розвит­ку. Значення палива для економіки будь-якої держави величезне: без нього неможливий виробничий процес, робота промисловості, сільського господарства й транспорту.

Основними первинними джерелами енергії у сучасному світі є нафта, вугілля, природний газ, гідроенергія, а також швидко зростає значення атомної енергії.

Паливно-енергетичний баланс — баланс виробництва, перетво­рення та використання всіх видів енергії: мінеральної, сонячної, вітро­вої, хвильової, геотермальної тощо.

Структура паливно-енергетичного балансу світу: нафта — 40%, природний газ — 23%, вугілля — 31%, інші види палива — 1%,атомна енергія — 2%, гідроенергія — 3%.

б)Серед загальних ресурсів викопного органічного палива на вугілля припадає 65% — 90%. Історично воно відіграло величезну роль у світовому промисловому розвитку. Вугілля забезпечувало енергетичну основу пер­шої промислової революції у Великій Британії й згодом охопила інші країни.

У промислово розвинутих країнах вугілля є надзвичайно важли­вим паливом, що забезпечує зростання економіки та замінює нафту в багатьох сферах її теперішнього використання. Найбільшими спо­живачами вугілля сьогодні є теплоенергетика, чорна металургія, залізничний транспорт, машинобудування, а також житлово-побуто­вий сектор.

Сьогодні вугілля — єдиний енергетичний ресурс, якого за теперішніх технологій видобутку в США, Канаді, Австралії, Росії та деяких інших країнах вистачить на віддалену перспективу.

Розвиток вугільної промисловості у США, Західній Європі та ще кількох промислових державах гальмується екологічними фак­торами.

Ще однією проблемою є транспортування вугілля від місця ви­добутку — до місця споживання. Віддаленість покладів від узбереж­жя — разом з низькою пропускною здатністю залізниць і портів — унеможливлює різке збільшення поставок вугілля на світовий ринок.

Серед країн світу за покладами вугілля перше місце займає США-23%,на другому місці Росія-13%,на третьому Китай-11%.Буре вугілля в найбільшій кількості є в США-21%,Росії-17%,Індії-13%.Кам’яне вугілля є в США-26%,Китай-10%,Австралія-9%.Відкритих покладів вугілля за сучасними темпами споживання вистачить на 200-300 років. Протягом останніх років видобуток вугілля у країнах Західної Європи знижується. Видобуток вугілля підземним способом згортається, а відкритим — зростає. За видобутком кам'яного вугілля перед ведуть Китай, США, Індія, ПАР та Австралія, а за видобутком бурого - США, ФРН, Росія.

Найбільшим басейном в Україні є Донбас із запасами 240 млрд. т. Тут є усі марки вугілля: коксівне, антрацит, газове, довгополуменеве. Донецьке вугілля має високу теплотвірну здатність і незначну зольність. Проте собівартість його порівняно висока через велику глибину залягання шарів та їхню малу по­тужність. Це знижує його конкурентоспроможність.

В Україні вугілля видобувається також у Львівсько-Волинському та Дніпровському вугільних басейнах, проте поклади тут невеликі. Україна імпортує вугілля з Росії та Польщі, а експортує - у Сло­ваччину, Австрію, Фінляндію, Чехію.

в)Особливості розміщення галузей паливно-енергетичного комплексу в Україні

Родовища наф­ти й газу, зосереджені у Дніпровсько-Донецькій нафтогазоносній області, Карпатській і Причорноморсько-Кримський нафтогазонос­них провінціях. Найбільші родо­вища нафти в Прикарпатті. У Дніпровсько-Донецькій області відзначають­ся родовища газу, нафти. Перспективним є Причорноморський регіон. Тут у прибережних частинах Чорного моря ви­явлено поклади газу на глибині 700—750 м. Велике значення має кам'яне та буре вугілля, що видобуваються у Донецькому, Львівсько-Волинському кам'яновугільних і Дніпровському буровугільному басейнах. Також добувають горючі сланці, родовища яких розташовані в Карпатах, на Поділлі, у Кіровоградській обла­сті (найбільше родовище — Бовтиське). Торф'яні родовища зосереджені на Поліській низовині.

Виды произв. подвергнутые сильному влиянию топл.-энергет. фактору,наз. Энергоёмкими(электроемкие и энергоемкие). Предприятия произв. алюминий,титан,магний,медь,каучук. Должны размещать в близи крупных энергоисточников дающих дешевую электроэнергию.Теплоемкие- произв. никеля,цимента,стекла, особое место занимает ТЕС,где топливо главное сырье.Поэтому желательно весь ТЭС у источников топлива,так как передача електроенергии на большие расстояния догорая и невыгодная из-за больших потерь.