1.6. Творча уява, оцінка та управління емоціями

У діяльності вчителя розвивається мимовільна увага (яка пов'язана з активізацією підсвідомих процесів) і довільна (яка за своєю структурою є актом вияву волі людини). Вчитель постійно має справу з безліччю об'єктів — як із навчальним обладнанням, так і з учнями, які мають складні анатомо-фізіологічні та психічні системи. На кожному уроці таких об'єктів нараховується 15—35. Тому для педагога важливо розвивати рівень своєї уваги, її стійкість, здатність до переключення з одного об'єкта на інший, а також уміння розподіляти увагу залежно від педагогічної цілі та ситуації

Діяльність учителя спирається на спілкування з учнями, батьками, колегами та ін. Все це викликає емоції, які педагог має усвідомлювати, керувати ними, а також використовувати для позитивного впливу на хід навчально-виховного процесу.

Для вчителя надзвичайно важливо сформувати позитивні почуття, які найсприятливіше впливають як на його безпосередню діяльність, так і на учнів. З одного боку, за їх допомогою створюється те позитивне тло, яке сприяє вирішенню багатьох навчально-виховних завдань. З іншого боку, позитивні почуття та емоції справляють дійовий вплив на формування таких самих почуттів та емоцій у школярів.

Позитивні почуття не тільки змінюють фізіологічні процеси організму, а й сприяють позитивним змінам у зовнішньому вигляді людини: виразі обличчя, очей, постави, жестах та особливих відтінках голосу. Такі фактори також відіграють певну роль у діяльності педагога.

Для учнів надзвичайно велику цінність мають позитивні почуття вчителя: любов і повага до людей, доброта, сердечність, милосердя, здатність розуміти та сприймати будь-які негаразди. Негативні почуття несумісні з діяльністю вчителя. Тому педагог має навчитися певною мірою стримувати якісь почуття й формувати ті, що сприяють вирішенню педагогічних завдань. Для цього використовуються різні шляхи. Одним із таких способів є зменшення сили якогось почуття через відволікання від джерел, що його спричинили. Можна також переключитися на іншу діяльність або об'єкт, зосередити свою увагу на пошуках нової інформації. Одним із дійових способів зняття збудження й роздратування є гумор. Учителя, який має веселу вдачу, почуття гумору, дуже люблять діти.

У кожної людини під час напруження емоційного стану міняється міміка, підвищується тонус скелетних м'язів, швидкість мовлення, людина стає метушливою, що приводить до появи помилок в орієнтуванні, змінюється дихання, пульс, колір обличчя, можуть з'явитися сльози.

Емоційне напруження може піти на спад, якщо увага людини переключається від причини гніву, суму або радості на їх зовнішнє проявлення – вираз обличчя, сльози або сміх та ін. Це говорить про те, що фізичний і психічний стани людини взаємопов'язані, а тому володіють здібністю взаємного впливу. А отже, однаково вагомими є твердження: "сміємося тому, що нам весело" і "нам весело, тому що сміємося". Незвичність другого висловлення зовсім не є доказом його парадоксальності. А чим ще можна пояснити, що актор, який ввійшов в роль через "м'язові дії", який "удавано" переживає трагічний або комічний стан, починає дійсно відчувати відповідні емоції і після закінчення вистави потребує деякого часу для "виходу" із цієї ролі. Тут особливе значення має уява, яку можна свідомо направляти, викликаючи потрібні емоційні стани.

Коли нахмурившись без явної на то причини, людина "входить" в похмурий стан або коли вдається розсмішити, "розрухати" похмуру людину і підняти їй настрій, то це і є приклад "оберненої дії". Тисячу разів був правий великий І.Павлов, коли радив нам: "Культивуйте позитивні емоції, уникайте негативних – заздрості, злості ... і ви зробите своє життя довшим".

Оцінка учневі за відповідь – це і вияв того, як сприймає його роботу педагог, що впливає на стосунки у класі, створює певну атмосферу у навчанні. Досягти оптимального внутрішнього стану у педагогічній діяльності важко, бо сама вона емоційно напружена, «це робота серця і нервів, це буквально щоденна і щогодинна витрата величезних душевних сил. Наша праця – це повсякчасна зміна ситуацій, що викликає то посилене збудження, то гальмування». [ 22; 426 ]

Позитивні емоції активізують і надихають учителя, надають йому впевненості, сповнюють його почуттям радості, позитивно впливають на стосунки з дітьми, батьками, колегами. Негативні емоції гальмують активні, дезорганізують поведінку і діяльність, викликають тривогу, страх, підозру. А.Макаренко вважав, що в дитячому колективі має бути «постійна бадьорість, ніяких похмурих облич, ніяких кислих виразів, постійна готовність діяти, райдужний настрій, саме мажорний, веселий, бадьорий настрій». [ 12; 195 ]

Мажорний тон колективу сприяє успішному просуванню до мети, подоланню труднощів. Цікавий досвід створення мажорної атмосфери у школі наводить Ш. Амонашвілі, розповідаючи про вчительку 3 класу Мзію Чконія. Під час письмових робіт на уроках математики і рідної мови за згодою дітей вона вмикає магнітофон з мажорною музикою, що звучить тихо, приглушено. Вчителька твердить, що під музику діти працюють успішніше. Так, наголошує вона, на уроках з увімкненим магнітофоном кожний учень розв’язує на 2-3 приклади більше, ніж без музики.

