Господарський комплекс

План

1. Сутність господарського комплексу і його структура

2. Галузева і територіальна структура господарського комплексу.

3. Територіально-виробничі комплекси (ТВК) і їх типи.

4. Соціальний комплекс.

1. Господарський комплекс розглядається як динамічна комплексна система в якій складовими частинами є сполучення галузей в межах території певного масштабу. Комплекси бувають:

- Простий комплекс – сполучення паралельних галузей спеціалізації, які майже не пов’язані між собою.

- Складний комплекс – це об’єкт який має виробничі зв’язки між окремими галузями. І ці зв’язки здійснюються як по вертикалі, тобто від сировини до готової продукції, так і по горизонталі, тобто між підприємствами, які належать до різних регіонів або до різних галузей господарства. Складному комплексу притаманний ефект комплексоутворення, тобто об’єкт розвивається ефективно за рахунок спільних сприятливих умов. Наприклад, вигідного ЕГП, наявності природного ресурсного потенціалу, можливості спільного використання обслуговуючих галузей виробничої, соціально і ринкової інфраструктури. Тобто досягається агломераційний ефект.

При формуванні складного комплексу національна економіка отримує наступні ефекти:

1. Додатковий виграш за рахунок комбінування та кооперування.

2. Наближення комплексів до сировини і споживачів готової продукції.

3. Скорочення транспортних витрат.

4. Комбіноване використання електроенергії і палива.

5. Пом’якшення безробіття.

6. Залучення до трудової діяльності трудових ресурсів за статтю.

2. Галузева і територіальна структура господарського комплексу.

Галузь – це сукупність підприємств та організацій, об’єднаних спільністю функцій, які вони виконують в суспільному поділі праці.

До основних відносять районоутворюючі чи містоутворюючі спеціалізації. Які мають високу питому вагу у виробництві регіону та найбільший економічний ефект.

Обслуговуючі галузі забезпечують потреби основних галузей та населення в електроенергії, теплі, воді, зв’язку, фінансах, торгівлі, культурі, комунально-побутовому обслуговуванні тощо.

Супутні галузі тісно пов’язані між собою технологічно і доповнюють одна одну.

Паралельні галузі – такі, що розвиваються дещо ізольовано на базі спільних, природних і економічних умов. Вони не мають між собою тісних виробничих зв’язків, але паралельно використовують спільні ресурси: землю, робочу силу, воду, паливо тощо.

Міжгалузевий комплекс – це система економічно взаємопов’язаних галузей виробничої та невиробничої сфер, яка сформована внаслідок кооперації та інтеграції підприємств. Приклади міжгалузевих комплексів: ПЕК, металургійний комплекс, машинобудівний, хіміко-лісовий, транспортний, АПК, соціальний.

3. Територіально виробничі комплекси та їх типи.

ТВК – це об1єднання підприємств певної спеціалізації на певній території з метою отримання найкращого ефекту завдяки комплексному використанню природних, економічних і трудових ресурсів.

В Україні виділяють Донецький, Придніпровський і Прикарпатський ТВК.

Виділяють три основних види ТВК:

1. Монопродуктові (ті, що орієнтуються на випуск одного кінцевого виду продукції).

2. Поліпродуктові (зустрічаються най частіше і виробляють декілька різних видів продукції).

3. Субпродуктові (випуск основної продукції супроводжується виробництвом супутньої).

Окрім ТВК існують ще ППК (портово-промислові комплекси).

ППК – це форма територіальної організації морського господарства і прилеглої території.

Основні типи ППК:

• Океанічний (зорієнтовані на природно-ресурсний потенціал світового океану. Видобуток нафти і газу на морському шельфі, зовнішньо економічні перевезення між країнами).

• Морські ППК або прибережний тип ППК (пов’язаний з освоєнням морського шельфу своєї держави, прибережне рибальство і розведення море культури.

• Приморський (заснований на освоєння нових територій морським шляхом – крайня північ Росії, Канади, Аляски).

