84

НАВЧАННЯ ЧИТАННЯ СТУДЕНТІВ І КУРСУ МОВНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ НА ОСНОВІ АВТЕНТИЧНИХ ТЕКСТІВ

Робота на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня

Магістр філології

зміст

Вступ………………………………………………………………………2

Розділ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ НАВЧАННЯ ЧИТАННЯ СТУДЕНТІВ І КУРСУ МОВНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ НА ОСНОВІ АВТЕНТИЧНИХ ТЕКСТІВ ……………………………………………………..7

1.1 Психолінгвістичні аспекти навчання читання студентів I курсу мовних спеціальностей……………… …………………………………………7

1.2 Автентичні тексти як засіб мотивації навчання читання студентів I курсу мовних спеціальностей…………………………………………………19

Висновки до розділу І…………………………………………………..36

Розділ ІІ. МЕТОДИКА НАВЧАННЯ ЧИТАННЯ СТУДЕНТІВ I КУРСУ МОВНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ НА ОСНОВІ АВТЕНТИЧНИХ ТЕКСТІВ…………………………………………………………………………38

2.1 Експериментальна перевірка ефективності методики навчання читання студентів I курсу мовних спеціальностей на основі автентичних текстів ……………………………………………………………………………38

2.2 Ефективність функціонування методики навчання читання студентів I курсу мовних спеціальностей на основі автентичних текстів …………………………………………………………………………………….55

Висновки до розділу 2………………………………………………….65

Загальні висновки…………………………………………………......67 Додатки…………………………………………………………………70

Список використаної літератури……………………………………73

Вступ

Актуальність магістерської роботи. Для успішної інтеграції України в європейську і світову спільноту необхідні фахівці іноземних мов. Успішне оволодіння іноземною мовою неможливе без систематичної перевірки і контролю знань, навичок та вмінь. У публікаціях з методики викладання іноземних мов дедалі частіше висловлюється думка про те, що навчання іноземної мови не повинно обмежуватися розвитком лише мовної та мовленнєвої компетенції. Отож за останні два десятиліття процес навчання іноземних мов суттєво переорієнтовано на розвиток компетенції між культурної. Така трансформація потребує певного перегляду методики викладання мови та використання відповідних навчальних матеріалів, що були б не тільки автентичними та сучасними, й здатними впливати як на розум, так і на емоційний стан тих, хто вивчає іноземну мову, розвивати їхню соціокультурну спостережливість. У цьому контексті поряд із новими можливостями, що відкриваються завдяки використанню різноманітних відео, Інтернету та інших комп’ютерних технологій, постає питання про необхідність перегляду традиційних методик викладання іноземної мови як з погляду модернізації самих підходів, так і змістовного наповнення дидактичних матеріалів. Одним із таких елементів, що доволі широко використовується в педагогічній практиці, є робота з автентичними текстами.

Ефективним з цієї точки зору є метод навчання читання на основі автентичних текстів, під яким розуміють спосіб спільного конструювання навчальних ситуацій, що моделюють професійну реальність і підлягають розв’язанню. Окрім цього, як засвідчує практика вузівського навчання, читання сприяє розвитку творчого мислення, формуванню практичних умінь та навичок, воно стимулює пізнавальні процеси, сприяє професійній адаптації випускників, підвищує інтерес студентів до занять та до процесу навчання в цілому, формує навички спілкування, активізує процес навчання і цим самим впливає на формування професійної компетентності студентів.

Об’єктивно існуюча в сучасних умовах потреба у фахівцях різного профілю з високим рівнем іншомовної комунікативної компетентності зумовлює особливе значення вивчення іноземної мови у вищих навчальних

Зміст навчальної дисципліни “Іноземна мова” включає навчальну інформацію про аспекти мови ( фонетика, лексика, граматика, стилістика ), яка складає основу формування та розвитку умінь і навичок, пов’язаних із оволодінням чотирма видами мовленнєвої діяльності – читанням, аудіюванням, усним мовленням та письмом. Проте, пріоритетним виступає завдання навчання іноземній мові як засобу спілкування у процесі майбутньої професійної діяльності.

Дослідження в глузі використання читання у процесі навчання іноземній мові (Пархоменко М.А., І. Б. Коротяєва, Корнійчук І.В., Т. І. Олійник ) покзали, що саме читання є тим методом, який може бути ефективно використаний з метою формування іншомовної комунікативної компетентності спеціалістів.

Все зазначене вище і спричинило вибір теми ншого дослідження “Методика навчання читання студентів I курсу мовних спеціальностей на основі автентичних текстів”.

Метою дослідження є теоретичне обґрунтування, розробка та експериментальна перевірка ефективності методики начання читання на основі автентичних текстів у процесі формування іншомовної комунікативної компетентності у загальній системі професійної підготовки спеціалістів мовних спеціальностей.

