МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

ФАКУЛЬТЕТ ЛІНГВІСТИКИ

КАФЕДРА ТЕОРІЇ, ПРАКТИКИ ТА ПЕРЕКЛАДУ

ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ

РЕЄСТРАЦІЙНИЙ №______________

«ЗАТВЕРДЖУЮ»

зав. кафедри ТППФМ,

доц. Полюк І.С.

__________________________

«_____»___________2012р.

підпис

Курсова робота

на тему:

Функціональна семантика якісно-оцінних прикметників у науково-популярному дискурсі

напряму підготовки «Філологія» 6.020303

Виконала:

студентка 3-го курсу

групи ЛФ-91

Сорочинська Анастасія Володимирівна

__________________________

підпис

«_____»____________________2012р.

Науковий керівник:

ст.викладач

Ібрагімова Світлана Володимирівна

___________________________

підпис

«_____»_____________________2012р.

Київ 2012

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………... РОЗДІЛ 1. Визначення поняття «прикметник» та його класифікації……... 1.1. Характеристика якісно-оцінних прикметників у французькій мові та їхня структура………………………………………………………………….... 1.2. Роль якісних прикметників у французькому реченні…………………... РОЗДІЛ 2. Вживання прикметників у науково-популярному дискурсі….... 2.1. Особливості науково-популярного дискурсу…………………………….. 2.2. Функціональне значення місця прикметника у французькому реченні….…........................................................................................................... РОЗДІЛ 3. Аналіз якісно-оцінних прикметників у науково-популярному дискурсі на матеріалі науково-популярних статей з журналів «Sсience et Vie»  та «La Recherche»……………………………………………………….... ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….. RESUME……………………………………………………………………….... СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………..... ДОДАТКИ………………………………………………………………………. Додаток 1. Приклади конструкцій, в яких прикметник виконує функцію епітета……………………………………………………………………………. Додаток 2. Приклади якісно-оцінних прикметників у функції прикладки…. Додаток 3. Приклади якісно-оцінних прикметників у ізольованій позиції.... Додаток 4. Приклади якісно-оцінних прикметників у ступенях порівняння. Додаток 5. Діаграма. Відсоткове співвідношення якісно-оцінних прикметників у різних функціях………………………………………………..

3 4 5 9 12 12 14 19 24 26 27 29 29 31 33 34 36

ВСТУП

Ця курсова робота присвячена проблемі оцінних значень, які несуть якісні прикметники та засобам вираження цих значень у мові. Розглядаються загальні відомості про прикметник, його класифікацію, оцінку, її структурні елементи, функціональні особливості якісно-оцінних прикметників в цілому та засоби вираження оцінки, зокрема у франкомовному науково-популярному дискурсі.

Широкий функціональний діапазон та складне відображення оцінки якісними прикметниками являють собою одночасно інтерес і складність для дослідження. Прикметники стали предметом дослідження таких науковців, як Ш. Баллі, В.В. Віноградов, В.Г. Гак, Є.А. Реферовська, Р.Л. Вагнер та інші.

Актуальність теми полягає в тому, що якісно-оцінні прикметники мають широку вживаність у франкомовній публіцистиці, займають в ній важливе місце і є недостатньо дослідженими. Вони вирізняються величезним розмаїттям у плані семантичних відносин. Перспектива вивчення якісно-оцінних прикметників визначається теоретичними та практичними потребами, адже за останній час виріс інтерес вчених до виявлення і опису засобів вираження оцінки.

Метою цієї роботи є дослідження засобів передачі оцінки якісними прикметниками, їх функцій та значень у франкомовних науково-популярних текстах на основі статей з різних видань.

Завдання: проаналізувати функціональну семантику якісно-оцінних прикметників у науково-популярному дискурсі; визначити і порівняти існуючі функції прикметників у французькому реченні та зробити узагальнюючі висновки, сформувати власне бачення; обґрунтувати доцільність використання якісно-оцінних прикметників у науково-популярному дискурсі.

Об’єктом дослідження є якісно-оцінні прикметники у французькій мові.

Предметом дослідження є особливості семантики якісно-оцінних прикметників та їх функції у науково-популярному дискурсі.

Методи дослідження: синтез, аналіз, порівняння.

Розділ 1 визначення поняття «прикметник» та його класифікація

Прикметниками називають категорію мовних елементів, функцією яких є синтаксично відноситися до іменника, з яким вони утворюють основу номінальної синтагми (чи групи). Ще Дю Марсе широко застосував до аналізу речення поняття відношення тотожності і відношення детермінації.

Відношення тотожності виражаються в конструкції у вигляді «узгодження прикметника з іменником», відношення ж детермінації відображають «зв’язки між поняттями» [10]. Дю Марсе вважав, що «розум наш уявляє собі думку миттєво…, але коли мова йде про те, щоб виразити думку мовленням, ми повинні її розчленувати, уявити у всіх відтінках за допомогою слів і при цьому користуватись спеціальними знаками для позначення різних відношень між словами».

