1. М’який знак, апостроф, подвоєння букв в словах іншомовного походження.

М’який знак:

пишеться після приголосних, які належать до речення Де ти з’їси ці лини:

перед я, ю, є, ї, йо:

адью, Кордильєри

після л перед голосними:

Дельфи, Нельсон

Але: залп, катафалк

відповідно до вимови в кінці слів:

магістраль, Булонь

Але: бал, метал, рулон, шприц, Галац

не пишеться перед я, ю, коли вони позначають один звук:

мадяр, тюбик, Аляска

Апостроф:

апостроф в словах іншомовного походження та похідних від них пишеться перед я, ю, є, ї:

після приголосних б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р:

б’єф, кар’єра

після префікса:

ад’юнкт, ін’єкція

апостроф не пишеться:

перед йо:

курйоз, серйозний

коли я, ю позначать один звук:

бязь, кювет

Подвоєння:

у загальних назвах іншомовного походження приголосні звичайно не подвоюються:

акумуляція, грип

тільки в окремих загальних назвах зберігається подвоєння: аннали, бонна, брутто, ванна (ванний), мадонна, манна (манний), мотто, нетто, панна, пенні, тонна, білль, булла, вілла, мулла, дурра, мірра.

при збігу однакових приголосних префікса і кореня подвоєння зберігається:

апперцепція, імміграція

подвоєні приголосні зберігаються в географічних, особових та інших власних назвах:

Андорра, Мюллер, Бетті.

2. Утворення чоловічих та жіночих імен по батькові. Відмінювання прізвищ.

Чоловічі імена по-батькові утворюються за допомогою суфікса -ович-:

Віталій + -ович- = Віталійович

Василь + -ович- = Васильович

Але: Ілля – Ілліч, Лука – Лукич, Сава – Савич (Савович), Григорій – Григорович, Дмитро – Дмитрович

Жіночі імена по-батькові утворюються за допомогою суфіксів -івн- (-ївн-):

Василь + -івн- = Василівна

Віталій + -ївн- = Віталіївна

Але: Ілля – Іллівна, Лука – Луківна, Сава – Савовна, Григорій – Григорівна.

Прізвища, які закінчуються на -а, -я відмінюються як іменники І відміни:

Н. Сорока Ольга Петрівна

Р. Сороки Ольги Петрівни

Д. Сороці Ользі Петрівні

З. Сороку Ольгу Петрівну

О. Сорокою Ольгою Петрівною

М. Сороці Ользі Петрівні

Прізвища, які закінчуються на приголосний та на -о і належать чоловікові відмінюються як іменники ІІ відміни. Жіночі прізвища на приголосний та на -о не відмінюються.

Н. Гнатюк Микола Андрійович

Р. Гнатюка Миколи Андрійовича

Д. Гнатюку (-ові) Миколі Андрійовичу

З. Гнатюка Миколу Андрійовича

О. Гнатюком Миколою Андрійовичем

М. Гнатюку (-ові) Миколі Андрійовичу

Білет № 18

1. Іменник. Рід, число іменників.

Іменник – це самостійна частина мови, яка означає предмет і відповідає на питання хто?, що?

Можуть означати живі (батько, Лисиця) і неживі (ліс, підлога) предмети; можуть бути загальними (ручка, лопата) і власними (Житомир, Галина).

Рід іменників: кожен іменник (крім тих, що вживаються тільки в множині) належать до одного з трьох родів: чоловічого (вітер), жіночого (осока), середнього (море).

Іменники чоловічого роду співвідносні з займенником він, жіночого – вона, середнього – воно. Іменники у множині роду не мають.

Серед назв істот належність до роду визначається:

за різними основами:

бик – корова, півень – курка

за закінченням:

син, дядька, дочка

за суфіксами:

поет – поетеса, школяр – школярка

за зв’язками з іншими словами:

наша депутат, зайшов Ігнатенко

У назвах неістот рід іменників визначається за закінченням:

чоловічий – нульове:

хутір, камінь

жіночій – нульове, -а, (-я):

липа, розкіш

середній рід - -о, -е, -а (-я):

око, море, життя

Є іменники спільного роду, у яких рід визначається за статтю:

сирота Ольга, бідолаха Петро

Є іменники, які вживаються у формах і чоловічого, і жіночого роду: зал – зала, клавіш – клавіша, санаторій – санаторія, жираф – жирафа.

Число іменників: іменники мають два числа: однину і множину.

Іменники у формі однини вживаються для позначення одного предмета:

вишня, море.

Іменники у формі множини вживаються для позначення кількох однорідних предметів:

вишні, моря

За відношенням до числа іменники поділяються на три групи:

іменники, що вживаються і в однині, і в множині:

твір – твори, хмара –хмари

іменники, що вживаються лише в однині:

назви речовин:

молоко, сметана

збірні іменник:

листя, худоба

іменники з абстрактним значенням:

програмування, доброта

власні назви:

Тернопіль, Прип’ять

іменники, що вживаються тільки в множині:

назви парних предметів:

двері, сані, ножиці

назви, що мають матеріально-речовинне значення:

висівки, дрова

назви сукупностей предметів

гроші, витрати

назви ігор, процесів:

побігеньки, піжмурки

назви відрізків часу, свят, побутових обрядів:

канікули, заручини

власні назви:

Суми, Черкаси