4. Методи імітації випадкових величин

1) метод квадратів;

2) метод добутків;

3) мультиплікативний конгруентний метод;

4) змішаний конгруентний метод.

1) Метод квадратів. До квадрату підноситься текуче випадкове число і із результатів середніх розрядів виділяється наступне випадкове число.

Метод добутків.

Два наступних одне за одним випадкових числа перемножують і із добутку середніх розрядів виділяють наступне випадкове число.

Мультиплікативний конгруентний метод

В якості поточного значення випадкового числа виділяють залишок від ділення добутку попереднього випадкового числа і постійного множника на постійне число m.

Змішаний конгруентний метод

Даний метод відрізняється від попереднього додаванням до залишку від ділення постійного числа :

Методи генерування псевдовипадкових чисел, розподілених по заданому закону.

Найбільш поширеним є методи:

1) зворотної функції;

2) табличний;

3) метод, що базується на функціональних особливостях генерованих розподілів.

Білет №11

1. Моделі ринкової рівноваги та їх характеристика

Існують дві основні моделі загальної ринкової рівноваги — неокласична та неокейнсіанська.

Неокласична модель включає модель без виробництва й модель з виробництвом. За умов моделі без виробництва досліджується лише обмін споживчих благ за їх наявного запасу Звідси можна сформулювати умову загальної ринкової рівноваги: сума вартісних оцінок надлишкового попиту на всіх ринках має дорівнювати 0. Дана умова відома також як закон Вальраса. Із закону Вальраса випливають такі висновки: а) якщо на одному з ринків має місце надлишкова пропозиція, то на іншому має бути надлишковий попит; б) якщо один ринок перебуває у стані рівноваги, то й інший ринок також перебуває у стані рівноваги. У моделі з виробництвом передбачається, що домогосподарство постачає на ринок певний обсяг виробничого фактора, отримуючи за це заробітну плату, та отримує прибуток, максимізуючи свою функцію корисності. Фірма, що належить домогосподарству, максимізує свій прибуток за даної технології з ресурсами-замінниками. Таким чином, домогосподарство має максимізувати функцію корисності при певному бюджетному обмеженні. Фірма максимізує функцію прибутку за певної технології. Загальна рівновага матиме місце тоді, коли надлишкові попити на ринку продуктів та ринку ресурсів будуть дорівнювати 0. Якщо на ринку споживчих благ має місце рівновага, то ринок ресурсів також має перебувати у стані рівноваги; якщо на ринку споживчих благ має місце нерівновага, то й на ринку праці не буде рівноваги. Згідно з неокласичною теорією, стан неповної зайнятості ресурсів не може бути тривалим; якщо не ставки заробітної плати, то ціни благ почнуть змінюватися у бажаному напрямі, аж доки не встановиться рівновага.

На противагу підходу Вальраса, неокейнсіанська теорія загальної ринкової рівноваги виходить з того, що господарські трансакції можуть починатися до того, як встановиться ринкова рівновага. За цих умов не всі господарські одиниці зможуть реалізувати свої плани; відбудеться зміна функцій попиту і пропозиції. На ринку може мати місце ситуація нерівноваги: потенційний попит буде перевищувати реальний попит. Однак виробник у своїх планах орієнтується на реальний попит. Установлення загальної ринкової рівноваги можливе лише в довгостроковому аспекті або за втручання зовнішніх щодо ринку сил.

У неокласичній теорії є розділ, що аналізує недоліки ринкового механізму. Але ці недоліки носять мікроекономічний характер і виникають зі специфічних умов виробництва чи споживання окремих товарів і послуг, наявності зовнішніх ефектів, фактора монополії і т. ін.