- •1. Мета та завдання фiнансового менеджменту
- •3. Предмет, об’єкт та суб’єкт фiнансового менеджменту
- •4. Функцiї фiнансового менеджменту
- •5. Джерела фiнансової iнформацiї
- •6. Склад та роль фiнансової звiтностi у фiнансовому менеджментi
- •2. Принципи фiнансового менеджменту
- •7. Баланс пiдприємства його складовi
- •9. Звiт про рух грошових коштiв пiдприємства та його складовi
- •8. Звiт про фiнансовi результати пiдприємства та його складовi
- •11. Грошовi потоки вiд основної фiнансової та iнвестицiйної дiяльностi
- •10. Звiт про власний капiтал пiдприємства та його складовi
- •12. Вартiсть грошей та причини її змiни
- •13. Майбутня I теперiшня вартiсть грошей
- •29. Системи фiнансового планування
- •14. Види грошових потокiв та методи їх розрахункiв
- •24. Оцiнка лiквiдностi та платоспроможностi пiдприємства
- •15. Види ануїтету та його розрахунок
- •25. Фiнансова стiйкiсть пiдприємства та iнструменти її оцiнки
- •26. Аналiз дiлової активностi пiдприємства
- •27. Показники рентабельностi фiнансової дiяльностi пiдприємства
- •28. Сутнiсть фiнансового планування
- •30. Завдання та об’єкти фiнансового планування
- •31. Етапи внутрiфiрмового фiнансового планування
- •32. Принципи фiнансового планування
- •33. Формування фiнансової стратегiї iдприємства
- •34. Сутнiсть фiнансової полiтики пiдприємства
- •35. Система поточного планування фiнансової дiяльностi пiдприємства
- •36. Система оперативного планування фiнансової дiяльностi
- •37. Бюджетування та основнi види бюджетiв
- •38. Визначення операцiйного та фiнансового циклу пiдприємства
- •39. Необхiднiсть та джерела короткострокового фiнансування пiдприємств
- •40. Управлiння виробничими запасами
- •41. Управлiния дебiторською заборгованiстю пiдприємства
- •45. Основнi джерела довгострокового фiнансування пiдприємств.
- •43. Елементи управлiння грошовими коштами
- •44. Методи визначення оптимального залишку грошових активiв пiдприємства
- •46. Емiсiйна полiтика пiдприємств
- •42. Кредитна полiтика пiдприємства та нiео6хiднiсть регулювання дебiторської заборгованостi
- •47. Порiвняльна характеристика акцiонерного та кредитного фiнансування
- •48. Фiнансовий лiзинг як джерело довгострокового фiнансування
- •49. Внутрiшнi та зовнiшнi джерела довгострокового фiнансування
- •50. Понятгя вартостi капiталу пiдприємств
- •51. Напрямки використання показнику вартостi капiталу
- •53. Оцiнка вартостi окремих елементiв позикового капiталу
- •52. Оцiнка вартостi окремих елементiв власного капiталу
- •55. Понятгя структури капiталу
- •56. Основнi теорiї структури капiталу
- •57. Ефект фiнансового леверiджу
- •58. Оптимiзацiя структури капiталу
- •59. Дивiдендна полiтика
- •60. Основнi форми виплати дивiдендiв
- •1. Мета та завдання фiнансового менеджменту
- •3. Предмет, об’єкт та суб’єкт фiнансового менеджменту
- •42. Кредитна полiтика пiдприємства та нiео6хiднiсть регулювання дебiторської заборгованостi
44. Методи визначення оптимального залишку грошових активiв пiдприємства
Основним завданням нормування є розробка на кожному підприємстві економічно обґрунтованих норм і нормативів власного оборотного капіталу, що забезпечує прискорення обігу та найбільш ефективне використання матеріальних і фінансових ресурсів.
