2. В залежності від рівня економічного розвитку в Україні ( і в країнах єс) поділяються на 3 групи. Це розвинуті регіони, регіони середнього рівня розвитку і депресивні (дотаційні) регіони.

Як правило, усі регіони можуть бути проблемними, тобто вони можуть класифікуватися за різними проблемами: демографічними, екологічними, етнічними, фінансовими і т.д.

До донорських, тобто високо розвинених можна віднести Київ, Харківську, Київську, Дніпропетровську, Донецьку, Запоріжську, Одеську області.

До регіонів із середнім рівнем відносять: Львівську, кіровоградська, Луганська області.

До депресивних відносять: Чернігівську, житомирську, Волинську, Херсонську, Закарпатську обл.

Депресивна територія – це регіон або його частина рівень розвитку якої є найнижчим серед територій відповідного типу.

Території надається статус депресивної якщо:

• Протягом останніх 3х років рівень безробіття був вищим за середній рівень в країні.

• Якщо рівень зарплати був нижчим за середній по країні.

• Для сільських територій – щільність населення була нижчою, ніж на сусідніх територіях.

• Природний приріст населення нижчий ніж середній по країні.

3. Показник рівня економічного розвитку різних регіонів країни може відрізнятися в 10-20 разів.

В Україні 45% експорту і імпорту припадаю на три області – Донецьку, Дніпропетровську і Запоріжську. Серед регіонів, які залишилися 10 мають вартість експорту і імпорту менше 1%.

Рівень впровадження іноземних інвестицій. Майже 80 % іноземних інвестицій припадає на Київську і Донечку область. Є 10 регіонів, на кожний з яких припадає менше 1% іноземних інвестицій.

Вартість робочої сили відрізняється в 2-10 разів по різних регіонах України.

Рівень життя – це забезпеченість населення необхідними матеріальними благами та послугами.

Безробіття – визначає рівень зайнятості населення. Існують різни види безробіття:

- Структурне – виникає під впливом структурних змін в економіці.

- Циклічне – виникає в наслідок коливань економіки під час економічних підйомів або спадів.

- Сезонне – пов’язано з природно-кліматичними умовами.

1. Цільове спрямування державних капіталовкладень на розвиток виробничої, комунальної і соціальної інфраструктури.

2. Надання державної фінансової підтримки малим підприємствам.

3. Створення бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів, консалтингових центрів і венчурних фондів (ризикових фондів).

Регіонально-економічна, екологічна і фінансова ситуації

План

1. Регіонально-економічна ситуація.

2. екологічна ситуація.

3. Фінансова ситуація.

1. В регіонах потрібно створювати інвестиційний клімат. Тому що кожна територія відрізняється своїм природним, трудовим, соціально-економічним і інвестиційним потенціалом.

Загальний обсяг іноземних інвестицій в економіку України щороку складає ….

В розрахунку на одну особу припадає 800$ іноземних інвестицій щороку. Інвестиції в економіку України входять зі 120 країн світу. На 10 країн припадає 81% інвестицій. Перше місце – Кіпр, Німеччина, Голландія, Австрія, Велика Британія, Росія, США.

Серед галузей, в які надходять іноземні інвестиції виділяють харчову промисловість, виробництво тютюнових виробів, металургійне виробництво, машинобудування, хімічна промисловість.

Прямі інвестиції з України надходять у 51 країну світу. Лідирує Кіпр. В Єгипті Україна має інвестиції для видобутку фосфоритів для Одеського суперфосфатного заводу, в Гвінеї, Єгипті і ОАЕ є українські інвестиції у видобуток нафти і природного газу. Такі ж інвестиції є у Росії та Казахстані.

Негативні риси, які знижують інвестиційну привабливість регіонів України:

1. Недосконалість податкового, господарського і цивільного кодексів України.

2. Неврегульованість корпоративних відносин (рейдерство, корупція і непрозорість адміністративних механізмів).

3. Низька купівельна спроможність населення України.

4. Нестабільність політичної ситуації.