ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 ХАРАКТЕРИСТИКА ЕТНОЦЕНТРИЗМУ ЯК СОЦІАЛЬНО – ПСИХОЛОГІЧНОГО ЯВИЩА

1. Науково-теоретичне визначення етноцентризму як соціально-психологічного феномена

2. Види етноцентризму

3. Функції, особливості та механізми прояву етноцентризму

ВИСНОВКИ З РОЗДІЛУ 1

РОЗДІЛ 2 ПРОБЛЕМА ЕТНОЦЕНТРИЗМУ У ЕТНОПСИХОЛОГІЇ ТА СПОСОБИ ЇЇ ВИРІШЕННЯ

1. Постановка проблеми

2. Викладення основного матеріалу

3. Способи вирішення проблеми

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2

РОЗДІЛ 3 ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РІВНЯ ЕТНОЦЕНТРИЗМУ

1. Етапи дослідження і характеристика вибірки

2. Метод і методика дослідження

3. Аналіз результатів дослідження

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3

ВИСНОВКИ

ДОДАТКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність роботи полягає у наявності радикальних змін в етнічній самосвідомості народів нашої країни, що знаходить вираз у підвищенні інтересу етнічних груп до своєї історії, культури, традицій, мови. Етноцентризм в будь-якій формі його прояву чинить руйнівну дію на міжетнічні контакти, тому вивчення даного феномена є очевидно необхідним, особливо в сучасних умовах.

Тема даної курсової роботи “Етноцентризм – як соціально-психологічний феномен” є вкрай актуальною для вивчення, оскільки існує відома істина, що для кожної людини земна вісь проходить через центр її рідного міста чи села. Американський соціолог Вільям Саммер назвав етноцентризмом такий погляд на суспільство, при якому визначена група вважається центральною, і всі інші групи порівнюються і співвідносяться з нею.

Етноцентризм робить нашу культуру еталоном, з яким ми порівнюємо всі інші культури: на нашу думку, вони будуть гарні чи погані, високі чи низькі, правильні чи помилкові, але завжди стосовно нашої власної культури. Це виявляється в таких позитивних вираженнях, як «обраний народ», «зверхраса», і в негативних - «відсталі народи», «примітивна культура», «грубе мистецтво».

Етноцентризм існував протягом всієї історії людства. У написаній в 12 в. "Повісті временних літ" поляни, що мають, на думку літописця, нібито звичай і закон, протиставляються в'ятичам, кривичам, древлянам, які не мають ні справжнього звичаю, ні закону.

Еталонним може розглядатися все, що завгодно: релігія, мова, література, їжа, одяг тощо. Існує навіть думка американського антрополога Е. Ліча, згідно з яким, питання про те, що спалює конкретне племінне співтовариство своїх небіжчиків або ховає, круглі у них дома або прямокутні, може не мати іншого функціонального пояснення, крім того, що кожен народ хоче показати, що він відрізняється від своїх сусідів і перевершує їх. У свою чергу, ці сусіди, звичаї яких прямо протилежні, також переконані в тому, що їх спосіб робити що б то не було - правильний і найкращий.

Мета: дослідити етноцентризм як соціально-психологічний феномен.

Об’єктом дослідження є етноцентризм.

Предметом дослідження є етноцентризм як соціально-психологічне явище.

Метою дослідження є дослідження етноцентризму як соціально-психологічного явища та визначення рівня етноцентризму українців в нестабільних суспільно-політичних умовах.

Завдання, які ставляться при написанні курсової роботи:

1. Дослідити науково-теоретичну характеристику етноцентризму.

2. Визначити види, функції, механізми та особливості етноцентризму.

3. Дослідити проблематику етноцентризму.

4. Описати шляхи подолання проблем етноцентризму.

5. Провести дослідження рівня етноцентризму українців.

6. Провести аналіз та інтерпретацію результатів дослідження.

Методи наукового дослідження: компаративний метод, аналіз та систематизація, контент-аналіз, частотний аналіз, коефіцієнт рангової кореляції Спірмана.

Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного з розділів, загальних висновків, додатків, списку використаної літератури (34 найменувань, з них 8 – іноземною мовою). Повний обсяг курсової роботи становить 45 сторінок.

РОЗДІЛ 1 ХАРАКТЕРИСТИКА ЕТНОЦЕНТРИЗМУ ЯК СОЦІАЛЬНО – ПСИХОЛОГІЧНОГО ЯВИЩА

1.Науково-теоретичне визначення етноцентризму як соціально-психологічного феномена

Етноцентризм — схильність сприй­мати всі життєві явища крізь призму своєї культури та інтерпре­тувати з позиції своєї етнічної групи, взятої за еталон, тобто з певними перевагами. Для етноцентризму характерна співчутлива фіксація рис своєї групи, хоча вона не обов’язково припускає формування ворожого ставлення до інших груп. Негативний відтінок в етнічних стереотипах під впливом етноцентризму особ­ливо часто з’являється за несприятливих соціальних і культурних обставин.

За В. Самнером, етноцентризм - це почуття приналежності до певної групи і гордість, яка йде від цієї приналежності. Кожній групі властиво хвалитися своєю перевагою, постулювати своє божественне походження (про це оповідає міфологія будь-якого народу) і з презирством або жахом сприймати всіх інших. Такий же висновок, але тільки по відношенню до мас, зробив Г. Лебон, пояснюючи виникнення почуття власної величі і всемогутності у натовпу його чисельності та ілюзіями.

Поняття етноцентризму вперше було визначено як соціально-психологічне явище у 1906 р. За У. Самнером, етноцентризм - це таке світобачення, згідно з яким своя група виявляється в центрі, а всі інші порівнюються з нею або оцінюються з посиланнями на неї [9].

Сучасний дослідник І.С. Кой визначає етноцентризм як властивість "сприймати і оцінювати життєві явища крізь призму традицій, цінностей власної етнічної групи, що є певним еталоном чи оптимумом". Етноцентризм виявляється у задоволенні, яке отримують люди при сприйманні анекдотів, в сюжеті яких міститься змагання між представниками різних етнічних груп і найкращим виявляється представник їх власного етносу.

Основними показниками етноцентризму є:

- сприймання елементів своєї культури як "звичних" і "правильних", а елементів іншої культури - як "незвичних" і "неправильних";

- розгляд звичаїв власної групи як універсальних;

- оцінка цінностей, норм, ролей своєї групи як безсумнівно правильних;

- уявлення про те, що для людини звично співпрацювати з членами власної групи, допомагати їм, надавати перевагу своїй групі, пишатися нею і не довіряти чи навіть ворогувати з членами інших груп (М. Бруер і Д. Кемпбелл).

2. Види етноцентризму

У 80-ті роки американський психолог Мацумото запропонував розрізняти два види етноцентризму: гнучкий і негнучкий.

Етноцентризм використовується певними соціальними групами для розпалювання націоналізму, шовінізму, агресивності, тероризму. У цьому випадку він приймає форму войовничого етноцентризму, який виражається в ненависті, недовірі, страху і звинуваченні інших груп у власних невдачах. Войовничий етноцентризм використовується в реакційних доктринах, які санкціонують захоплення і пригнічення інших народів, відзначає Т. Г. Стефаненко.

Найповніша класифікація видів етноцентризму виглядає так:

Гнучкий етноцентризм. Етноцентризм спочатку не несе в собі ворожого ставлення до інших угруповань і може поєднуватися з терпимим ставленням до міжгрупових відмінностей. З одного боку, упередженість є головним чином результатом того, що власна група вважається хорошою, і меншою мірою вона виникає з почуття, що всі інші групи - погані. З іншого боку, некритичне ставлення може не поширюватися на всі властивості й сфери життєдіяльності своєї групи.