Нормування – це процес обчислення тієї частини оборотних активів, яка потрібна підприємству для забезпечення нормального безперервного процесу виробництва, реалізації продукції та здійснення розрахунків. Нормування оборотних активів може здійснюватися методами: 1 Метод прямого рахунку полягає в тому, що спочатку визначається у відповідності до діючого порядку норм і нормативів за окремими елементами оборотних активів, а потім шляхом додаванням сум визначається сумарний норматив. 2 При аналітичному методі сукупний норматив на запланований рік обчислюється виходячи з діючого нормативу у поточному році, скоригованого на зміну обсягу виробництва та розміру прискореного обігу оборотних активів у плановому році. 3 Метод коефіцієнтів – розрахунок нормативу власних оборотних активів на плановий рік здійснюється виходячи з нормативу, що діяв у попередньому році та розміру змін відповідних запасів та затрат у плановому році.
46. Емiсiйна полiтика пiдприємств
Основною метою емісійної політики є залучення на фондовому ринку необхідного обсягу власних фінансових засобів у мінімально можливі терміни. Емісійна політика підприємства є частиною загальної політики формування власних фінансових ресурсів, що полягає в забезпеченні залучення необхідного їх обсягу за рахунок випуску і розміщення на фондовому ринку власних акцій. Розробка ефективної емісійної політики підприємства охоплює такі етапи: 1. Дослідження можливостей ефективного розміщення запропонованої емісії акцій. 2. Визначення цілей емісії. 3. Визначення обсягу емісії. 4. Визначення номіналу, видів і кількості акцій, що емітуються. 5. Оцінка вартості акціонерного капіталу, що залучається. 6. Визначення ефективних форм андерайтингу. За рахунок збільшеного власного капіталу підприємство має можливість, використовуючи незмінний коефіцієнт фінансового левериджу, відповідно збільшити обсяг позикових засобів, а отже, і підвищити рентабельність власного капіталу.
42. Кредитна полiтика пiдприємства та нiео6хiднiсть регулювання дебiторської заборгованостi
47. Порiвняльна характеристика акцiонерного та кредитного фiнансування
Можливість запобігання зовнішнього боргового обов’язку при залученні додаткового фінансування, так як акціонерне фінансування не створює зовнішньої заборгованості і звільняє від необхідності виплачувати відсотки. Однак залучення акціонерного капіталу в Україні підлягає оподаткуванню. Крім того продані акції повинні бути забезпечені, і по ним потрібно виплачувати дивіденди. Цей факт нейтралізує достатньо розповсюджену думку про «безкоштовне» залучення акціонерного капіталу. Основним джерелом кредитного фінансування підприємств є комерційні банки, кредити яких традиційно поділяють на: коротко-; середньо-; довготермінові. Характерною рисою фінансування за допомогою кредитів є необхідність матеріальної гарантії або забезпечення кредиту. Формами забезпечення кредиту можуть бути: - гарантії третьої сторони; - товарні запаси підприємства; - нерухоме майно; - рухоме майно; - цінні папери. Умовами надання короткотермінового кредиту можуть бути достатня ліквідність позичальника або забезпечення позики дебіторською заборгованістю чи закладними. Середньотермінові кредити переважно потребують спеціальної застави (товарні запаси, обладнання). Довготермінові кредити здебільшого забезпечують нерухомістю, такий кредит називається іпотечним. Кредити надають також під боргове зобов'язання – цінний папір, що підтверджує зобов'язання банку надати кредит, а позичальника - повернути кредит і виплатити проценти в певні встановлені терміни. Вартість банківського кредиту залежить переважно від 2-ох факторів: типу позичальника і типу ставки процента. Високу ставку встановлюють для ризикованих позичальників і для невеликих кредитів. Для багатьох п-в одним із найзручніших способів фінансування є комерційний кредит – це кредит, який передбачає надання відстрочки платежу за одержані товари і оформлюється документом, який називається векселем (простий і переказний). Комерційний кредит надають у товарній формі продавці покупцям у вигляді відтермінування платежів за продані товари. Призначення комерційного кредиту - прискорення реалізації товарів. Процент із комерційних кредитів, що входить до складу ціни товару, як звичайно, нижчий, ніж із банківського кредиту.