88.Проблематика “Декамерона” Дж. Боккаччо. Класифікація новел.

Головним твором Боккаччо, що обезсмертив його ім'я, був його прославлений та ославлений «Декамерон» (10-денні розповіді) — збірка 100 повістей, розказаних товариством з 7 паній і 3 чоловіків, які під час чуми переселилися до села і там гаяли час цими розповідями. «Декамерон» написаний частково в Неаполі, частково у флоренції. Сюжети Боккаччо запозичував або зі старофранцузських фабліо («Fabliaux»), або зі збірки «Cento novelle antiche» (Bologna, nelle case di Gerolamo Benedetti, 1525 р.), а також з сучасних поетові подій. Оповіді написані витонченою, легкою мовою, вражаючим багатством та добором слів та виразів. Усі оповіді дихають життєвою правдою й строкатістю життя. Бокаччо використовував цілий набір схем і прийомів. Він зобразив людей усіх станів, будь-якого віку й характеру, пригоди найрізноманітніші, починаючи від найвеселіших і найкумедніших й закінчуючи найтрагічнішими й найзворушливішими.

«Декамерон» перекладений ледь не всіма мовами світу (класичний український переклад Миколи Лукаша), з нього черпали багато письменників, й чи не найбільше Шекспір. У французькій літературі традиції Бокаччо розвинула Маргарита Наваррська, створивши свій шедевр, близький за стилем й перейнятий гуманістичним духом французької культури й неоплатонізму — "Гептамерон". Говорячи про вплив Бокаччо на європейську літературу, варто згадати й Рабле та його роман "Гаргантюа й Пантагрюель".

Проблематика випливає з тематики,оскільки сама тема зумовлена певними питаннями,проблемами,що турбують автора. Тематика новел. а) Тематичний центр твору. У основних точках розповіді розташовані новели, в яких даються приклади зразкових героїв. Майже повністю їм присвячені новели шостого та десятого дня. У новелах шостого дня значущість таких героїв визначається їх вмілим використанням мови, вмінням вжити гостре слівце, жарт (motto di spirito), за допомогою якої залагоджувати конфлікти між іншими героями, а агресивність перетворюється у вираз вихованості і цивілізованості. У новелах десятого дня таке ж значення надається щедрості й люб'язності. За допомогою посилань і натяків у тексті ці новели пов'язані з іншими, вже включеними в попередні дні, в яких основними якостями персонажів є хитрість і агресивність. Шостий день несе основну смислове навантаження всієї структури твору, в ньому у зворотній формі зосереджена вся суть "Декамерона": введення до цього дня містить діалог, повний двозначностей, між слугами Лічіской і Тіндаро, що представляє собою вивернути навиворіт благородну манеру розмови, характерну для оповідачів. Перша і дуже коротка новела шостого дня містить розповідь якогось лицаря, настільки безладний і заплутаний, що шляхетна мадонна Оретта змушує його замовкнути. Замішання і заплутаність розповіді лицаря є не що інше, як зворотний бік, протилежність, "виворіт" вишуканої манери розповіді, прийнятої в "Декамероні". б) Релігійна тематика і зображення духовенства. Цей тематичний пласт також являє собою складну систему, зачіпає характер героїв і присутня у всіх частинах книги. Боккаччо враховує той факт, що релігія і особи духовного звання представляють один з найбільш значних елементів сучасного йому суспільства, - однак не надає своєму творові ні будь-якої духовної спрямованості, ні різкої критики по відношенню до релігійного світу. Спираючись на антімонашескую традицію, широко поширену у культурі 14 століття, він обмежується тільки епізодичними, хоча і їдкими зауваженнями з приводу лицемірства і негідної поведінки служек церкви. Той же принцип "вивороту" застосовано автором і в знаменитій новелою про Чапеллетто (створюється "антипод" сповіді й святості). в) Любовна тематика - найбільш всеохоплююча, універсальна, й Боккаччо зображає її в самих різних варіаціях. Ситуації можуть бути комічними і веселими, агресивнішими і непристойними; може бути ніжною - і боротися проти соціальних умовностей і примусу; любовні історії можуть закінчуватися щасливо або трагічно. г) Тема юності безпосередньо пов'язана з тематикою любові. Письменник вихваляє непідробленість почуттів, які рухають молодими людьми, і висміює обачність і несправедливість бажань людей похилого віку. д) Жіноча тематика. У "Декамероні" багато героїнь-жінок. Нерідко вони постають як об'єкт бажань, приховують в собі таємницю і нерозгаданістю. Є також жіночі персонажі-матері або виявляють

материнські почуття (як Грізельда у фіналі твору, що втілює багато рис матері автора, яка померла дуже рано, - саме цю новелу перевів на латинь Петрарка, і вона користувалася великим успіхом у читачів). е) Тема насмішок, іронії займає в "Декамерон" значне місце, перш за все в новелах сьомого та восьмого дня. Автор наводить в рух особливий "механізм сміху", причому він не звеличує розум небудь якості того, хто висміює, - це свого роду гра, прагнення створити ілюзорні або двозначні ситуації, дати можливість читачеві ототожнити себе з персонажами, представити себе на їхньому місці. Велике число цих новел присвячено Каландріну (разом з іншими новелами восьмого і дев'ятого дня вони утворюють окремий цикл). Варто згадати тут й історію ченця Чіполла (Луковиця, VI, 10), і священика Варлунго (VIII, 7).

Концепція кохання в “Декамероні” Дж. Боккаччо (на прикладі аналізу новели на вибір студента).

Новелла вторая

Монах Альберт уверяет Лизетту, что в нее влюблен ангел, и, вселяясь в тело Альберта, ангел желает близости с мадонной Лизеттой. Так им удаётся соединиться несколько раз, пока тщеславная Лизетта не выбалтывает подругам свой секрет. Родственники Лизетты хотят поймать «ангела», а он бросается из окна ее дома и находит убежище в доме одного бедняка, который на следующий день ведет его, переодетого дикарем, на площадь, где его узнают, а братия хватает и заключает его в темницу.

Новелла первая

Джьянни Логтеринги слышит ночью стук в дверь и будит жену. Она уверяет его, что это привидение, хотя на самом деле это её любовник подаёт сигнал, так как он пришёл на свидание из-за неправильно повёрнутой козьей головы у ворот дома Джьянни — условного знака. Джьянни вместе с женой произносят над «призраком» заговорную молитву, в которой жена завуалировано объясняет любовнику, что дома муж, но зато любовник может полакомиться оставленной в саду снедью. Стук прекращается.

Новелла вторая

При возвращении мужа домой, Перонелла прячет своего любовника в винную бочку. Муж запродал ее, а жена говорит, что уже продала ее человеку, влезшему в бочку, чтобы осмотреть, крепка ли она. Тот вылезает из бочки и, велев мужу еще выскоблить ее, скрывается.

. В багатьох розповідях «Декамерону» прославляється любов, показана її могутність, що додає людям здатність в ім'я неї творити чудеса. Всупереч віковим середньовічним уявленням, любов біля Боккаччо - не гріх, не вимушена необхідність, що забезпечує продовження людського роду, а велике чудо, величезна радість. В його розповідях вона виступає в своїх самих різних обличчях - то плотська насолода, то глибока відданість і вірність, то повна самовідданість.

Щоб її добитися, люди не тільки йдуть на жертви, але і проявляють багато хитрощів і винахідливості.