У ході досліджень Бруера і Кемпбелла в трьох країнах східної Африки етноцентризм був виявлений у тридцяти етнічних спільнот. До своїй групі представники всіх народів ставилися з більшою симпатією, більш позитивно оцінювали її моральні чесноти і досягнення. Але ступінь вираженості етноцентризму варіювалася. При оцінці групових досягнень перевагу своєї групи було значно слабшим, ніж при оцінці інших аспектів. Третина спільнот оцінювала досягнення, як мінімум, однією з чужих груп вище, ніж власні досягнення. Етноцентризм, при якому досить об'єктивно оцінюються якості своєї групи і робляться спроби зрозуміти особливості чужої групи, називають доброзичливим, або гнучким.

Порівняння своєї і чужих груп у цьому випадку відбувається у формі зіставлення - миролюбної нетотожності, за термінологією радянського історика і психолога Б.Ф.Поршнева. Саме прийняття і визнання відмінностей можна вважати найбільш прийнятною формою соціального сприйняття при взаємодії етнічних спільнот і культур на сучасному етапі історії людства.

При міжетнічному порівнянні в формі зіставлення своя група може надавати перевагу в одних сферах життєдіяльності, а чужа - в інших, що не виключає критичності до діяльності і якостям обох і проявляється через побудову взаємодоповнюючих образів. Ряд досліджень 1980-1990-х виявив у московських студентів достатньо явну тенденцію до співставлення «типового американця» і «типового росіянина». У стереотип американця увійшли ділові (підприємливість, працьовитість, сумлінність, компетентність) і комунікативні (товариськість, розкутість) характеристики, а також основні риси «американізму» (прагнення до успіху, індивідуалізм, висока самооцінка, прагматичність).

У співвітчизників москвичі насамперед відзначили позитивні гуманістичні характеристики: гостинність, дружелюбність, гуманність, доброту, чуйність. Порівняння якостей, що складають два стереотипи, показує, що вони являють собою взаємодоповнюючі образи. Проте порівняння своєї і чужої груп зовсім не свідчить про повну відсутність етноцентризму. У нашому випадку московські студенти продемонстрували перевагу своєї групи: типовому її представникові вони приписували високо оцінювані в російській культурі риси, а американцеві - якості, формально позитивні, але знаходяться в нижній частині ієрархії особистісних рис як цінностей.

Порівняння етнічних груп у формі протиставлення. Етноцентризм не завжди буває доброзичливим. Міжетнічне порівняння може виражатися у формі протиставлення, що передбачає, щонайменше, упередженість по відношенню до інших груп. Індикатором такого порівняння є полярні образи, коли члени етнічної групи приписують собі тільки позитивні якості, а «чужинцям» - тільки негативні. Найбільш яскраво протиставлення проявляється в дзеркальному сприйнятті, коли члени двох конфліктуючих груп приписують ідентичні позитивні риси собі, а ідентичні вади - суперникам. Наприклад, своя група сприймається як високоморальна і миролюбна, її дії пояснюються альтруїстичними мотивами, а чужа група - як агресивна «імперія зла», яка переслідує свої егоїстичні інтереси. Саме феномен дзеркального відображення був виявлений в період холодної війни в спотвореному сприйнятті американцями і росіянами один одного. Коли американський психолог Урі Бронфеннбреннер в 1960 відвідав Радянський Союз, він з подивом почув від своїх співрозмовників ті ж самі слова про Америку, які американці говорили про Ради. Прості радянські люди вважали, що уряд США складається з агресивних мілітаристів, що воно експлуатує і пригнічує американський народ, що в дипломатичних відносинах йому не можна довіряти.

Тенденція до міжетнічного протиставлення може проявлятися й у більш згладженої формі, коли практично тотожні за змістом якості оцінюються по-різному залежно від того, приписуються вони своїй чи чужій групі. Люди вибирають позитивний ярлик, коли описують рису, властиву своїй групі, і негативний ярлик - при описі тієї ж риси чужої групи: американці сприймають себе як доброзичливих і розкутих, а англійці вважають їх настирливими і розв'язними. І навпаки - англійці вважають, що їм притаманні стриманість і повагу прав інших людей, а американці називають англійців холодними снобами.