Роль прикметника – актуалізувати іменник у мовленнєвій ситуації. Як відзначав ще Ш. Баллі, актуалізувати поняття означає ототожнити його з реальним уявленням мовця [1, 87]. Актуалізувати концепт, вважає Є.Реферовська – означає «прив’язати його до конкретної ситуації, застосувати до чогось реального, іншими словами використати його у конкретному комунікативному акті», а одним з головних способів актуалізувати «приховані концепти, носіями яких є іменники, виступає категорія детермінації» [7, 173].

Лінгвісти, вказуючи на спільні ознаки прикметників, зазначають, що іменник надає номінальній групі категоріальний статус і наділяє його конкретним змістом, а прикметники визначають його.

Прикметники належать до класу іменників. Вони змінюються за родом та числом. Після іменників прикметники репрезентують собою найчисленнішу групу повнозначних слів у кожній із флективних мов, до яких належить і французька мова, тобто мов, у яких щонайбільше переважають слова із флексіями (лат. flexio - згинання, відхилення), закінченнями. Це змінні слова, лексичне значення яких знаходить свій повний і однозначний вияв в усій сукупності усталених морфологічних форм повнозначного слова.

За Вагнером прикметники поділяються на дві великі групи: якісні прикметники та означальні або займенникові прикметники [14, 130].

Гак В.Г. класифікував прикметники на дві основні групи: якісні та відносні.

Якісні прикметники виражають змінні ознаки предметів (long, blanc etc.)

Як іменники, якісні прикметники відрізняються за своїм походженням, структурою, сенсом.

1. Характеристика якісно-оцінних прикметників

Говорячи про оцінювальну лексику, слід зазначити, що оцінка об’єктів дійсності здобуває відображення у мовному дискурсі у більшості випадків через слово. А прикметники є тією частиною мови, яка має величезне різноманіття оцінювальної семантики. Прикметники – чисті предикати – мають цілий ряд специфічних властивостей, що відображають їх семантику. Зокрема, класичні предикати містять два аспекти, які зазвичай реалізуються разом, у межах одного вислову. Ще одна особливість значення і вживання прикметників полягає у тому, що прикметники поєднують у своїй структурі семантичний та прагматичний аспекти мови, що відображається як у значенні лексичних одиниць, які відносяться до класу прикметників, так і у їх вживанні. Для прикметників як класу слів є характерним наявність суб’єктивно-оцінювальних значень та відповідних конотацій.

Науковці вважають, що прикметники, зокрема якісно-оцінні, виражають постійну (статичну) ознаку предмета, виражену в категоріях роду, числа і відмінка. Кожний предмет може мати різні ознаки, тому це поняття передає різні значення [20]. Наприклад:

-  колір: жовтий (jaune), зелений (vert), малиновий (cramoisi)…

-  матеріал: бетонний (bétonné), металевий (métallique), скляний (vitreux)...

-  смак: кислий (aigre), солодкий (sucré), гіркий (amer), солоний (salé)...

-  розмір: широкий (large), довгий (long) , великий (grand), малий (petit),...

-  відношення до простору: близький (proche), далекий (lointain), лівий (gauche), правий (droit)...; відношення до часу річний (annuel)...

-  зовнішні і внутрішні властивості: поганий (mauvais), гарний (beau), хоробрий (brave), сміливий (courageux), кмітливий (intelligent)...

Гак В.Г. окрім цих характеристик розрізняв якісні прикметники за формою (long, rond), за відчуттями та враженнями, які виникають у людини (doux, agréable, odieux) тощо. Назви дій і абстрактні N характеризуються за інтенсивністю та іншим ознакам (marche rapide, un grand amour) [3, 104].

Деякі прикметники є багатозначними словами. Той самий прикметник у мові може виражати різні ознаки, пр.: un terrain solide - твердий ґрунт (фізична ознака) – un caractère solide твердий характер (внутрішня властивість людини). Звідси виходить, що значення кожного прикметника розкривається тільки у його зв'язках з іменником. Прикметник теж іменна частина мови. Але семантичною основою у ньому є не предметність, а ознака. Вступаючи у семантичний зв'язок з іменником, прикметник відповідає на питання про предмет: який, яка, яке. На відміну від іменників, форми роду, числа та відмінка прикметників не є самостійними. Вони узгоджуються з аналогічними формами іменників.

До якісних прикметників належать прикметники, що означають прямі, закладені в самій суті предметів ознаки, здатні виявлятися з різною мірою або інтенсивністю: багатий урожай (récolte abondante), мудрий (sage), дикий (sauvage), скупий (avare), білий (blanc)...

Якісні прикметники – джерело експресивно-оцінних характеристик предметів, вони засвідчують зміну ознаки від нейтральної до максимальної міри вияву.