Джерелом такої атмосфери захоплюючого життя колективу є педагог, який за словами А. Макаренка, повинен бути «таким же радісним, як колектив». Він створює атмосферу дружності, доброзичливості. Що для цього потрібно? Захоплюватися справою і тамувати негативні емоції, не дозволяти собі перебільшувати чужі недоліки, гіперболізувати «ненормальні» дитячі наміри і дії. [ 22; 426]

… Хлопчина з’їжджає з перилами майже в обійми вчителя. Задоволення від спуску одразу зникає, і він потуплює очі. Педагог навіть слова не вимовив, просто подивився серйозно. Вчитель роздає щоденники і скаржиться: «Рука стомилася писати зауваження». А зауваження у всіх: «заповніть щоденник акуратніше». Що це : прагнення до позитивного контакту? Навряд. Краще було б на перший раз повчити, як виконувати цю справу якісно. [ 15; 46 ]

Учителеві потрібно вміти грати, причому не тільки ззовні. Доброзичливий вираз обличчя потрібний не тільки для того, щоб налаштуватися на мажор, він збуджує центри позитивних емоцій і створює хороший настрій. При такій грі прийоми поведінки закріплюються і характер поступово змінюється. Тому не слід ходити з похмурим, нудьгуючим обличчям навіть тоді, коли настрій у вас поганий. Учитель зі щирою привітною усмішкою і сам стає життєрадісним. Якщо ж поганий настрій не відступає, слід змусити себе посміхнутися, утримати кілька хвилин посмішку і подумати про щось приємне. Поганий настрій почне «розмиватися». Ви заспокоїтесь, і до вас може повернутися притаманний вам оптимізм. Якщо ми ззовні не виявляємо емоцій, це не виключає їхньої негативно дії. На грунті постійних негативних рекцій розвиваються різні захворювання.

Для запобігання захворюванням потрібні не просто гальмування, уникнення ситуацій, що викликають негативні стани, а й розрядка від негативних емоцій за допомогою утворення вогнищ захисного збудження, якими можуть бути музика, спілкування з природою, працетерапія, читання книжок (бібліотерапія), гумор. Тут допоможе розумне захоплення спортом, що дає «м'язову радість».

Можна рекомендувати список музичних творів, звучання яких діє заспокійливо (П. Чайковський, «Пісня без слів»; В. А. Моцарт, «Нічна серенада», друга частина для струнного оркестру тощо). Проте сприймання музики — індивідуальне, і кожний обирає для цього свої улюблені твори. Музикотерапія використовується для лікування і створення доброго настрою здавна. Вона передбачає наявність у вчителя фонотеки, вміння грати на музичних інструментах. Причому важливий не рівень музичних здібностей, а ступінь задоволення, яке отримує людина від цих занять. У чому сутність такого прийому? Поринаючи в царину мистецтва, ми отримуємо позитивні емоції, дія яких гальмує негативне ставлення і сприяє врівноваженню емоційного стану.

Цей самий механізм покладено і в основу бібліотерапії, яка дає змогу заспокоїтися, налаштуватися на філософські роздуми чи, навпаки, збудити потребу активно діяти. Читаючи, людина непомітно для себе захоплюється світом, який створив письменник, стає ніби співучасником подій. Вона і радіє, і думає, і переживає разом із героями твору, забуваючи власні негаразди.

Можна скористатися і працетерапією, і танцювальною терапією. Всі ці способи впливу пов'язані з підключенням до тієї діяльності, яка дає задоволення. Вони важливі тому, що дають можливість не лише зняти напруження, оптимізувати настрій, а й залучати учнів до духовних цінностей, близьких учителю, навчаючи їх керуватися такими самими способами.

Гумор, який так цінують учні у спілкуванні з педагогом, також позитивно впливає на емоційну сферу. Кожен учитель може пригадати, як у складній ситуації йому вдалося безболісно відновити робочу атмосферу дотепним зауваженням, вимогою, висловленою у гумористичному тоні. Ось учитель тихо попереджає: «Діти, я встала сьогодні не на ту ногу, тому сидіть тихо, бо можу розсердитися». Інша вчителька зробила зауваження учневі, який любив сидіти на стільці, нахиливши його так, щоб він спирався на задні ніжки. Учень не прореагував, і вчителька відчула, як почало наростати напруження. Замість того, щоб дати волю невдоволенню, вона спокійно сказала: «Будь ласка опусти на підлогу свої шість ніг». [ 16; 23 ]

До чинників, що сприяють підтриманню бадьорого стану вчителя, і увага до естетики одягу, що, на думку А. Макаренка, є елементом педагогічного артистизму, гри, яка забезпечує внутрішню зібраність та духовну мобілізацію.

Отже, нормальним тоном учителя має бути мажорний, треба досягнути внутрішнього спокою, впевненості у своїх силах, силах колективу. При цьому слід прислухатися до застереження А.Макаренка: «Він (тон) ні в якому разі не повинен мати характеру піднесеної, постійної бурхливості, істеричної напруженості, яка завжди неприємно б’є в очі і яка загрожує при першій невдачі зірватися і перейти в розчарування». [ 13; 76 ]

Педагог, який вимагає від учнів таких самих серйозних дій, як і від дорослих, припускається помилки.

Педагогічна діяльність потребує від учителя енергетичних затрат, але в тому разі, коли він через невміння володіти емоціями доводить себе до стресового стану, то не тільки виснажується енергетично, а й травмує власну психіку. Тому вчитель має навчитися керувати своїми емоціями, організовувати позитивний емоційний стан, використовуючи спеціальні вправи.