Тема 13 Комплексне оцінювання фінансового стану підприємства

В умовах ринкової економіки підприємство здійснює свою виробничо-торговельну діяльність самостійно, але конкуренція, що полягає в змаганні підприємств за споживача їх продукції, змушує продавця (виробника) враховувати їх інтереси і запити і виробляти ту продукцію, яка потрібна покупцеві. Підприємство, що програло в цій боротьбі, звичайно стає банкрутом, а відтак не може оплатити вартість товару, робіт і послуг, розраховуватися з бюджетом по обов’язкових платежах та платежах до позабюджетних фондів, якщо зобов'язання по платежах перевищує вартість його майна. Отже, щоб не стати банкрутом, підприємство мусить постійно стежити за ситуацією на ринку і забезпечити високу конкурентоздатність своєї продукції.

Одним з інструментів з’ясування конкурентоздатності є комплексний аналіз фінансового стану підприємства.

Аналізувати фінансовий стан будь-якого підприємства є нагальною необхідністю, бо не можна вести господарство без міри ваги і рахунку, не добиваючись перевищення доходів над видатками. Це завжди було важливо, тим більше – зараз, коли на зміну безгосподарності і безвідповідальності приходить підприємництво, сувора дисципліна і ощадливість.

Аналіз фінансового стану підприємства включає такі основні моменти:

• аналіз балансу, аналіз майна і джерел їхнього утворення, аналіз ліквідності, платоспроможності, аналіз фінансової тривалості;

• аналіз руху грошових коштів, аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості;

• аналіз використання капіталу;

• аналіз рівня самофінансування;

• аналіз валютної самоокупності;

• аналіз кредитоспроможності;

• аналіз оборотності оборотних коштів, ділової активності та ін.

Методика комплексної порівняльної рейтингової оцінки фінансового стану включає такі етапи:

• збирання й аналітична обробка вихідної інформації;

• вибір системи фінансово-економічних показників;

• визначення оптимальних напрямів зміни показників;

• стандартизація фінансово-економічних показників;

• розрахунок підсумкових показників рейтингової оцінки;

• розрахунок та оцінка впливу окремих показників на зміну рейтингової оцінки;

• класифікація періодів (рік, квартал) за рейтинговими оцін­ками.

Підсумкова рейтингова оцінка повинна враховувати всі важливі параметри фінансового стану підприємства. Тому об'єктивна оцінка результатів можлива тільки при правильному виборі відповідних показників.

Правильний вибір відповідних показників дуже важли­вий для проведення подальших розрахунків. У встанов­ленні напрямів зміни показників необхідно керуватися такими міркуваннями:

• тривалість обороту дебіторської заборгованості повинна зменшуватися, бо її зростання призводить до збільшення сум грошових коштів, вилучених з обороту підприємства іншими підприємствами;

• тривалість обороту кредиторської заборгованості повинна зменшуватися, бо її зростання пов'язане в більшості підприємств передусім із збільшенням простроченої креди­торської заборгованості; в разі економічної виправданості кредиторської заборгованості тривалість її обороту повин­на збільшуватися;

• тривалість обороту матеріально-виробничих запасів повин­на зменшуватися, що дасть можливість підприємству пере­творити на грошову форму кошти, вкладені в матеріально-виробничі запаси;

• тривалість операційного циклу повинна зменшуватися, що дасть можливість підприємству перетворити на грошову форму кошти, вкладені в матеріально-виробничі запаси та дебіторську заборгованість;

• тривалість фінансового циклу повинна зростати в разі її від'ємного значення і зменшуватися в разі позитивного;

• оборотність власного капіталу, засобів, необоротних ак­тивів повинна збільшуватися, бо це підвищить ефек­тивність їхнього використання;

• маневреність робочого капіталу повинна збільшуватися в разі її від'ємного значення, а позитивного – зменшуватись, що свідчитиме про можливість підприємства формувати оборотні засоби за власний рахунок;

• коефіцієнт залежності робочого капіталу повинен збільшу­ватися, що дасть можливість формувати оборотні засоби за рахунок власних джерел, а не поточних зобов'язань;

• співвідношення виручки від реалізації та короткострокових пасивів повинне збільшуватися, бо це підвищує можли­вості підприємства оплачувати свої поточні зобов'язання;

• рентабельність реалізації та активів повинна збільшувати­ся, що свідчитиме про підвищення ефективності діяльності підприємства;

• коефіцієнт фінансової стабільності повинен збільшуватися, бо його зменшення пов'язане, по-перше, з наявністю в ба­лансі підприємства непокритих збитків, а по-друге, із збільшенням кредиторської заборгованості;

• коефіцієнти структури довгострокових вкладень та фінан­сового левериджу повинні збільшуватися, бо вони характе­ризують обсяги використання довгострокових зобов'язань підприємствами, а у вітчизняних підприємствах ці обсяги вкрай обмежені;

• коефіцієнт достатності робочого капіталу повинен збільшуватися;

• співвідношення необоротних активів і власного капіталу повинне зменшуватися, бо значення цього показника, мен­ше одиниці (за відсутності довгострокових зобов'язань), свідчить про фінансування необоротних активів за рахунок поточних зобов'язань, що не може бути економічно виправ­даним;

• співвідношення оборотних і необоротних активів повинне збільшуватися, що дасть можливість підвищити ліквідність балансу підприємства;

• коефіцієнти проміжної ліквідності, загального покриття, платоспроможності повинні збільшуватися, що свідчитиме про підвищення спроможності підприємства розраховува­тися за поточними зобов'язаннями.

