1.Методи та прийоми аналізу банківської діяльності

У процесі комплексного аналізу банківськ. д-ті необхідно використовувати таку методику, яка найбільшою мірою сприятиме його ефективності. Під методикою проведення будь-якого аналізу слід розуміти сукупність засобів, правил і заходів щодо найбільш доцільного виконання певної роботи. В аналізі банківськ. д-ті методика являє собою сукупність аналітичних способів і правил вивчення д-ті б-ку, спрямованих на дослідження різних об’єктів аналізую. Вони допомагають одержати найбільш повну оцінку фін-ї стійкості та прибутковості б-ку, яка враховується його керівництвом у процесі прийняття управлінських рішень щодо вироблення подальшої стратегії розвитку б-ку. Під методом у широкому значенні наука розуміє спосіб дослідження свого предмета. Методом аналізу банківськ. д-ті комерц. б-ку є комплексне органічно пов’язане дослідження д-ті комерц. б-ку з використанням статистичних, економіко – математичних, облікових та ін. способів обробки інф-ції. Особливостями методу аналізу банківськ. д-ті є: викор-ня сис-ми показників, які характеризують д-ть б-ку; вивчення факторів та причин їх зміни; виявлення і вимірювання взаємозв’язку між ними. Для проведення комплексного аналізу банківськ. д-ті викор-ться такі методи: 1. Метод порівняння. Передбачає зіставлення невідомого (досліджуваного) явища, предметів із відомими, вивченими раніше, з метою визначення їх спільних рис. 2. Метод коефіцієнтів. За допомогою якого виявляють кількісний взаємозв’язок між різними статтями, розділами та групами статей балансу. 3. Метод використання абсолютних і відносних показників. Абсолютні показники характеризують кількісні розміри наданих кредитів, залучених коштів, капіталу б-ку та ін., а відносні відбивають співвідношення певних абсолютних показників. 4. Метод групувань дає змогу через систематизацію даних балансу розібратися в сутності аналізованих явищ і процесів (відбувається шляхом побудови різних таблиць). 5. Балансовий метод слугує головним способом для визначення співвідношень, пропорцій двох груп взаємозалежних та урівноважених екон. показників. 6. Графічний метод. Який дає змогу комплексно оцінити динаміку окремих показників і структурні зміни. 7. Метод табличного відображення аналітичних даних. Результати аналізу звичайно подаються у вигляді таблиць. Це найбільш раціональна і зручна для сприйняття форма уявлення аналітичної інф-ції про досліджувані явища за допомогою цифр, розташованих у певному порядку.

2. Аналіз власного капіталу банку та його сутність.

Банківськ. капітал ототожнюється з такими термінами, як «власний капітал», «власні кошти», «банківські ресурси» тощо. Банківськ. капітал – це грош. кошти та виражена у грош. формі частка матеріальних, нематеріальних і фін. активів, що перебувають у розпорядженні б-ків і використовуються ними для здійснення операцій з розміщення коштів та надання послуг з метою одержання прибутку. Власний капітал б-ку являє собою грош. кошти та виражену у грош. формі частину майна, які належать його власникам, забезпечують екон. самостійність і фін. стійкість б-ку, використовуються для здійснення банківськ. операцій та надання послуг з метою одержання прибутку. Порівняно з ін. сферами під-цької д-ті власний капітал б-ку має незначну питому вагу у сукупному банківськ. капіталі. Це пояснюється специфікою д-ті б-ків як фін-х посередників, що здійснюють мобілізацію тимчасово вільних коштів на грош. ринку з подальшим їх розміщенням серед юр. та фіз. осіб. Тому власний капітал у банківськ. д-ті має дещо інше призначення, аніж в ін. сферах під-цтва. Це чітко простежується через ф-ції, які виконує власний капітал б-ку. Залежно від організаційно – правової форми д-ті б-ку його власний капітал поділяється на акціонерний і пайовий. Акціонерний власний капітал формується початково від випуску та розміщення акцій. У разі продажу акцій за ціною вищою, ніж номінальна вартість, засновники (акціонери) б-ку одержують емісійний дохід, який є складовою власного капіталу. Подальше зростання акціонерного капіталу відбувається як за рахунок капіталізації частки прибутку й деяких ін. коштів, так і через додаткову емісію акцій. Зауважимо, що іноді акціонерним назив. власний капітал, який належить акціонерному б-ку на правах власності, а значить, і його акціонерам. Іноді акціонерний капітал в екон. літ-рі розглядається у вузькому значенні – як мобілізований шляхом емісії акцій. Пайовий власний капітал початково формується за рахунок власних коштів та майна (паїв) у статутний капітал б-ку. Пайові б-ки організовуються на засадах тов-тв з обмеженою відповідальністю і кооперативних б-ків, у яких відповідальність кожного учасника обмежена розміром його внеску. У разі виходу учасника з пайового б-ку йому виплачується вартість частини майна б-ку, пропорційна його частці у статутному капіталі. Аналіз власного капіталу б-ку являє собою складне, комплексне завдання, під час розв’язання якого слід враховувати не лише загальний фін. стан б-ку та його д-ть, а й проаналізувати кон’юнктуру ринку банківськ. операцій і послуг, екон. стан учасників (акціонерів) б-ку та його клієнтів.