8. Чому XVIII ст. Називають золотим віком уявних подорожей?

18ст. наз віком уявних подорожей, бо дискурс подорожі є провідним в літ просв. Це означає оніричну мандрівку уявного героя, читаючи про яку реципієнт вступає в дискурс.

Подорож – це життя , тому просвітництво проектує на внутрішній світ зовнішнє. У Просвітництві зовнішнє є засобом для внутрішнього. Подорож є маршрутом до самопізнання. Простір тут розділяється на зовнішній та внутрішній. Зовнішнім є те, що входить в слова, є очевидним. Напр. Гулівер не здійснює дискурс подорожі. (Дискурс – мовленнєве втілення проблеми). Відсутність зовнішньої подорожі не говорить про те, що є внутрішня подорож. Ні Узбек, ні Гулівер не виконують функцію самопізнання. Зовнішня подорож – це засіб говорити про внутрішнє. Європа – це розум, цивілізація, але щоб щось зрозуміти треба до витоків – аборигенів.

У внутрішню подорож відправляється дух. Головним є піднесення духу, виховання почуттів, самоутвердження, пізнання внутрішнього. Внутрішній простір – це простір пам’яті, внутрішній світ – це світ почуттів, прагнень, світ для себе і в собі. Дискурс подорожі – говорити словами про зовнішнє і йти до внутрішнього. Гулівер виконує службову функцію і не можна говорити про самопізнання. Герої не є мім етичними, вони не відсилають до зовнішнього світу, чого не можна сказати про реальні існуючі топоніми. Саме в Просвітницькій літературі люди починають багато подорожувати(Лотман), а отже починають писати про подорож, що й призвело до того, що саме ця епоха вважається золотим віком уявних подорожей.

10. «Мандрівка вторинного автора» в романі XVIII ст. Поясніть подорож як гру між оповідачем та горизонтом очікування читача в романі Філдінга «Історія Тома Джонса - знайди».

Вторинним автором є сам герой, який виконує головну роль. За умови проявлення творчого потенціалу, герой виявляє себе повноцінним автором.В романі Філдінга вперше з’являється нарратор, який раніше був прихований у творах. Він веде розмову з читачем, готуючи його до якихось подальших подій або просто робить певний настрій, щоб загострити інтригу. В романі Філдінга нарратор робить вступну частину і розповідає про те, як повинен себе поводити і відчувати читач. Він говорить про те, що письменник повинен себе відчувати не як пан, яких пригощає своїх гостей, а як господар харчевні, де кожного годують за гроші. Тоді як в першому випадку гість не має права говорити щось погане про страви, а в другому – якщо йому щось не сподобалось, він має повне право сперечатись про це з господарем. Тому нарратор і говорить, що не потрібно читати книгу, яка вам не подобається. Таким чином нарратор приймає активну позицію і може керувати подіями в творі. На відміну від Філдінга, Стерн дає свободу читачу, залишаючи твір не закінченим, а подальшу долю героя невідомою. Тому можна сказати, що Філдінг веде постійну гру між оповідачем та горизонтом очікувань читача.

11. «Мандрівка вторинного автора» в романі Дідро «Жак Фаталіст та його хазяїн».

В композицію роману включений діалог, в ньому багато відступів, стрибків думки. Однак це - логічно струнка розповідь, в якій кожна її частина має важливе значення для виявлення глибокої ідейної значущості загального задуму. Жак і його господар подорожують невідомо куди, невідомо з якою метою. Жак Фаталіст є вторинним автором. По дорозі він розповідає господареві історію свого першого кохання. Але основну увагу Дідро приділяє розповіді про ті події, які цю розповідь супроводжують: у романі описано події, що трапилися по дорозі, зупинки на постоялих дворах; в роман включені вставні новели. Жак постійно розповідає історії свого життя. Але головне в «Жака-фаталіста» - його філософський зміст. Життя Жака сповнена радісних і сумних несподіванок. Події роману розвиваються так, що вони виявляються повністю непідвладними волі персонажів. Ці події можуть здатися випадковими, і можна подумати, що вони зумовлені силами, які вище людського розуміння. Але це тільки перше враження. Мудрий Жак розуміє фаталізм не як покірність долі чи випадковості. Він прагне отримувати від життя насолоду і стоїчно переносить негаразди, повторюючи, що «так було наказано згори». Наділяючи матерію чутливістю, Дідро все, що відбувається у світі сприймав як взаємодію причин і наслідків. Будь-яка подія роману - це неминучий результат конкретних причин. Фаталізм-детермінізм Дідро відмінний від релігійної ідеї приречення, адже людина цілком здатна осягнути взаємозв'язок причин і наслідків. Жак пізнає закони детермінізму звичайним життєвим досвідом.