Білет № 1

Велика літера у власних назвах

Велика літера:

імена людей, по-батькові, прізвища, псевдоніми, клички тварин (Петро, Олексійович, Шарик);

у подвоєних складних прізвищах чи іменах (Марія-Тереза, Квітка-Основ'яненко);

міфологічні істоти і божества (Аполлон, Венера);

дійові особи у байках, казках, художніх творах (Орел, Щука, Лебідь);

назви державних посад України та міжнародних посад (Голова Верховної Ради України, Президент України);

Терміни, назви рослин у спеціальній літературі (Білий налив, Антонівка);

астрологічні назви (Молочний Шлях, Велика Ведмедиця);

географічні власні назви озер, рік, гір, морів (пік Шевченка);

назви вулиць, провулків, майданів, проспектів (Майдан Незалежності);

назви груп та союзів держав та найвищих міжнародних організацій (ООН, Рада Безпеки);

назви держав, королівств, республік, князівств (Республіка Польща, Держава Вихреїн);

неофіційні назви держав, територій (Вінниччина, Закарпаття);

назви держав, установ минулого (Центральна рада, Тимчасовий уряд);

назви найвищих установ в державі (Верховна Рада України, Конституційний Суд України);

перше слово у вивісках (Ліцей інформаційних технологій, Будинок учених);

перше слово у складних назвах (Дніпропетровський будинок мод);

перше слово у назвах навчальних закладів, музеїв, театрів (Дніпропетровський національний університет, Дніпропетровський театр ім. Шевченка);

назви культових книг і релігійних понять (Коран, Бог);

назви пам’яток архітектури, храми, замки, церкви, собори, Капелли (Десятинна церква, Софійський собор);

назви релігійних свят (Різдво Христове, Великдень);

назви історичних подій, епох, революцій, повстань, революційних свят, знаменних дат (Кривава неділя, 9 Травня);

назви конгресів, договорів, найважливіших документів (Декларація прав людини, Акт проголошення незалежності України);

назви орденів та відзнак(орден Пошани, Орден „Мати-героїня”);

у прикметникових назвах, утворених за допомогою суфіксів ів, їв, ин, їн (Грінченків словник, Маріїн лист);

у прикметникових прізвищах (Ярослав Мудрий, Карл Сміливий);

у словосполученнях, коли мається на увазі слова „ім. Когось, пам’яті когось” (Шевченківська премія, Франківська кімната).

Білет № 2

Написання географічних назв

Окремо:

прикметник + іменник (Біла Церква, Кривий Ріг);

іменник + порядковий числівник (Перше Садове, Залісся Перше);

ім'я + прізвище, ім'я + по-батькові (село Івана Франка, станція Єрофій Петрович);

Разом:

прикметник + єднальний звук + іменникова основа (Новосибірськ, Краснодар);

числівникова основа + єднальний звук + іменникова основа (П’ятигорськ, Трипілля);

наказовий спосіб дієслова + іменник (Гуляйполе, Копайгород);

іменникова основа + єднальний звук + іменникова основа (Індокитай, Верболози, АЛЕ: Австро-Угорщина, Азово-Чорномор’я);

додаванням до попередньої частини таких слів: град, город, піль, поль, штадт, шир (Дармштадт, Тернопіль).

Через дефіс:

іменник + іменник (Порт-Артур, Гвінея-Бісау);

іменник + прикметник (Новоград-Подільський);

ім'я + ім'я, ім'я + прізвище (Михайло-Коцюбинське, Івано-Франківськ);

поєднання двох іншомовних елементів (Чатир-Даг, Аю-Даг, АЛЕ: Сирдар’я, Амудар’я);

поєднання складних частинок соль -, спас-, усть -, вест -, іст-, сан-, санкт- до наступного іменника або до частинок –сквер, -стрит, -сіті, -парк (Вест-Індія, Усть-Каменогорський);

поєднання 2 іменників з прийменниками -на-, -під-, -ель-, -де- (Ростов-на-Дону, Па-де-Кале);

поєднанням іншомовних іменників (Ла-Манш, Лос-Анджелес);

Апостроф:

пишеться після б, п, в, м, ф, та р (П'ятигорськ, Прокоп'євськ);

пишеться після префіксів, що закінчується на приголосний перед я, ю, є, ї (Як'яр);

не пишеться у сполученнях ря, рю (Рязань, Крюково).

М’який знак:

після м'яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н перед я, ю, є, ї (Пхеньян, Усольє);

перед приголосним (Клязьма);

в кінці слова (Тернопіль);

в суфіксах –ець, -аць (Кам’янець);

в суфіксах –цьк, -ськ (Дніпропетровськ).

