Ситуаційне завдання №1

Історія про невдалий досвід взаємодії між першою особою компанії і новим HR-менеджером, а також невірне визначення й невдалу спробу впровадження базових цінностей компанії.

Ольга Федорова – молода жінка з майже п’ятирічним досвідом трудової діяльності в сфері HR. Спочатку це були два роки роботи менеджером у агентстві з працевлаштування, потім трохи більше року – у ролі консультанта рекрутингової фірми в тісному контакті з клієнтами – HR-ами різних компаній. Останнім часом Ольга працювала менеджером по персоналу в роздрібній фірмі, де займалася в основному підбором директорів магазинів, їхніх заступників та продавців, а також успішно підготувала і впровадила Кодекс поводження продавця.

У серпні 2004 року Ольга одержала запрошення брати участь у конкурсі на посаду директора по персоналу у великій (близько 1200 співробітників) виробничо-торговельної компанії з красивою назвою «Аврора». Запрошення надійшло через відоме рекрутингове агентство і виглядало заманливо, особливо в частині розміру оплати праці. Ольга злегка здивувалася, тому що не розсилала своє резюме (хоча і подумувала про це), але потім пригадала, що ще навесні зауважувала в пресі прямі оголошення про цю вакансію, і вирішила спробувати. Тим більше, що на поточному місці роботи одержати підвищення до такого рівня було для неї зовсім нереально в силу цілого ряду причин.

Під час співбесіди, що проходили в офісі агентства, Ольга була представлена Генеральному директорові «Аврори», високому чоловіку років сорока п’яти приємної зовнішності. Ігор Миколайович був дружелюбним, попросив називати його по імені, докладно розповів про своє бажання розробити для компанії власну місію, бачення, створити політику компанії з менеджменту персоналу. Він пояснив Ользі, що бачить основну роль директора по персоналу саме в сприянні процесові впровадження таких інструментів, як місія, бачення, філософія компанії, і що саме така якість, як орієнтація на роботу з документами, залучило його увагу до її резюме, коли він вивчав матеріали на представлених агентством кандидатів. Формальне інтерв’ю пройшло швидко і без особливих «зачіпок». В Ольги залишилося змішане враження про зустріч, було важко відповісти, «сподобалося, чи ні». Але вже через день надійшов дзвінок з агентства з інформацією про те, що вона пройшла у фінальний тур, і роботодавець запрошує її на повторну зустріч, цього разу вже в офісі компанії.

Офіс «Аврори» виглядав сучасно і знаходився в самому центрі міста. Крім генерального, на зустрічі були присутні ще два керівники – комерційний директор Ігор Сергійович і фінансовий директор Віктор Андрійович. Ольга посоромилася поставити уточнююче запитання, але по тональності розмови виходило, що всі троє – партнери і є не просто керівниками, але й співвласниками «Аврори». Розмова йшла в основному про Ольгу та її досвід. Було багато питань, що стосувалися не стільки її обов’язків як менеджера по персоналу, скільки власне бізнесу, яким займалися її колишні компанії-роботодавці.

На питання Ольги, хто обіймав посаду директора по персоналу до неї, Ігор Миколайович повідомив, що до цього такої посади в «Аврорі» узагалі не було, а питання кадрового обліку і діловодства вирішували спільними зусиллями заступник головного бухгалтера Ніна Іванівна і референт генерального директора Зоя.

У підсумку Ольга одержала пропозицію про роботу в «Аврорі» на посаді директора по персоналу з іспитовим терміном усього в два місяці, і до того ж – без зниження оплати на цей період. При цьому необхідність передати справи на старому місці роботи була зустрінута керівництвом «Аврори» з розумінням. Розсудивши, що в розробці ключових документів її досвід цілком адекватний очікуваним задачам, Ольга вирішила пропозицію прийняти.

Місяць пішов на передачу справ. На початку жовтня, у сонячну п’ятницю, Ольга вийшла на роботу в «Аврору», де була представлена новим колегам. Перший день у неї пройшов вдало, без проблем, і в наступні вихідні Ольга улаштувала з нагоди успішного виходу на нову роботу вечоринку для двох своїх близьких подруг. Ті були в повному захваті. Оленка, утім, як звичайно, підлила в шампанське ложку дьогтю, відзначивши, що курчат по осені рахують і що якщо генеральний і є «душкою», то перше враження цілком може бути оманним. Ольга на «шпильку» упевнено відповіла, що перше враження, як завжди, саме правильне.

