2. Розділові знаки у складному безсполучниковому реченні (тире, двокрапка).

Безсполучникове складне речення – це таке речення, частини якого з’єднуються за допомогою інтонації без сполучників.

Тихесенько вітер віє, степи, лани мріють.

Між частинами безсполучникового речення ставиться:

Двокрапка:

якщо наступна частина розкриває зміст попередньої (між ними можна вставити а саме):

І досі сниться: під горою між вербами та над водою біленька хаточка стоїть.

якщо наступна частина виражає причину того, про що йдеться в попередній частині (між ними можна вставити бо, тому):

Мир у світі таки буде: його хочуть усі люди.

Тире:

коли зміст частин протиставляється (можна вставити а):

На небі сонце – серед нив я.

коли у першій частині вказується час або умова дії, а друга вказує на наслідок (можна вставити коли, якщо):

Прийшов рано – збудилися дороги.

Вовків боятись – в ліс не ходити.

якщо у другій частині міститься порівняння з тим про, що говориться в першій частині (можна вставити немов):

Подивилась ясно – заспівали скрипки.

якщо друга частина вказує на різку зміну подій:

Вдарив революціонер – захитався світ.

Білет № 9

1. Чергування у – в, і - и.

В українській мові чергуються як прийменники у, в, так і префікси у-, в- у словах:

У вживається для того, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови:

між приголосними:

наш учитель

на початку речення перед приголосним:

Учора відбулися загальні збори.

перед в, ф, льв, св, тв, хв:

Одягнена у хвою, шумить дрімуча тайга.

після паузи (на письмі після розділових знаків) перед приголосними:

Це було, мені здається, у минулому році.

В вживається для того, щоб уникнути збігу голосних:

між голосними:

Була в Одесі.

на початку речення перед голосними:

В Антарктиді працюють наукові експедиції.

після голосних перед приголосними, крім в, ф, льв, св, тв, хв:

Вони познайомилися ще в дитинстві.

Сполучник і та початковий ненаголошений і в ряді випадків чергується з й.

І вживається, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови:

після приголосних або паузи ( на письмі після розділових знаків) перед голосними:

Вірю в пам’ять і серце людське.

на початку речення:

І хліб зійшов, як гімн весні і літу...

Й вживається, щоб уникнути збігу голосних:

між голосними:

У садку співали Ольга й Андрій.

після голосного перед приголосним:

Навчає баєчка великого й малого.

У – В не чергується:

У словах, що вживаються тільки з в або тільки з у:

вдача, вступ, увага, уява

у власних іменах і словах іншомовного походження:

Врубель, Угорщина, утопія

І – Й не чергується:

при зіставленні понять:

Дні і ночі. Війна і мир

перед словами, що починаються з є, ї, й, ю, я:

дівчата і юнаки.

2. Розділові знаки у складносурядному реченні.

Складносурядне речення – це таке речення, яке складається з двох або більше частин не залежних одна від одної.

У складносурядному реченні:

Кома ставиться:

коли частини речення з’єднані сполучниками сурядності:

Сполучники сурядності:

єднальні: і, та (і), й, ні-ні

протиставні: а, але, зате, проте, однак, та (а)

розділові: або-або, то-то, хоч-хоч, чи-чи, не то – не то

Згода дім будує, а незгода руйнує.

Кома не ставиться:

якщо обидві частини мають спільний другорядний член речення:

Знову яблуні буйно цвітуть і лунає знайомий мотив.

якщо речення, що складають складносурядне речення, є окличними, спонукальними, безособовими і називними, питальними:

Було затишно і пахло полином.

коли є спільне речення, яке стосується двох частин складносурядного речення:

Коли він торкався смичком до струн скрипки, все на світі зникало і залишалася тільки музика.

Крапка з комою ставиться:

якщо речення зовсім не пов’язані між собою за змістом:

Вже й череда перейшла і тільки шляхом ледве плуганилися дві корови; Радюк почав розмовляти з жінкою, але розмова не клеїлася.

коли речення зв’язані між собою, але вони дуже поширені і мають в середині розділові знаки:

Вітерець легенький дихнув; поблизу у траві засюрчав коник; а десь далеко ударив перепел, а там, над шляхом, понеслась, полилась, наче дрібний дзвіночок, жайворонкова пісня.

Тире ставиться:

якщо йде швидка, різка зміна подій:

Вдарив революціонер – і захитався світ.

коли друга частина виражає висновок, наслідок:

Чужих два слова в пісні буде – і пісня вже чужа.

Білет № 10

1. Спрощення приголосних.

У групах приголосних -ждн-, -здн-, -стл-, -стн- випадають д і т:

тиждень – тижневий, честь – чесний

Але: у словах іншомовного походження спрощення не відбувається:

контраст – контрастний, фортпост – фортпостний

У групах приголосних -знк-, -снк- випадає к при творенні дієслів із суфіксом -ну-:

бризк – бризнути, тріск – тріснути

Але: випуск – випускний, виск – вискнути, риск – рискнути.

У групі приголосних -слн- випадає л:

масло – масний, ремесло – ремісник.

2. Родовий відмінок іменників ІІ відміни: закінчення а - я.

У родовому відмінку однини закінчення -а, -я мають іменники, які означають:

назви осіб, власні імена та прізвища, персоніфіковані предмети та явища:

учителя, студента, Вітра

назви тварин і дерев:

ведмедя, зайця, кедра

назви предметів, машин, деталей:

світильника, телевізора

назви населених пунктів:

Києва, Харкова

Але: якщо назва населеного пункту складається з двох слів то закінчення -у (-ю):

Кривого Рогу, Зеленого Гаю

інші географічні назви з наголосом на кінцевому складі, а також із суфіксами -ов-, -ев- (-єв), -ин- (-їн-):

Дністра, Дніпра

міри довжин, ваги, часу тощо, назви днів тижня і місяців:

метра, грама, листопада

Але: року, віку, листопаду (процес)

грошові знаки, числові назви, слова, що стосуються порядку предметів при лічбі:

карбованця, долара, десятка

терміни іншомовного походження і українські суфіксальні терміни:

нейтрона, числівника.

Білет № 11