Відмінювання географічних назв

1. Географічні назви з іменниковими закінченнями — українські та інших союзних республік, а також іншомовні — відмінюються як звичайні іменники і, II та III відмін:

І відміна: Африка — Африки, в Африці; Волга — Волги, на Волзі; II відміна: Буг — Бугу, на Бузі (й по Бугу); Владивосток — Владивостока, у Владивостоці; IIІ відміна: Бретань — Бретані, Бретанню, у Бретані; Керч — Керчі, Керчю; 2. Географічні назви, що мають форму множини, відмінюються як відповідні загальні іменники: (Березники — Березників, Березникам; Горки – Горок, Горкам;) 3. Географічні назви з прикметниковими закінченнями відмінюються як звичайні прикметники (Борове - Борового, Боровому; Жуковський - Жуковського, жуковському) 4. Географічні назви, що складаються з прикметника та іменника чи навпаки, іменника та прикметника, відмінюються в обох частинах; (Великий Устюг – Великого Устюга; Кам’янець-Подільський — Кам’янця-Подільського). 5. Географічні назви, що складаються з двох іменників або іменника та присвійного прикметника, відмінюються лише в другій частині (Баден-Баден — Баден-Бадена ; Івано-Франківськ — Івано-Франківська) 6. Географічні назви, що складаються з короткої форми прикметника, прийменника на та іменника, що вказує на місце розташування населенного пункту, відмінюються в першій частині ((Ростов-на-Дону — Ростова-на-Дону; Франкфурт-на-Майні – Франкфурта-на-Майні) 7. Не відмінюються географічні назви (переважно іншомовні), що закінчуються на е (є), і (ї), о, у (ю) (Тбілісі, Баку) Так само не відмінюються й деякі назви на -а, як Нікарагуа.

Білет № 3

1. Вживання м’якого знака.

М’який знак пишеться:

після приголосних, які належать до речення: Де ти з’їси ці лини:

тінь, мідь, ґедзь

в середині складу для пом’якшення перед о:

льон, сьогодні

у суфіксах -ськ-, -цьк-, -зьк-:

запорізький, ткацький

Але: боязкий, баский, дерзкий, ковзкий, плоский, порский, жаский, різкий.

у суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, ісіньк-, -юсіньк-:

синенький, малюсінький

після м’якої л перед наступною приголосною:

пальці, кільце

Але: Наталка – Наталці (лк лц)

галка – галченя (лк лч)

у дієсловах на -ть, -ться:

сміється, ходить

у родовому відмінку множини іменників жіночого роду:

їдалень, читалень

М’який знак не пишеться:

після приголосних б, п, в, м, ф:

кров, сім

після ж, ч, ш, щ,:

носиш, ніж

після р у кінці складу:

гіркий, Кобзар

Але: М. Горький

після н перед ж, ч, ш, щ і суфіксами -ств-, -ськ-:

кінчик, громадянство

Але: нянька – няньчин

донька – доньчин

ненька – неньчин

бренькіт – бриньчати

між двома м’якими приголосними:

кузня, пісня

2. Вставні слова і речення.

Вставні слова – це такі слова, які виражають ставлення мовця до сказаного або надають реченню різних відтінків значення. Вони не відповідають на питання і не є членами речення.

У реченні вони можуть виражати:

упевненість або невпевненість: безперечно, безумовно, звичайно, справді, певна річ, ясна річ, я знаю, певен, а може, може.

вказує на порядок думок: по-перше, по-друге, до речі, між іншим, крім того, взагалі, наприклад.

вказують на джерело повідомлення: кажуть, як кажуть, мовляв, за вченням, по-моєму, по-вашому, гадаю, на мою думку.

виражають задоволення чи незадоволення: на радість, на диво, на жаль, на сором, як на зло, соромно сказати, нівроку.

привертають увагу співрозмовника: чуєте, бачите, погодьтесь, прошу вас, даруйте на слові, пробачте, вибачте.

Ніколи не бувають вставними: навіть, майже, принаймні, все таки, мовби, неначе, нібито.

Слова однак, одначе, проте, якщо стоять всередині речення виділяються комами, якщо на початку і в кінці не виділяються.

Білет № 4

1. Вживання апострофа.

Апостроф вживається:

після б, п, в, м, ф перед я, ю, є, ї:

б’ю, п’ю, верф’ю

після р у кінці складу:

бур’ – ян, ма – тір’ – ю

після префіксів та першої частини складених слів, що закінчується на приголосний:

об’ява, з’їзд, трьох’ярусний, дит’ясла

якщо перед б, п, в, м, ф стоїть р:

черв’як

5. у словах Лук’ян та похідних.

Апостроф не вживається:

якщо р стоїть не в кінці складу:

бу – ря, по – ря – док

перед йо:

серйозний

перед б, п, в, м, ф, коли перед ними стоїть інша приголосна, а не р:

свято, мавпячий, цвях

2. Звертання. Розділові знаки при звертанні.

Звертання – це слово або сполучення слів, що називає особу, предмет, до яких звертаються.

Звертання найчастіше виражаються іменником у Кл.в. або іменником чи іншою частиною мови у формі Н.в.:

Народе мій, хай Святиться твоє ім’я!

Червона калина, чого в лузі гнешся?

Звертання виділяються комами разом із словами, що відносяться до них:

Де ти, милий, чорнобривий?

Однорідні звертання з’єднані сполучниками і, й, та комою не виділяються:

Прокиньтеся, байдужі й сонні

Зірвіть душі живої згар.

частки о, ой, що стоять перед звертанням, не відділяються від нього комою:

О рідне слово, що без тебе я...

у складі поширеного звертання займенники ти, ви комами не виділяються:

Слово, моя ти єдиная зброє!

після звертання, що вимовляється з особливою силою, ставиться знак оклику, а наступне слово пишеться з великої літери:

Пам’ятайте! Чесною будь

І не слухай підступного серця...

Білет № 5