3. Поясніть, де і чому існує проблема підліткового віку

1) Підлітковий вік (від 10-11 до 14-15 років) є перехідним голов­ним чином в біологічному смислі, оскільки це вік статевого дозріван­ня, паралельно якому досягають зрілості й інші біологічні системи організму. В соціальному аспекті підліткова фаза - це продовження первинної соціалізації. Всі підлітки цього віку - школярі, вони зна­ходяться на утриманні батьків (держави), їхньою провідною діяль­ністю є навчання. Соціальний статус підлітка мало чим відрізняєть­ся від дитячого. Психологічно цей вік дуже суперечливий. Для нього характерні максимальні диспропорції у рівні й темпах розвитку, обу­мовлені значною мірою біологічно. Найважливіше психологічне но­воутворення віку - почуття дорослості являє собою новий рівень домагань, що передбачає майбутнє становище, якого підліток фак­тично ще не досяг. Звідси - типові вікові конфлікти та їх перелом­лення в самосвідомості підлітка. В цілому це період закінчення ди­тинства і початку «виростання» з нього.

Л. С. Виготський: перехідний вік включає в себе 2 ряду процесів. Натуральний ряд становлять процеси біологічного дозрівання організму, включаючи статеве дозрівання; соціальний ряд -процеси навчання, виховання, соціалізації. Процеси ці завжди взаємопов'язані, але не синхронні.  По-перше: різні темпи фізичного і психічного розвитку. Такі ж відмінності існують і в психічному розвитку, в інтересах, в розумової зрілості, рівні самостійності, причому відмінності ці не виняток, а правило.  По-друге: існують великі внутрішні диспропорції: окремі біологічні системи організму можуть дозрівати в різний час. Ще більше варіацій у психічному плані: старший підліток може бути в одних відносинах уже дорослим, а в інших зовсім дитиною. Дитинство у ньому вигадливо уживається з дорослістю.  По-третє: соціальне змужніння за часом не тотожний фізичному. Фізичне дозрівання підлітка відбувається значно швидше і закінчується раніше, ніж у минулому сторіччі. З соціальним ж дозріванням справа йде набагато складніше. Терміни навчання подовжилися; пізніше починається і трудова діяльність молоді. У той же час середній вік вступу в шлюб зменшився Звідси невизначеність нормативних критеріїв соціальної зрілості в суспільній та індивідуальній свідомості. 

2) Впідлітковому віці характерна диспропорція між «Я-іделаьним» і «Я-реальним». Самооцінка в підлітковому віці занижена, нестійка.

Ефект уявної аудиторії – помилкове уявлення про те, що на вас всі звертають увагу.

3) У відносинах з батьками прагнення до емансипації.

Фактори, що впливають на прагнення до емансипації:

1. механізм психологічної протидії. Він починає спрацьовувати в тих випадках, коли дитина постійно перебував під пресингом батьківського авторитету. Його прагнення ізолюватися, здобути незалежність є своєрідна негативна реакція на вільне чи мимовільне придушення його особистості.

2. прагнення подолати відомий консерватизм дорослих (в тому числі і батьків), який виявляється у поглядах на життя, працю, духовні, матеріальні цінності, на моду, танці, одяг і ін Чим сильніше виявляється консерватизм, тим активніше старшокласники намагаються продемонструвати свій відмова від звичних стандартів поведінки, поглядів, уявлень, смаків.

3. Протест проти соціально-економічних труднощів, що виникають перманентно в суспільстві, від яких найбільше страждають діти як найменш захищена група громадян. Саме цим протестом можна пояснити широко розгорнулися в усьому світі і нашому суспільстві різноманітні неформальні руху (панки, хіпі, рокери, любери, фанати і т. п.). Їх роль, характер, зміст діяльності різні, але соціальна основа виникнення не викликає сумніву. 

\

4. Рання юність: загальна характеристика вікового періоду (психологічна специфіка поведінки та стосунків у період ранньої юності; Формування світогляду як стрижнева перспектива особистісного розвитку).

Ранній юнацький вік – 15-17 років. Основною проблемою раннього юнацького віку є питання самовизначення (професійне, міжособистісне, особистісне).

• Професійне самовизначення (це вибір подальшого життєвого шляху, професійної діяльності)

• Міжособистісне (дружба, кохання)

• Особистісне (постають питання: ким бути? яким бути?)

Стосунки у період ранньої юності можна поділити на стосунки:

• з батьками (в юнацькому віці підсилюється тенденція до зближення з батьками)

• з однолітками (центральне місце займають такі стосунки як дружба і кохання; кохання стабілізується, набуває серйозніших рис)

У період ранньої юності відбувається стабілізація особистості. Вона характеризується:

• відмовою від підліткових фантазій;

• самооцінка набуває адекватного рівня (на відміну від заниженої підліткової), вона формується на основі всіх аспектів особистості (на відміну від підліткової, яка може підвищитись чи понизитись за рахунок одного показника);

• формується моральна стійкість (в своїх рішеннях юнак орієнтується на власні погляди і переконання)

• змінюється навчальна мотивація (у зв’язку із самовизначенням)

У 17 років відбувається криза, яка пов’язана з входженням в доросле життя, з усвідомленням відповідальності.