Перші тижні на новій роботі не обійшлися без сюрпризів – на побудову відносин з колегами пішов якийсь час. У визначений момент Ользі знадобилося навіть утручання генерального. Коли Ніна Іванівна і Зоя дружно вирішили передати «новому кадровикові» усі свої обов’язки в частині кадрового діловодства, і при тому ж у повному обсязі, приймати в них справи було неможливо просто фізично через обсяг роботи! Ігор Миколайович попросив день для того, щоб «розібратися», але в підсумку розсудив ситуацію в цілому на користь директора по персоналу, хоча і не без визначених коливань. Після цього випадку усе встало на свої місця, але Ользі здалося, що фінансовий директор Віктор Андрійович став поглядати на неї з несхваленням. «Не інакше, як захищав точку зору Ніни» – вирішила про себе Ольга.

Через місяць-півтора, освоївшись, директор по персоналу почала виявляти активність і неодноразово приходила до Ігоря Миколайовича зі своїми ідеями про місію, бачення, філософію компанії. Генеральний директор посилаючись на зайнятість, кілька разів ухилявся від розмови, і, у кінці кінців, доручив Ользі підготувати документи, у яких попросив докладно описати усе, що вона на той момент розробила і пропонує.

Ольга з ентузіазмом узялася за справу. Крім посиленої роботи з літературою, вона провела кілька зустрічей з лінійними менеджерами – керівниками майже всіх ключових підрозділів компанії. Не вдалося поговорити лише з комерційним директором – Ігор Сергійович постійно перебував у роз’їздах від Луганська до Львова через Одесу і Харків, та й Віктор Андрійович двічі від розмови відмовився, пославшись у перший раз на зайнятість, а в іншій – на кепське самопочуття.

Коли проекти документів були готові, Ольга за домовленістю з генеральним улаштувала для топ-менеджменту барвисту презентацію з проектором, фліпчартом і роздавальними матеріалами. Презентація почалася точно в призначений час – о десятій ранку, і це відразу вселило в Ольгу впевненість, що усе йде добре. Колеги слухали її підкреслено уважно, питань по ходу презентації не задавали. Завершилося усе через сорок хвилин досить зненацька. Відразу після запрошення задавати питання Ігор Миколайович у повній тиші виразив «загальну думку», що полягала в тому, що «документи сирі і вимагають істотної доробки». Нарада була зім’ята.

Приголомшена і мало що розуміюча Ольга сплакнула в себе в кабінеті, а потім, попередньо переговоривши по телефону, відправилася за роз’ясненнями до комерційного директора, що, як вона знала, користався довірою генерального. Ігор Сергійович з легкістю пішов на контакт і досить докладно пояснив, що розроблені і запропоновані нею документи за духом не відповідають «стилю бізнесу і традиціям» компанії. Як приклад він привів практику «відкатів» для стимулювання збуту, що, м’яко говорячи, погано стикувалися з цілим переліком цінностей і принципів у пропозиціях Ольги. Додатково Ігор Сергійович повідомив, що останнім часом було неважко помітити негативне відношення деяких колег до директора по персоналу – мовляв, якщо ти така розумна, щоб учити інших працювати, так що ж ти не йдеш і не відкриєш власний бізнес? Там і командуй.

Ольга була вражена – їй здавалося, що вона цілком може розраховувати на підтримку, принаймні, з боку генерального! Настрій на кілька днів було зіпсовано, їй здавалося, що всім співробітникам відомо про її провал, і колеги дивляться їй услід, перешіптуючись за її спиною. Ольга перестала затримуватися на офісній кухні понад час, необхідний для готування кави. Крім того, Ольга тепер уже чітко зрозуміла, що у фінансовому департаменті її не поважають і з задоволенням платила колегам тією же монетою прохолодного-ввічливого відношення.

Через кілька тижнів, пославшись на відсутність яких-небудь серйозних результатів діяльності директора по персоналу, генеральний директор запропонував Ользі звільнитися «за власним бажанням, щоб не псувати трудову книжку». Обидва були розчаровані…

Питання до ситуації:

1. Прокоментуйте, будь ласка, ситуацію.

2. У чому, на Ваш погляд, помилки директора по персоналу?

3. У чому, на Ваш погляд, помилки керівника компанії?

4. Яким шляхом пішли б Ви, виявившись на місці директора по персоналу?

Відповіді на питання змістовно обґрунтувати!