Розділ 1 роль та значення артиклів

1.1. Історія формування артикля у французькій мові

Для усвідомлення ролі та значення артиклів у сучасній французькій мові, розглянемо поняття артикля в історичному контексті.

Французька мова, як і інші романські мови, виникла з латинської, але, не зважаючи на спільні риси, існують відмінності, зокрема, що стосуються використання артикля.

Латинська мова визначає іменники за допомогою числівників: unus, duo, tres, quattuor, quinque, sex і т. і.; присвійних слів: meus, tuus, suus, noster, vester, sui; невизначених слів: aliquis (декілька), quidam (деякий) і т.і., а також вказівними прикметниками: hic, iste, ille, але не знає використання як означеного, так і неозначеного артикля.

Артикль з’являється разом з виникненням особових займенників, порівняльних прислівників, допоміжних дієслів, розвитком прийменників, тобто має місце тенденція ставити перед основним словом автономні морфеми на заміну морфем залежних і розташованих після слова у латинській мові. Артикль, майже необхідний у сучасній французькій мові, фактично повинен, окрім інших функцій, бути показником роду та числа [2, с. 31].

Означений артикль походить від вказівного займенника ille (>illi), illa, який ставився за іменником для його визначення і утворював разом з ним фонетичну одиницю. Поставлений перед іменником, займенник скорочує перший склад: illa>la, illi>li.

Означений артикль Табл. 1.1

Обставина	Число
	Однина	Множина
Предмет	li
Режим	lo>le, l`	les

Артикль чоловічого роду має багато форм. За виключенням різноманітних форм в однині та множині, існують декілька злитих артиклів, деякі з котрих не використовуються в сучасній французькій мові, зокрема, ou, el, es .

Злитий артикль Табл. 1.2

Однина	Множина
Del>du (<de+le) Al>au (<à+le) El, enl, ou (<en+le)	Des (<de+les) As (<à+les) Es (<en+les)

Артикль жіночого роду має лише дві форми, як в іменнику, який відрізняється в однині і множині: la (l`) – les. У множині він має такі ж злиті форми, що і артикль чоловічого роду.

Форми майбутнього неозначеного артиклю походять від числівника unus, unum, який в латині бере на себе роль неозначеного займенника в сенсі «який-небудь, будь-який». Два значення лежать в основі неозначеного артиклю у французькій мові [2, с. 32].

У той час, як чоловічий рід має відміну за двома обставинами та двома числами (однина uns – un, множина un – uns), жіночий лише протиставляє однину множині.

1.2. Роль артикля в мові

У французькій мові артикль відіграє важливу морфологічну роль, тому що сама форма іменника не позначає ні рід, ні число (особливо в вимові).

Артикль часто є єдиним показником роду іменника (un page – паж, une page – сторінка), може позначати число іменника, особливо, що стосується вимови, де артикль є єдиним показником, не враховуючи випадку, коли множина позначається зміною закінчення (une pièce – деталь, des pièces – деталі), вказує на можливість речей, виражених іменником, бути зліченими або незліченими (la brique, de la brique – цегла загалом, незлічений; une brique, des briques – цеглина, цеглини, злічений) [15].

Артикль показує широке тлумачення поняття, позначеного іменником, тобто він вказує чи певний предмет вживається в загальному сенсі (L’eau est un liquide), чи тлумачення поняття зазнало деякого обмеження (Dans l’engin on utilise de l’huile). Також артикль допомагає зрозуміти, коли мова йде про конкретний предмет (Voici la voiture qui a été assemblée à l’usine Peugeot).

Артикль вказує на те, чи йде мова про визначений предмет (означений артикль), тобто про предмет, існування якого даних умовах є відомим для слухача, або який є єдиним в цих умовах. Якщо ж мова йде про невизначений предмет (неозначений артикль), то це значить, що для слухача цей іменник звучить вперше [15, с. 30].

Отже, артикль збагачує мову, допомагаючи іменнику виконувати його основні синтаксичні функції, роблячи зміст речення більш різноманітним. Також треба відмітити, що артикль виражає морфологічні категорії іменника більш загально, порівняно з іншими детермінативами та прикметниками, які виконують ті самі функції [9].