Зміст

Вступ

1. Ліна Костенко та загальний зміст її творчості 9

2. Приклади прикметникових синонімів в поезіях Ліни Костенко 15

3. Висновки 24

4. Список використаної наукової літератури 26

5. Список використаних лексикографічних праць 26

Список використаних джерел

Актуальність роботи полягає в тому, що вона:

1. належить до кола робіт, які висвітлюють проблеми цілісного аналізу слова в поетичній мові. Для розв’язання цього питання важливим є дослідження мови кожного поета, особливо такого своєрідного, як Л.Костенко;

2. присвячена вивченню лексичної системи поетеси;

3. присвячена дослідженню синонімічних засобів, що становлять інтерес як для мовознавців, так і для літературознавців, оскільки висвітлюють цілу низку питань індивідуального поетичного мовлення.

Об’єктом дослідження виступають лексичні прикметникові синоніми , що функціонують у мовній системі Л.Костенко.

Мета роботи - виявити особливості лексичної організації поетичного мовлення Л.Костенко за допомогою прикметникових синонімів.

„Це ім’я вивищується ж прапор нашої поезії... Це більше ніж поезія - наша історія і філософія, наш спосіб думання, героїка, наші марноти і глупоти. Тут минуле й сучасне, просвічене рентгеном мислі... але мислі художньої, емоційно наснаженої, пристрасної. Це зміст на високих регістрах мовлення.”

Володимир Базилевський

Вступ

Творчий доробок Ліни Костенко є цікавим явищем як з погляду змісту чи поетичної форми, так і з погляду мови. Мовно­стилістичні особливості творів поетеси досі є предметом вивчення лінгвістів.

Поетична мова дуже багата мовними (лексичними, синтаксичними та ін.) і стилістичними засобами її використання.

Дослідження мовних явищ у творах Л. Костенко має важливе значення для розвитку поетичного стилю й української літературної мови взагалі. Воно допомагає глибше зрозуміти стилістичні можливості української мови, її функціонально-диференційні особливості.

Багатство мовних засобів і стильових прийомів у поетичній тканині творів Костенко не дає можливості охопити їх у цілому. Тому робота присвячена одному з аспектів поетичного мовлення цієї письменниці - лексичному, з погляду синонімічних засобів мови.

1. Ліна Костенко та загальний зміст її творчості

Довгі роки творчість Ліни Костенко замовчувалася. Так, книгу поезій „Зоряний інтеграл”, вже набрану, було наказано розсипати. Теж саме вчинили й з наступною збіркою „Княжа гора”. Але сьогодні поезія Ліни Костенко знаходить свій шлях до читача. Мабуть, небагато лишилося в Україні людей, дня яких ім’я Л.Костенко було б незнайомим. Її вірші широко публікуються, звучать пісні на її слова. Ім’я Ліни Костенко стало уособленням сучасної інтелектуальної культури нової самостійної України.

Ліна Костенко - майстриня поетичного слова, самобутній талант якої у вічному пошуку нових тем і проблем, нових барв, тонів і напівтонів для своєї творчої палітри. Її творчість посідає важливе місце в українському літературному процесі. Маштабність художнього мислення, громадянський пафос, філософська глибина і висока культура поетичної думки - ці найголовніші риси творчої індивідуальності поетеси є визначальними в її літературній спадщині.

У нашому письменстві бували затяжні періоди майже цілковитого зниження художніх критеріїв, коли література змушена була „відображати” і „надихати”. І тоді перо Ліни Костенко виявилося одним із небагатьох, не уражених цим сумним вірусом нудності та лакейської покірності, смертоносних для художника.

В її поезіях бачимо не тільки людську самонастанову не спокушатися суєтними марнотами, а й самозахист в ім’я вірності саме своєму мистецтву. Певно, саме тому й стало ім’я видатної поетеси синонімом унікальної творчої біографії.