 Найістотнішою граматичною ознакою якісних прикметників є їх здатність творити форми ступеня порівняння. Якісні прикметники позначають ознаку предмета і мають три ступені порівняння: позитивний (нульовий) - (positif), вищий (comparatif) та найвищий (superlatif). Вияв інтенсивності ознаки виражається формами вищого і найвищого ступеня порівняння. Позитивний (нульовий) ступінь вказує на якість предмета без порівняння його з іншими за ступенем цієї якості: новий (neuf), старий (vieux), молодий (jeune)... Ступені порівняння якісних прикметників утворюються за допомогою слів plus та moins: large, plus large, moins large, le plus large, le moins large (широкий, ширший, менш широкий, найширший, найменш широкий). Вищий ступінь вказує на ступінь якості даного предмета у порівнянні з іншими; утворюється за допомогою прислівників plus "більш", moins "менш", aussi "так само", які стоять перед прикметниками, та сполучника que, що стоїть після прикметника. Ці прислівники вживаються для вираження більшим, меншим та однаковим ступенями якості:

Aujourd`hui il est plus chaud qu’hier – Сьогодні спекотніше ніж вчора.

Вищий ступінь порівняння вказує на найбільш високий або найменший ступінь якості; утворюється за допомогою прислівників plus, moins у сполученні з означеним артиклем:

Volga est le plus grand fleuve de l'Europe. Волга - найбільша ріка в Європі.

Інтенсивність ознаки може також виражатися приєднанням до якісного прикметника кількісно-означального прислівника, пр.: дуже радий (très content), надзвичайно вдалий (trop réussi), трохи ледачий (un peu paresseux)...

    Характерна властивість якісних прикметників – здатність виступати в антонімічні відношення, пр.: добрий – злий (bon – méchant), холодний гарячий (froid – chaud)...

  Від цих прикметників можна творити іменники з абстрактним значенням, пр.: сміливий – сміливість (courageux - courage), добрий – доброта (bon – bonté), хитрий – хитрощі (malin- malice)...

Якісні прикметники виражають змінні ознаки предметів (long, blanc etc.)

Як іменники, якісні прикметники відрізняються за своїм походженням, структурою, сенсом.

Структура прикметників. Є прикметники утворені від кореня (court, grand, petit, net), а також за допомогою афіксів (префіксів та суфіксів):

• дієслівних суфіксів: -iblе, able- (lisible, faisable), з метою позбутися зайвих нагромаджень у реченні -ard (vantard), -if (portatif) та ін.,

• іменників –ique (démocratique), -aire (solitaire), -el (-al) (culturel, original)

• парасинтетичним способом: in-... -ble (invincible, без in- ці А не вживаються);

• від інших прикметників для вираження ступеню ознаки: -ot (pâlot), -et (propret), -atre (verdâtre);

• від префіксів: з передачею негативної оцінки a- (amoral), in- (im-) (impossible), il- (ir-) (irréalisable), dés- (désagréable), mal- (maladroit).

• префіксами, на позначення ступеня ознаки: archi- (archicélèbre), hyper- (hyperfin), sur- (surréel), sous- (sub) (subtropical), inter- (interactif), extra- (extrafin), super- (superfin), ultra- (ultracourt).

Лише якісні прикметники мають суфікси суб’єктивної оцінки, що передають або зневаження, або ласкаве ставлення (за допомогою пестливих суфіксів) : -asse (savantasse), -issime (richissime), -âtre (jaunâtre), -aud (lourdaud), -et (propret), -ichon (maigrichon), -ot (pâlot) [11, 94-102].

Категорія інтенсивності. Розрізняють три ступені інтенсивності: висока (вище норми) – très, trop, достатня (відповідає нормі) – assez та нижча (нижче норми) – peu, guère. Ступені інтенсивності мають більш різноманітні засоби вираження, крім того до інтенсивності часто додається суб’єктивне забарвлення.

Пр.: Elle est très belle та Elle est adorablement belle.

До цих засобів відносять:

а) прислівники très, assez, un peu, fort, tout (Il est tout petit), tellement та інші прислівники на -ment: extrêmement, drôlement тощо; вирази: au dernier point та ін.;

б) конструкції ступенів порівняння без вираженого терміну порівняння. Якщо останнього немає, невизначений, то ознака характеризується по відношенню до себе, і ступінь порівняння переходить у ступінь інтенсивності.

Пр.: Il avait le jugement droit avec l'esprit le plus simple (визначення рівнозначне extrêmement simple).

в) дієслівні звороти, подібні до порівняльних конструкцій: plus que, on ne peut plus, qui soit au monde, que je connaisse, tout ce qu'il y a de plus;

г) порівняльні та інші фразеологічні обороти: blanc comme neige, fou à lier;

д) повтори прикметника: Elle est jolie, jolie.

Значення прикметників: вони служать для того, щоб охарактеризувати істоту або неістоту.