21. Аналіз ділової активності банку та їх характеристика

Ділову активність банку рекомендують визначити через аналіз взаємозв’язку оцінки ресурсного потенціалу банку (пасивів) і його використання як у цілому в активах, так і його окремих вкладень в інвестиції, в кредитний портфель, у матеріально-технічне забезпечення. Необхідні висновки можна отримати трьома шляхами: 1) зіставленням висновків за взаємозв’язаними статтями і розділами активів і пасивів; 2) кількісною ув’язкою змін в активах і пасивах у вартісному виразі; 3) розрахунком коефіцієнтів, що характеризують досягнуті рівні активності використання активів і пасивів. Розкриємо методику аналізу ділової активності спочатку на основі давно відомого в нас коефіцієнтного методу проаналізувавши системи коефіцієнтів, для аналізу ділової активності банку, я відібрала такі з них, які найбільшою мірою і прямо, а не побічно розкривають рівень використання активів і пасивів. У частині пасиві це: коефіцієнт активності залучення позичених і залучених коштів; коефіцієнт активності залучення строкових коштів; коефіцієнт активності залучення міжбанківських кредитів; коефіцієнт активності використання залучених коштів у дохідні активи; коефіцієнт активності використання залучених коштів у кредитний портфель. У частині активів це такі коефіцієнти: коефіцієнт рівня дохідних активів; коефіцієнт кредитної активності; коефіцієнт загальної інвестиційної активності в цінні папери, асоційовані і дочірні підприємства (через пайову участь); коефіцієнт (частка) інвестицій у цінні папери і пайову участь у дохідні активи; коефіцієнт проблемних кредитів.

22. Рейтингова оцінка діяльності банку та методи її здійснення

Проблема забезпечення фін-вої стійкості, надійності та стабільності банківської сис-ми в цілому стало особливо актуальним останніми роками, оскільки, фін-ва стійкість та надійність банківського сектору має вирішальне значення для макроекономічної стабільності економіки. Для прийняття економічно обґрунтованих рішень щодо здійснення активних операцій б-ку, тобто рішень, які відповідають обраному співвідношенню прибутковості й ризику, суб’єкти госп-кої д-ті, приватні особи й самі б-ки потребують об’єктивної інф-ції про фін-вий стан своїх банків-пертнерів. Для задоволення саме цієї потреби слугують публічні рейтинги, що присвоюються б-кам рейтинговими агенствами. Ці рейтинги дають можливість будь-якому користувачеві рейтингу здійснювати порівняльну оцінку різноманітних б-ків без проведення детального аналізу їх фін-го стану. Осн. принцип складання рейтингу полягає в тому, щоб відбити стан учасника ринку серед йому подібних за допомогою у певний спосіб отриманої і обробленої інф-ції. Банківський рейтинг – це насамперед інструмент демонстрації інвестиційної привабливості б-ку ч/з уміння його менеджменту професійно і прибутково працювати в такій складній сфері, якою є фін-вий бізнес. Б-ки аналізуються з 3-х позицій: по-перше, з позиції кредитоспроможності або надійності комерц-х паперів, термінових боргів, депозитних сертифікатів, кредитних угод, документарних акредитивів та ін. інструментів, емітованих б-ками; по-друге, з позиції інвестиц. надійності для потенційних покупців акцій б-ку; по-третє, з позиції страхової надійності для корпорацій зі страх-ня депозитів та ризиків б-ку. Основне завдання банківського рейтингу полягає в тому, щоб визначити конкретну позицію б-ку на ринку.