- •1.Макаренко про виховання
- •2.Актуальні проблеми виховання у сучасній українській родині.
- •3. Актуальні проблеми виховання учнівської молоді
- •4.Аналіз розвитку освіти в роки ввв та післявоєнні роки
- •5.Взаємозвязок родинного та соціального виховання.
- •6.Звязок самовиховання і перевиховання.
- •8. Види контролю знань.
- •9.Визначення педагогіки.
- •10.Визначення поняття «зміст освіти».
- •12 Використання соціологічних методів при проведенні науково-педагогічного досліджння
- •13 Виникнення і розвиток дидактики
- •14 Внесок Коменського у розвиток дидактичної теорії
- •15 Внесок Ярослава Мудрого у розвиток вітчизняної освіти
- •16. Галузі педагогіки.
- •17. Духовно-моральне виховання молоді.
- •18. Екологічне виховання і формування екологічної культури молоді.
- •19. Ефективні форми організації виховання.
- •20. Забезпечення жіночої освіти в Україні.
- •21. Забезпечення навчально-виховного процесу в Києво-Могилянській академії.
- •22. Завдання / та функції класного керівника, куратора
- •23. Загальні форми організації виховання.
- •26 Засоби виховання молоді.
- •27 Засоби навчання.
- •28.29 Зв’язок педагогіки з іншими науками
- •30 Зміст братської освіти в україні
- •32 Ідеї народної педагогіки Стельмахович
- •33 Ідеї родинного виховання у визначних особистостей
- •34 Категорії родинного виховання
- •35 Мета та завдання педагогіки
- •36. Метод психолого-педагогічного експерименту
- •37. Методи контролю знань
- •39. Методи контролю і самоконтролю знань
- •40. Методи навчання у народній дидактиці
- •41. Методи навчання та їх класифікація
- •42. Методи наукових досліджень у педагогіці
- •43. Методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності
- •44. Методи педагогічного спостереження
- •45. Методи стимулювання й мотивації навчально-пізнавальної діяльності
- •46. Навчальна книга періоду київської русі
- •47. Навчальна книга періоду Київської Русі
- •48. Навчальний план, навчальна програма.
- •49. Навчальні плани, підручники, посібники, програми
- •50. Напрямки Виховання
- •51. Народна дидактика – основа наукової педагогіки
- •53. Національна доктрина розвитку освіти. Характеристика
- •53. Освіта і виховання періоду ополячення
- •54. Освіта періоду Київської русі
- •55. Освітні процеси в Україні періоду олитовлення
- •56. Освітня діяльність Володимира Великого
- •57. Основні категорії педагогіки
- •60. Особливості виховання у дохристиянські часи.
- •61. Особливості розвитку освіти у радянські часи.
- •60. Особливості виховання у дохристиянські часи.
- •61. Особливості розвитку освіти у радянські часи.
- •62.Педагогічна творчість
- •64,65. Поняття дидактики і її основних категорій.
- •66.Поняття коллективу
- •67.Поняття методу науково-педагогічного дослідження.
- •68.Поняття процесу навчання
- •69.Принципи виховання
- •72.Принципи освіти в Україні є:
- •73 Принципи системності і послідовності
- •74. Завдання / та функції класного керівника, куратора
- •75. Реформи Петра Завадського.
- •76. Реформування освітньої галузі на сучасному етапі.
- •77. Розвиток гімназійної освіти в Україні.
- •77.Розвиток ліцейної освіти в Україні
- •79.Розвиток педагогіки як науки та навчальної дисципліни
- •81.Санітарно-гігієнічне виховання молоді
- •82.Форма організації навчання
- •83.Стилі педагогічного спілкування
- •84. Структура процесу навчання
- •85.Система освіти України, її структура
- •86. Українські ліцеї та гімназії
- •87.Фізичне виховання та формування фізичної досконалості молоді
- •88.Форми організації виховання
- •89.Види і форми контролю знань
- •90. Формування правової культури молоді
- •91.Функції процесу навчання
- •92. Основні документи про освіту
- •93.Основні принципи виховання
1.Макаренко про виховання
Антон Семенович Макаренко – один із найвідоміших педагогів, який збагатив світову педагогіку, вніс великий доробок у теорію виховання.
У своїй педагогічній роботі А.С.Макаренко виходив з такого положення: „Відповідальність перед дітьми – це відповідальність перед історією; сьогоднішні діти – це завтрашня історія, завтрашнє майбутнє людства, нашої великої справи”.
А.С.Макаренко створив два взірцевих педагогічних заклади – колонію Горького („Педагогічна поема”), комуну ім. Дзержинського („Прапори на баштах”, „Марш 30-го року”). Тисячі правопорушників, дітей без нагляду не тільки підняв „з дна” життя, але й повернув до життя, виховав їх передовими громадянами нашої Вітчизни.
У своїй педагогічній системі А.С.Макаренко насамперед виділив основні ознаки колективу:
Загальна мета, загальна праця, загальна організація цієї праці;
Органічний звязок з іншими колективами;
Наявність органів кординування і управління, відносини відповідальної залежності;
Колектив повинен стояти на принциповій позиції світової єдності трудящого людства.
А.С.Макаренко розглядав колектив як динамічне об’єднання, яке у своєму розвитку проходить ряд стадій:
Перша стадія – вимагає педагог, він же вивчає вихованців, організовує різноманітну колективну діяльність;
Друга стадія – вимагає педагог і актив. Робота з активовм. Різноманітні форми колективної діяльності, розвиток активності;
Третя стадія – колектив висуває до окремої особистості.
Завідуючи колонією „малолітніх злочинців” у Трибах, А.С.Макаренко організував колектив дітей у різновікові загони для трудової діяльності й навчання. Роки були тяжкі, після революції і громадянської війни. Треба було забезпечити елементарний матеріальний рівень, тому в колонії відразу почались сільськогосподарські роботи.
Доволі цікавим є принцип паралельної дії,використовуваний А.Макаренком, згідно з яким вихованцеві пред’являють вимогу не прямо, а через колектив, коли відповідальність за кожного покладається на колектив і його самоврядування. А також цей принцип дуже впливає на згуртованість колективу. Цю методику можна застосовувати вже на другій стадії розвитку колективу. Такій же меті підпорядкована організація колективної діяльності. Різноманітна спільна діяльність робить життя дитячого колективу цікавим, сприяє налагодженню стосунків між первинними колективами, загальношкільним і первинними колективами, що згуртовує і первинні колективи, і загальношкільний. Об’єднують колектив цікаві конкретні справи, що потребують узгоджених дій кожного. Якщо учні, наприклад, самостійно розпочали певну діяльність, вони розподілять обов’язки між собою, охоче займатимуться конкретною роботою, переживатимуть радість від досягнутих успіхів.
На згуртованості учнівського колективу позитивно позначається і згуртованість у діяльності педагогів, єдність вимог до нього. А.Макаренко вважав, що у згуртованому педагогічному колективі кожен педагог насамперед дбає про згуртованність загальношкільного колективу, відтак – про справи свого класу й лише потім – про власний успіх.
Отже, у процесі соціалізації головне місце займає вміння особи контактувати і співпрацювати з іншими. Саме тому колективне виховання є основою правильного виховання, адже особа засвоює норми і правила колективу, суспільний досвід, вчиться регулювати свою поведінку тощо. Людина в колективі – це людина в супільстві. Знання теорії та практики колективного виховання є особливо важливим для педагогів у здійсненні їхньої діяльності — вмінні допомагати і бути провідником у процесі соціалізації.