Деякі дослідники основну причину різного ступеня етноцентричністі бачать в особливостях тієї чи іншої культури. Існують дані, що тісно пов'язані зі своєю групою представники колективістичних культур більш етноцентричні, ніж члени культур індивідуалістичних. Проте психологами було виявлено, що саме в колективістичних культурах, де превалюють цінності скромності і гармонії, міжгрупова упередженість виражена слабше, наприклад, полінезійці демонструють меншу перевагу своєї групи, ніж європейці.

Войовничий етноцентризм. На ступінь вираженості етноцентризму більш значний вплив роблять не особливості культури, а соціальні чинники - соціальна структура, об'єктивний характер міжетнічних відносин. Представники груп меншості - невеликих за розміром і нижче інших за статусом - більш схильні до переваги своєї групи. Це відноситься як до етнічних мігрантів, так і до «малим націям». При наявності конфлікту між етнічними спільнотами і в інших несприятливих соціальних умовах етноцентризм може виявлятися в дуже яскравих формах і - хоча і сприяє підтримці позитивної етнічної ідентичності - стає дисфункціональним для індивіда та соціуму. При такому етноцентризмі, який отримав найменування войовничого, або негнучкого, люди не тільки судять про чужі цінності виходячи з власних, а й нав'язують їх іншим.

Войовничий етноцентризм виражається в ненависті, недовірі, страху і звинуваченні інших груп за власні невдачі. Такий етноцентризм несприятливий і для особистісного зростання індивіда, адже з його позицій виховується любов до батьківщини, а дитині, як не без сарказму писав американський психолог Е. Еріксон: «вселяють переконання, що саме його «вид» входив в задум творіння всезнаючого Божества, що саме виникнення цього виду було подією космічного значення і що саме він призначений історією стояти на сторожі єдиного правильного різновиду людства під проводом обраної еліти і вождів».

Наприклад, жителів Китаю в давнину виховували в переконанні, що саме їх батьківщина - «пуп Землі» і сумніватися в цьому не доводиться, так як сонце сходить і заходить на однаковій відстані від Піднебесної. Етноцентризм в його великодержавний варіанті був характерний і для радянської ідеології: навіть маленькі діти в СРСР знали, що «починається Земля, як відомо, від Кремля».

Делегімітизація як крайня ступінь етноцентризму. Войовничий етноцентризм використовується в доктринах, які санкціонують захоплення і пригнічення інших народів. Крайній ступінь етноцентризму виражається у формі делегімітизації - розгляді групи або груп як наднегативних соціальних категорій, що виключаються з реальності прийнятних норм і цінностей. Делегімітизація максимізує міжгрупові відмінності і включає в себе усвідомлення переважної переваги своєї групи. Полегшують делегітимізацію відмінності у зовнішності, а також у нормах, мову, релігію та інших аспектах культури. Її метою є повне розділення своєї і чужої груп, аж до виключення останньої з роду людського. Членів чужої групи називають зміями, паразитами, щурами, представляють відьмами, вампірами, демонами. Все це переводить їх у категорію «нелюдей» і дозволяє не відчувати себе аморальними, вступаючи з ними так, як заборонено чинити з собі подібними людьми: знущатися, перетворювати на рабів або навіть вбивати.

Щоб розрізнити, який тип етноцентризму властивий людині (зазвичай людина декларує гнучкий етноцентризм), потрібно запропонувати їй проінтерпретувати поведінку вихідців з іншого культурного середовища. Людина, яка дає оцінку поведінці "іншого" виключно з власної точки зору, дозволяючи собі такі висловлювання, як "Вони жахливі" або "Ось тому люди їх і ненавидять", реагують не гнучко. Та людина, яка інтерпретує поведінку з позиції гнучкого етноцентризму, швидше за все, дасть інші коментарі: "Їх привчили так себе вести" або "Не нам судити, що добре, а що погано".[9]