- •Що означає бути просвітником? Головні риси, що вирізняють світогляд людини епохи Просвітництва.
- •Просвітницьке потрактування уяви; узгодження оніричних картин з раціональним мисленням в історіях героїв-просвітників.
- •Просвітницьке потрактування моралі.
- •Семантика девізу Просвітництва: «Май мужність користуватися власним розумом»
- •Які категорії як підґрунтя власної поведінки має відкидати герой-просвітник? Які ставлення героя-просвітника до обов’язку та потягу?
- •7Просвітницьке розуміння категорії розуму.
- •Новий ідеал людини епохи Просвітництва.
- •Чому XVIII ст. Називають золотим віком уявних подорожей?
- •10. «Мандрівка вторинного автора» в романі XVIII ст. Поясніть подорож як гру між оповідачем та горизонтом очікування читача в романі Філдінга «Історія Тома Джонса - знайди».
- •11. «Мандрівка вторинного автора» в романі Дідро «Жак Фаталіст та його хазяїн».
- •12. Семантика топосу карети в романі Філдінга та дерижанса в романі Стерна.
- •13. Семантика формули «чуттєвий мандрівник». Чи тотожні за своїм значенням вирази «чуттєвий мандрівник» та мандрівник-просвітник?
- •14. Чим відрізняється реалізація теми подорожі в романі Свіфта «Пригоди Гуллівера» від типового вираження цієї теми в літературі Просвітництва?
- •15. Своєрідність художнього втілення міфологеми Одіссея в літературі Просвітництва.
- •16. Як подорож героя-просвітника стає прокладання маршруту пізнання?
- •17. Характер та особливості руху персонажа-мандрівника в контексті світоглядних принципів доби.
- •18. Варіанти образу мандрівника в літературі Просвітництва та розкрийте їх семантичне значення
- •19. Особливості поетики простору в художніх творах XVIII сторіччя: метафора води та суходолу. Чим відрізняються мандрівки морем та землею у варіанті героїв-просвітників?
- •20. Художнє навантаження образу острова Робінзона та островів-світів, які відвідує Гулівер
- •21. Мотиви потягу героя-просвітника до ідилічного хронотопу.
- •28. Модальність подорожі героя-просвітника (як герой ставиться до своєї мандрівки, який настрій домінує в письмі про подорож)?
- •28. Модальність подорожі героя-просвітника (як герой ставиться до своєї мандрівки, який настрій домінує в письмі про подорож)?
- •28. Модальність подорожі героя-просвітника ( як герой ставиться до своєї мандрівки, який настрій домінує в письмі про подорож?)
- •29. Функціональна роль передмови в тексті 18 ст.
- •30. Чому 18 ст. Називають віком письма? Яке значення має епістолярій в добу Просвітництва?
- •31. Маска жанрових форм письма героя-просвітника: щоденник, сповідь, лист, записки.
- •32. Особливість представлення образу Іншого в письмі героя художнього твору епохи Просвітництва.
- •33. Роль і типи адресата в організації простору письма.
- •34. Часовий рівень письма героя (віддаленість між часом письма і часом розказуваної історії).
- •35. Якими засобами та прийомами досягається ефект реальності в тексті-письмі
- •36. Поясніть думку Йорика: «я пишу не для оправдания слабостей моего сердца во время этой поездки, а для того, чтобы дать в них отчет»
- •37. Поясніть місце дискурсу повсякденного життя в житі літератури 18 ст.
- •43. Специфіка поєднання в тексті епохи Просвітництва дискурсу побутовості з моралізаторством та чуттєвістю героя.
- •44. Семантику дискурсу саду в творах Руссо «Юлія, або нова Елоїза», Гете «Страждання молодого Вертера», Вольтера «Кандід».
- •45. В чому полягає своєрідність мовлення героя-просвітника про деталі повсякденного життя?
- •46. Своєрідність стилістики пейзажних описів (Руссо, Дефо, Гете) та описів монастирського життя (Дідро).
- •47. Топос картини в романі Просвітництва.
- •48. Аргументуйте дискурс в романі Просвітництва: структурні та стилістичні особливості.
32. Особливість представлення образу Іншого в письмі героя художнього твору епохи Просвітництва.
Це питання можна представити через епістолярій героїв Руссо. Тут присутня концепція Себе як Іншого, вона реалізована через маску адресата (іншого як себе). Опис подорожі позначає не лише одного Сен-Пре як безпосереднього мандрівника та адресанта листа, а й Юлію як адресата. Юлія просить Сен-Пре розповісти про небезпеку в далеких краях: «Всього хвилину, як я перед вами, а ви вже хочете відправити мене назад в Індію». – «Ні, я теж хочу там побувати». Завдяки читанню - письму Юлія подорожує разом з Сен-Пре. В листах до коханого вона, як і
Сен-Пре, висловлює свою думку про французьке життя, її висновки ґрунтуються на уявному спогляданні. Окрім оцінювання поведінки французів, вона також аналізує точку зору Сен-Пре – і цим спрямовує та визначає рух пізнання коханого. Юлія – мандрівник в хронотопі уяви, квитком до подорожі виступають листи Сен-Пре, але в той же час квитком до маршруту письма Сен-Пре стають зауваження Юлії. Саме завдяки читанню-письму утворюються два погляди на подорож. Іншими словами подорож стає маршрутом, коли до зовнішнього руху та споглядання додається вимір письма, що дозволяє повністю реалізувати діалогічні відношення «Я»/»інший», «зовнішнє»/»внутрішнє».
В щоденнику ж відсутність потреби в зовнішньому адресатові – не знімає фігуру Іншого, а навпаки, утверджує її як обов’язковий елемент розгортання виміру письма.
33. Роль і типи адресата в організації простору письма.
Самопізнання героя неможливе без читача, видавця, діалогу багатьох сторін. Просвітник пише так, що постійно апелює до слуху читача. Просвітницька парадигма передбачає, що читач (адресат) є слухачем.
Наприклад, Вертер в своїх листах звертається до свого друга Вільгельма. Але усі звернення Вертера залишаються без відповіді, а отже на місці адресата може опинитись будь-який читач. Відбувається перехід від індивідуального рівня до узагальненого: «я»-«ти»-«усі». Таким чином, в письмі відбувається діалог з Іншим, який стає Своїм, скорочується відстань між адресатом і адресантом. Читач стає просвітником.
По відношенню до кого направлений лист, адресати поділяються на прямих(коли Вертер звертається до Вільгельма, «я»-«він») та непрямих(звернення тексту до себе, автокомунікація «я»-«я»). Відмінність полягає в тому, що в системі «я» – «він» інформація переміщується в просторі, а в системі «я»-«я» – в часі.
34. Часовий рівень письма героя (віддаленість між часом письма і часом розказуваної історії).
Просвітник використовує будь-який час для письма. Він не зважає на час, головне, щоб лист був змістовним. Наприклад, записки Йорика фрагментарні. Адже фрагмент стоїть найближче в часі, він найбільш близько стоїть до розказуваної історії. Просвітнику важливо зрозуміти «тут» і «тепер», він не відкладає розуміння, імпульси письма необхідно відразу ловити.
В листі часові параметри мають більш довільний характер. В ньому ми бачимо узагальнення подій, що відбулися. Так, наприклад, Сен-Пре пише Юлії щоразу, як його чуттєве начало бере гору над раціональним.
В щоденнику ж можна побачити мінімальну дистаот нцію між подіями життя та сценою письма. Наприклад, це простежується в романі Дефо. Робінзон пише записи в щоденник про події, що мали місце цього дня.