Наступним етапом комплексної оцінки є стандартизація показників щодо оптимальних. Для цієї операції використову­ють формулу:

де Xj – стандартизований і-й показник;

а_і – фактична величина і-гo показника;

а_max(min) – оптимальне значення і-го показника.

З наведеної формули видно, що чим ближча величина і-го показника до оптимального значення, тим ближче його стан­дартизоване значення до 0.

Загальна рейтингова оцінка і-го підприємства визначається за формулою:

,

Збільшення значення Rі свідчить про погіршення фінансо­вого стану підприємства, а зменшення – про його поліпшен­ня.

Фінансовий стан визначає місце підприємства в економічному середо­вищі та наскільки ефективними і безризиковими можуть бути ділові відносини з ним комерційних банків, постачальників, потенційних інвесторів і позичальників та ін. Для підприємства, як і для його парт­нерів, становить інтерес не тільки фактичний стан справ, тобто те, що було, а й очікуваний фінансовий стан. Оскільки є об'єктивна потреба в постійній ак­туалізації результатів рейтингу підприємств, методика розрахунку рейтингової оцінки має бути формалізована і запрограмована. Існують різни методи і критерії для визначення рейтингової оцінки, які задовольняють усі наведені вимоги. Спільним у них є те, що насам­перед треба визначити перелік фінансових показників як чинників, що впливають на узагальнюючу оцінку.

Для цього згрупуємо всі основні показники фінансового стану підприємства у таблиці 13.1.

Таблиця 13.1

Оцінка рейтингу „ЧДОБТІ”

Показник	2004	2005	Найкраще значення показника
1	3	4	5
Рентабельність реалізованої продукції	4,8	5,2	0,4
Рентабельність капіталу	8	9	1
Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,7	0,9	+ 0,2
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,6	0,8	+ 0,2
Коефіцієнт покриття	0,54	0,66	+ 0,12
Коефіцієнт автономії	0,52	0,46	-0,06
Коефіцієнт фінансової стійкості	0,7	1,1	+ 0,4
Коефіцієнт фінансової залежності	0,47	0,54	0,07
Тривалість обороту дебіторської заборгованості	7,2	5,1	- 2,1
Тривалість обороту кредиторської заборгованості	74,2	87,0	+ 12,8
Тривалість обороту матеріально-виробничих запасів	-	-	-

Здійснивши дослідження основних показників фінансового стану та визначивши їх найоптимальніше значення, можемо за допомогою визначення узагальнюючого показника фінансового стану підприємства, визначити, рейтингову оцінку Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації за методом бальних оцінок. Показники діляться на три класи: значення яких перевищує нормативне (3 бали), яких дорівнює нормативному (2 бали) і яких значення менше за нормативне (1 бал). Яке підприємство набирає більшу кількість балів. То має вищий рейтинг.

Таблиця 13.2

Оцінка рейтингу „ЧДОБТІ” за методом бальних оцінок

показник	2004рік	2005 рік	нормативне значення	балів за показник
				2004 рік	2005 рік
Коеф.поточної ліквідності	0,7	0,9	1	1	1
Коеф.абсолютної ліквідності	0,6	0,8	0,2	3	3
Коеф.критичної оцінки	0,7	0,9	0,8	1	3
Коеф.фінансової незалежності	0,5	0,5	>0,5	2	2
Коеф. фінансової залежності	0,5	0,5	<0,5	2	2
Коеф.самофінансування(стабільності)	1	1	>1	2	2
Коеф. фінансового ризику (лівериджу)	0,9	1,2	<0,7	1	1
сума балів				12	14

За даним методом підприємство покращило свій рейтинг.

Таким чином, можна сказати, що 2005 рік має вищим показник, що в даному випадку означає найвищий рівень рейтингу, так як саме на цей рік припадають найкращі рівня показників фінансового стану підприємства. Відповідно, можна зробити висновок про те, що діяльність підприємства у 2005 році була найбільш ефективною з економічної точки зору. Нижчий був показник рівня рейтингової оцінки за результатами 2004 року. Це означає, що у даному році були найбільші відхилення основних показників фінансового стану від нормативних чи принаймні від найбільш оптимальних їх рівнів за досліджувані 2004 – 2005 роки.