4. Соціальний комплекс.

До соціального комплексу відносять виробництво товарів народного споживання і сферу послуг, яка забезпечує задоволення духовних і матеріальних потреб людини. Це заклади культури, освіти, охорони здоров’я, внутрішня торгівля, сфера побуту тощо.

Соціальний комплекс відрізняється за соціальною ознакою виділяють такі функції:

1. Торгівля.

2. Громадське харчування.

3. міський транспорт.

4. Зв’язок.

5. Житлово-комунальне обслуговування.

6. Культурно-освітній комплекс.

7. Апарат управління.

8. Фінансова банківська система.

Освіта включає загальноосвітні навчальні заклади(школи, гімназії, ліцей), професійно освітні навчальні заклади та вищі навчальні заклади. І-ІІ ступеню – техніки, училища, коледжі (528 – 400 тис. студентів). ІІІ-IV – вузи (2,5 млн. студентів).

21 тис. гімназій, ліцеїв та шкіл.

Культура. Охоплює установи, які виробляють товари культурного і інформаційного походження (картини, газети…).

Охорона здоров’я охоплює лікувальні, профілактичні, санаторні та оздоровчі заклади.

Науковий потенціал. В Україні залишилось 400 науково дослідних інститутів, в яких працює 220 тис. наукових співробітників. З я ких 9 тис. докторів наук та 100 тис. кандидатів наук. Провідними є Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса.

Побутове обслуговування (ремонт взуття, техніки, хімчистка і т.д.).

Туристичне обслуговування. Кількість громадян, які виїжджають за межі країни (15,5 млн.). Кількість громадян, які відвідали Україну – 25 млн. Мотиви, за якими в’їжджали в Україну – службова та ділова поїздка, приватний мотив, туризм, навчання, працевлаштування. Найбільша кількість туристів до України приїжджає з Росії, Польщі, Молдови, Білорусі, Румунії та Угорщини.

Торгівля забезпечує просування товарів від виробничої сфери до споживача шляхом купівлі-продажу. Торгівля буває гуртова і роздрібна.

Громадське харчування включає їдальні, кафе, бари, ресторани, кулінарії при супермаркетах та інші.

Ринкова інфраструктура – це біржі (товарні, сировинні, фондові, зайнятості населення) банківська система з їх філіалами, аудиторські установи, податкові установи, митні установи та інші.

Диспропорція регіонального розвитку України

План

1. Інтегральне оцінювання рівнів соціально-економічного розвитку регіонів.

2. Класифікація регіонів за рівнем розвитку

3. Характеристика регіонів України за різними показниками.

4. Заходи державного стимулювання розвитку депресивних територій.

1. Для оцінки рівня економічного розвитку будь-якої території можуть використовуватися понад 200 різних показників.

Перший показник. Питома вага регіону у ВВП України.

Другий показник. Обсяг виробленої промислової продукції на душу населення.

Третій показник. Рівень самозабезпечення регіону основними продуктами харчування.

Четвертий показник. Середній рівень заробітної плати.

П’ятий показник. Обсяг капіталовкладень в розрахунку на одного мешканця.

Шостий показник. Кількість компаній і фірм різних форм власності в регіоні.

Сьомий показник. Валова додана вартість (ВДВ) – розраховується як різниця між випуском в основних цінах і проміжним споживанням кожного виду економічної діяльності, зменшена на вартість витрат на послуги, сировину, оплату послуг фінансового посередника і матеріали.

Субсидія - допомога або підтримка в грошовій, або натуральній формі, яка надається за рахунок державного або місцевих бюджетів а також спеціальних фондів юридичним і фізичним особам.

Дотація (дар або пожертвування) – це грошові кошти, які надаються державою бюджетним організаціям.

Субвенція – це цільова допомога,що надається на безвідплатній і безповоротній основі з бюджету одного рівня, до бюджету іншого, як правило нижчого рівня, юридичним особам, і витрачатися вона повинна за певним цільовим призначенням.