- •Відмінювання географічних назв
- •1. Географічні назви з іменниковими закінченнями — українські та інших союзних республік, а також іншомовні — відмінюються як звичайні іменники і, II та III відмін:
- •1. Вживання м’якого знака.
- •2. Вставні слова і речення.
- •1. Чергування голосних (о-і, е-і, о-а, о е-і).
- •2. Правопис складних прикметників.
- •1. Правопис ненаголошених голосних е, й, о, а.
- •2. Розділові знаки у складному безсполучниковому реченні (тире, двокрапка).
- •1. Чергування у – в, і - и.
- •2. Розділові знаки у складносурядному реченні.
- •1. Подвоєння приголосних при їх збігу.
- •2. Пряма мова і розділові знаки при ній.
- •1. Подовження приголосних перед я, ю, є, ї.
- •2. Правопис складних іменників.
- •1. Правила переносу слів.
- •2. Правопис частки не з іменниками, прикметниками.
- •1. Будова слова. Способи творення слів.
- •2. Розділові знаки між групою підмета і присудка.
- •1. М’який знак, апостроф, подвоєння букв в словах іншомовного походження.
- •2. Утворення чоловічих та жіночих імен по батькові. Відмінювання прізвищ.
- •1. Іменник. Рід, число іменників.
- •2. Розділові знаки у складнопідрядному реченні.
- •1. Типи відмін іменників. Поділ іменників і відміни на групи.
- •2. Творення і правопис присвійних прикметників.
- •1. Прикметник. Розряди за значенням.
2. Правопис частки не з іменниками, прикметниками.
Іменник – це самостійна частина мови, яка означає підмет і відповідає на питання хто?, що?
Іменник з часткою не може вживатися, як разом, так і окремо:
Разом, коли:
іменник без не не вживається:
ненависть, нежить
іменник можна замінити синонімом без частки не:
неволя (рабство), небилиця (вигадка)
частка не в складі префікса недо-:
недоїдок, недостача
Окремо, коли:
іменники зіставляються або протиставляються за допомогою сполучника а:
не друг, а ворог
між часткою не і іменником можна вставити є:
сіно не солома
Прикметник – це самостійна частина мови, яка вказує на ознаку предмета або його приналежність і відповідає на питання який?, чий?
Прикметник з часткою не може вживатися разом і окремо:
Разом, коли:
прикметник без не не вживається:
ненависний, негайний
Окремо, коли:
прикметник має при собі пояснююче слово:
Далеко не досконалий твір.
між прикметником і часткою не можна вставити є:
цей будинок не старий. Але: цей будинок нестарий (тобто відносно недавно збудований).
Білет № 16
1. Будова слова. Способи творення слів.
Частина слова:
корінь – це спільна частина споріднених слів, яка виражає основне лексичне значення:
хліб, хлібниця, хлібний
В корені може відбуватися чергування:
воля – вільний
префікс – це частина слова, яка стоїть перед коренем і служить для утворення нових слів чи інших граматичних форм:
робити – заробити, кращий – найкращий
Словотворчі префікси змінюють лексичне значення слова.
Формотворчі префікси служать для утворення нових слів чи інших граматичних форм:
суфікс – це частина слова, яка стоїть після кореня і служить для утворення нових слів чи інших граматичних форм:
година – годинник
закінчення – це змінна частина слова, яка знаходиться в кінці слова, вказуючи на відношення до інших слів у словосполученнях чи реченнях:
долина, долини, долиною
основа – це частина слова без закінчення:
вода, ліс, дуб
Похідна основа – це така основа, яка складається з префікса, кореня і суфікса: незаперечний.
Непохідна основа – складається тільки з кореня.
Твірна основа – це така основа, від якої утворюються нові слова:
Способи творення слів:
І. Морфологічний:
суфіксальний – утворення нових слів за допомогою суфікса.
префіксальний – утворення нових слів за допомогою префікса.
суфіксально–префіксальний – утворення нових слів за допомогою суфікса і префікса.
безафіксний – утворення нових слів від твірної основи без додавання суфікса і префікса.
основоскладання – це такий спосіб творення слів, при якому дві або більше основ утворюють одне слово.
ІІ. Неморфологічний:
утворення нового слова, через набуття ним нового значення.
утворення нового слова через злиття цілого словосполучення:
добра ніч – добраніч, ні те ні се – нісенітниця
перехід однієї частини мови в іншу:
молодий, вчений.
2. Розділові знаки між групою підмета і присудка.
Між підметом і присудком може стояти або не стояти тире:
Тире ставиться, коли:
присудок виражений іменником або кількісним числівником у Н.в. і стоїть після підмета:
Київ – столиця України.
перед присудком стоять слова то, це, ось, значить:
Книга – це джерело знань.
хоч один із головних членів виражений іменником у Н.в., і другий – неозначеною формою дієслова:
Життя прожити – не поле перейти.
інтонаційно передається довготривала пауза:
Я – син країни рад.
Тире не ставиться, коли:
присудок виражений порівняльним зворотом:
Промені як вії сонячних очей.
між підметом і присудком стоїть заперечна частка не або сполучник:
Старість не радість.
між підметом і присудком стоїть прислівник:
Перше вересня завжди свято.
між підметом і присудком стоять вставні слова, речення або словосполучення:
Бук, як відомо, міцне дерево.
у фразеологічних зворотах:
Два чоботи пара.
Білет № 17