48. Глобальне моделювання: представники та концепції

ГЛОБАЛЬНОЕ МОДЕЛИРОВАНИЕ [global modelling] (или моделирование глобального развития) — область исследований, посвященная разработке моделей наиболее масштабных социальных, экономических и экологических процессов, охватывающих земной шар.

Напр., под руководством американского экономиста В. Леонтьева (по поручению одного из исследовательских центров ООН) была разработана экономико-математическая модель мировой экономики. Она делила мир на 15 регионов, взаимосвязанных экспортом-импортом по 43 секторам экономической деятельности. С ее помощью были проанализированы возможные варианты перспектив развития мира в целом до 2000 г. Характерно, что прогноз не предусмотрел такого всемирно-исторического явления, как развал социалистической системы и возникновение экономики переходного периода. Известен ряд глобальных моделей, разработанных по заказу т. н. Римского клуба. Еще в 80-е гг. СССР вступил в международную организацию LINK (система моделей всемирных экономических связей), участвовал в работе по Г. м., проводимой под эгидой ООН.

Глобальная система “Гея”, разработанная под руководством акад. Н. Н. Моисеева, позволила впервые проанализировать возможные последствия ядерного конфликта, предупредить человечество о действительных размерах грозящей ему опасности. У 1971 р. Дж. Форрестер представив математичну модель глобального розвитку «Світ-2». Вона побудована за принципом системної динаміки - метод вивчення складних систем із нелінійними зворотними зв'язками, розроблюваного в Массачусетському технологічному інституті.

Наступним етапом у роботах з глобального моделювання став проект «Стратегія виживання», який очолили М. Месарович (США) і Є. Пестель (ФРН). Створенню моделі передувала робота з вироблення «концептуальних основ» моделювання світового розвитку.

Критикуючи модель «Світ-2» як «механістичну», Месарович і Пестель ставлять мету побудови «кібернетичної» моделі світу. Основні принципи її побудови і використання можуть бути сформульовані в таких трьох тезах.

1. Модель, яка відбиває складні процеси взаємодії людини з навколишнім середовищем, повинна ґрунтуватися на теорії багаторівневих ієрархічних систем.

2. Модель повинна бути керованою, тобто містити в собі процес прийняття рішень. Це дозволить врахувати можливість свідомого впливу людини на розвиток світової системи. Для цього необхідно забезпечити роботу в режимі діалогу між дослідником моделі й ЕОМ.

3. Світ варто розглядати не як єдине однорідне ціле, а як систему взаємодіючих регіонів, що розрізняються рівнем розвитку, населеністю тощо.

Широкі дослідження з проблем глобального розвитку проводяться групою японських учених, причому одночасно розробляється декілька великих проектів. Найбільш відомий проект «Новий погляд на розвиток» розроблений групою вчених під керівництвом проф. токійського університету Я.Кайа. У своїй роботі автори японського проекту виходять із того, що найважливіші проблеми сучасного світу пов'язані з нестачею продуктів харчування, безробіттям і низьким рівнем виробництва в більшості країн, що розвиваються. Вважається, що надалі існуюче положення повинно змінитися. Однак з аналізу статистичних даних автори проекту роблять висновок, що розроблені в даний час форми допомоги розвинутих країн країнам, що розвиваються, неефективні. Автори проекту ставлять перед собою завдання знайти таку стратегію, яка забезпечила б швидке економічне зростання країн, що розвиваються, при стабілізації або зменшенні темпів світового промислового розвитку.

Для пошуку оптимальних шляхів запропонованої авторами проекту перебудови була створена багаторегіональна, багатогалузева математична модель глобального розвитку. У цій моделі розглядаються 9 регіонів. Динаміка розвитку кожного регіону описується трьома взаємодіючими підмоделями: виробництво, попит і народонаселення.

За допомогою цієї моделі проведене дослідження двох можливих сценаріїв світового розвитку: сценарій А - максимальне збільшення світового валового продукту на душу населення; сценарій В- переважний розвиток економіки країн, що розвиваються. Дослідження проводилося шляхом вирішення оптимізаційного завдання з інтервалом часу з 1970 по 2010 р.