- •5. Поняття інформаційного права, його завдання, структура
- •7. Методи інформаційного права
- •8. Функції інформаційного права
- •Предмет інформаційного права
- •Нормативно-правові акти інформаційного законодавства: поняття і види
- •Безпека інформації. Правове забезпечення безпеки інформації
- •1. Зарахування інформації до того чи іншого виду, залежно від режиму доступу до неї:
- •2. Забезпечення охорони (захисту) інформації:
- •3. Обмеження доступу до таємної інформації:
- •4. Порядок обліку, зберігання та використання інформації:
- •5. Правила поводження з інформацією та порядок розпорядження нею:
- •6. Запобігання витоку таємної інформації:
- •7. Міжнародний обмін інформацією:
- •8. Міжнародна співпраця у справі захисту інформації:
- •Режим доступу до інформації
- •3. Правовий режим відкритої інформації
- •4. Правовий режим інформації з обмеженим доступом
- •Обмеження на обнародування інформації, що становить державну таємницю, у пресі та інших засобах масової інформації.
- •Обмеження щодо передачі державних таємниць іншій державі
- •Інженерно-технічні заходи охорони державної таємниці
- •Криптографічні заходи охорони державної таємниці
- •Оперативні заходи охорони державної таємниці
- •Контроль за забезпеченням охорони державної таємниці
- •Відповідальність за порушення законодавства про державну таємницю
- •Правове регулювання діяльності засобів масової інформації (змі)
- •1. Діяльність засобів масової інформації розпочинається з моменту їх державної реєстрації, а мовлення – з моменту набрання чинності ліцензії.
- •4. Заборона цензури
- •6. Опублікування (оголошення) офіційних документів органів державної влади та органів місцевого самоврядування
- •8. Антимонопольне регулювання
- •9. Державна підтримка діяльності засобів масової інформації
- •11. Обмеження права діяльності засобів масової інформації
- •12. Припинення діяльності засобів масової інформації
- •Правове реґулювання рекламної діяльності
7. Методи інформаційного права
Методи інформаційного права – це сукупність способів реґулюючого впливу норм інформаційного права на поведінку суб’єктів інформаційних правовідносин. Основними методами реґулювання інформаційних відносин інформаційним правом можуть бути:
метод автономних рішень суб’єктів інформаційних відносин. Він полягає в тому, що суб’єкти інформаційного права мають право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, які не суперечать законодавству України. Тобто вони самостійно планують і здійснюють інформаційну діяльність у межах законодавства (які інформаційні органи створювати, яку інформацію створювати, збирати, споживати);
метод владних приписів (встановлення вимог законами та іншими нормативними актами, обов’язкових для суб’єктів інформаційних відносин). Згідно з ним діяльність (поведінка) суб’єктів інформаційного права підпорядковується обов’язковим моделям правовідносин, визначеним законодавством (ліцензії на право діяльності, режим доступу до інформації, обов’язок державних засобів масової інформації розповсюджувати певні види інформації державних органів);
метод рекомендацій. Держава реґулює поведінку суб’єктів інформаційних правовідносин шляхом рекомендованих моделей відповідних правовідносин (типові документи різного характеру, рекомендації правил поведінки тощо).
Залежно від конкретних ситуацій, інтересу держави стосовно тих чи інших інформаційних відносин, органами держави використовуються один чи декілька із зазначених методів, з урахуванням з потреб ефективності правового реґулювання.
8. Функції інформаційного права
Функції інформаційного права – це основні напрями його впливу на людину і суспільство; на інформаційні відносини.
Функції інформаційного права, як і функції права загалом, можна поділити на загальносоціальні та спеціально-юридичні:
а) загальносоціальні:
гуманістична – інформаційне право захищає й охороняє права людей та їх спільностей на інформацію;
організаторсько-управлінська – право суб’єктів на вирішення певних соціальних проблем (пільгова передплата періодичних видань, пільгова оплата послуг зв’язку, позачерговий розгляд запитів для певної категорії громадян тощо);
інформаційна (комунікативна) – інформаційне право інформує суспільство про волю держави, а людей про їх права й обов’язки в інформаційній сфері суспільного життя;
оцінюваючо-орієнтаційна – поведінка людей в інформаційній сфері оцінюється державою з погляду дотримання ними норм інформаційного права, вказуючи на соціально допустимі шляхи і засоби задоволення потреб людей у межах правомірної поведінки;
ідеологічно-виховна – інформаційне право формує в людини певний світогляд, виховує в неї зразки правомірної поведінки в інформаційній сфері суспільного життя та інші функції;
б) спеціально-юридичні:
реґулятивна, яка здійснюється шляхом владного правового впливу на особу з метою забезпечення такої її суспільної поведінки, яка б відповідала суспільному правовому порядку, що ґрунтується на чинних нормах прав, і яка спрямована на вреґулювання суспільних відносин, на закріплення бажаної для держави поведінки;
захисна (охоронна), яка характеризується владним правовим впливом на особу з метою охорони її прав та свобод і яка спрямована на охорону суспільних інформаційних відносин, на забезпечення їх недоторканості з боку правопорушників, на недопущення правопорушень.