Дівчинці з провінційної вчительської сім’ї, що народилася 19 березня 1930 року в містечку Ржищеві на Київщині, судилося круте духовне сходження. У кінці 40-х років вступила до Київського педагогічного інституту, розчарувалася його гнітючо-задушливою атмосферою і вбогим інтелектуальним рівнем викладання. З 1953-го вона - вже студентка Московського літературного інституту, який закінчила 1956р. Дебютувала збіркою „Вітрила” (1958) і „Мандрівки серця” (1961). Потім її поетичному слову оголошено заборону. Твори Ліни Костенко не виходили окремими виданнями аж до 1977-го року, до появи збірки „Над берегами вічної ріки”. Поетеса писала в „шухляду”. Це ж тоді були написані й „Берестечко”, і „Маруся Чурай”, і вірші, що склали книжки „Над берегами вічної ріки” та „Неповторність” (1980).

У ранніх віршах Ліни Костенко переважають глибокі підтексти, що змушують замислитись над не сказаним безпосередньо, але легко вгадуваним, у них розлито тремтливі тривоги і передчуття молодості, багато гри слів, яка динамізує поетичний зміст, робить легко впізнаним каркаси її строф.

Ліна Костенко - рідкісний майстер у володінні словом. Вона на диво органічно творить свій звукопис: „Суху розмову полум’я із листя до ночі сумно слухають сади...”, „Лисніють листками ліси...”, „Божевілля моє , божемилля, богомілля моїм сльозам!”, „На пожежах печалі я пам’ять свою обпалю... ”.

Несподіваність і духовна пластика її поетичних образів несе в собі особливу емоційну снагу: „Село сосновий виверне кожух і йде назустріч, як весільна теща...”, „Зима стоїть персидська, як бузок, і жоден птах її не хилитає...”, „Я в любові, як в еміграції. Відпусти мене в рідний край...” .

РОЗДІЛ 1

Теоретичні засади дослідження

Проблема вивчення мови художніх творів

Одним із суттєвих питань сучасної лінгвістики є вивчення художнього тексту як одиниці комунікативного акту. Проблема вивчення мови художніх творів має тривалу історію, вона по-різному розв’язувалася в залежності від рівня розвитку мовознавства і суміжних із ним наук, від світоглядної позиції дослідника. Розходження в поглядах цілком правомірні, бо художній твір і його мова є явищем складним і багатомірним, через що може досліджуватися в багатьох аспектах, які тільки сумарно можуть дати цілісне уявлення про явище. Тому пошуки істини повинні відбуватися не в конфронтації різних поглядів, а в їх синтезі.

Лінгвістичний, стилістичний і літературознавчий види аналізу досліджують текст, його змістову структуру.

Аналіз художнього тексту прийнято називати лінгвостилістичним, якщо він “розглядає використання мовних елементів у тексті художніх творів, де вони набувають ідейно-естетичної значимості”. Для свого дослідження ми обираємо лінгвостилістичний аспект аналізу поетичного тексту, бо саме такий аспект, як уявляється, є провідним, оскільки в ньому, незважаючи на наявність аналізу ритму, синтаксису та ін., які відіграють важливу роль у формуванні поетичного тексту, на першому плані стоїть аналіз лексичних засобів мови як головних “збуджувачів” одиниць образно-понятійного рівня змісту тексту.

Українська лінгвостилістика була започаткована працями О.О. Потебні в другій половині минулого століття, який зробив спробу визначити основні напрямки лінгвістичної стилістики.

Лінгвістика тексту, на думку мовознавців, пов’язана із загальним посиленням інтересу лінгвостилістичної науки до комунікативного аспекту мовлення.

Спираючись на досягнення вітчизняного і зарубіжного мовознавства, українські вчені визначили предмет і завдання української лінгвостилістики, розв’язали численні важливі її теоретичні питання, зокрема проблему формування лінгвостилістичної системи національної мови.

Як відомо, важливу роль у системі будь-якої мови, а тим більше її поетичного стилю виконує лексика. Виходячи з цього, предметом розгляду в курсовій є синонімічні лексичні засоби мови, які використовує Ліна Костенко у своїх поетичних творах, з погляду лексико-семантичного та лінгвопоетичного аналізу.