Завдання дослідження:

1. проаналізувати стан вивчення у сучасній педагогічній науці проблеми використання автентичних текстів для навчання читання у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців мовних спеціальностей;

2. розробити методику навчання читання студентів I курсу мовних спеціальностей на основі автентичних текстів та експериментально перевірити її ефективність на заняттях з іноземної мови;

3. розробити експериментальну методику діагностики ефективності використання читання н основі автентичних текстів студентів I курсу мовних спеціальностей;

4. виявити, як використання читання індивідуально підібраних автентичних текстів при вивченні іноземної мови впливає на формування та розвиток студентів, стан особистісного задоволення власною іншомовною комунікативною діяльністю, продуктивність пізнавальної діяльності, розвиток емоційно-пізнавальної сфери особистості, характер взаємодії викладача і студентів та внутрішньо-колективні взаємини у групі;

5. на основі результатів педагогічного експерименту розробити методичні рекомендації для підвищення ефективності навчання навчання.

Об’єкт дослідження – навчання читання майбутніх спеціалістів мовних спеціальностей в умовах вищої школи.

Предмет дослідження – навчання читання на основі автентичних текстів у процесі професійної підготовки студентів мовних спеціальностей вищих навчальних закладів.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети на різних етапах дослідження в роботі використовувалися методи спостереження для того, щоб простежити, як методика навчання читання на основі індивідуально підібраних автентичних текстів впливає на розвиток емоційної сфери особистості та на внутрішньо колективні стосунки в групі; бесіда зі студентами була проведена для того, щоб визначити рівень підготовленості до читацької діяльності; тестування та анкетування для визначення рівня мотивації вивчення іноземної мови; оцінка та самооцінка – для виявлення особливостей емоційно-вольової сфери особистості студентів. Для експериментальної перевірки ефективності обґрунтованої методики навчання читання було проведено педагогічний експеримент, який включав констатуючий, формуючий та контролюючий етапи. Для обробки отриманих даних було використано методи реєстрації та шкалювання, як кількісні методи педагогічного дослідження та математико-статистичні методи обробки одержаних результатів.

Дослідно-експериментальна робота здійснювалася на базі Національного університету “Острозька академія”. У різних видах експериментальної роботи брали участь 25 студентів.

Наукова новизна та теоретична цінність дослідження полягає у тому, що у ньому було запропоновано новий напрям у розв’язанні педагогічної проблеми професійної підготовки студентів I курсу мовних спеціальностей до фахової діяльності із використанням методики навчання читання на основі автентичних текстів;

- Удосконалено методику підготовки навчання читання на основі автентичних текстів, спрямованих на формування іншомовної комунікативної компетентності як важливого компонента професіоналізму майбутніх спеціалістів у процесі професійної підготовки студентів мовних спеціальностей;

- З’ясовано, що використання методики читання на основі автентичних текстів позитивно впливає на рівень іншомовної комунікативної компетентності студентів, на міру задоволення власною читацькою діяльністю, на активізцію пізнавальної діяльності учасників та на рівень мотивації вивчення іноземної мови;

Практичне значення роботи полягає у розроблені методичних рекомендацій, які можуть бути використані у навчальному процесі вищих закладів освіти на заняттях з іноземної мови студентів I курсу мовних спеціальностей, обґрунтуванні та аналізі комплексу автентичних текстів із врахуванням індивідуально-психологічних особливостей студентів.

Апробація результатів дослідження. Матеріли роботи доповідалися на Всеукраїнській студентській науково-практичній конференції “Лінгвосоціокультурологічні аспректи комунікції”, м. Острог, березень 2010 та на Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених “Мовна комунікація: сучасні технології у форматі різнорівневих підсистем” у Горлівському держвному педагогічному інституті іноземих мов, травень 2010.

Структура і обсяг роботи. Магістерська робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Список літертури нараховує 89 найменувань українською мовою, 10 іноземною та 3 інтернетджерела.

Розділ І

Теоретичні аспекти навчання читання студентів і курсу мовних спеціальностей на основі автентичних текстів

1. 1 Психолінгвістичні аспекти навчання читання студентів I курсу мовних спеціальностей

Комунікативний підхід методики викладання іноземної мови у вищій школі робить пріоритетним навчання чотирьох базових навичок мовлення, які фіксуються у певному порядку: говоріння, слухання, читання та письмо. Читання як вид мовленнєвої діяльності є однією з головних практичних цілей навчання іноземної мови у ВНЗ. Проте не меншу роль відіграє читання у навчальному процесі як засіб навчання. Воно допомагає в оволодінні мовним матеріалом, в його закріпленні та нагромадженні.

Бориско Н. Ф. зазначає, що читання допомагає удосконалювати вміння усного мовлення: під час читання як уголос, так і про себе функціонують провідні мовні аналізатори – слухові та мовленнєво-рухові, характерні для говоріння. Уміння читати уможливлює у разі потреби підібрати друковані матеріали та препарувати їх з метою підготовки усного повідомлення [16, с.90-121].

У процесі навчання іншомовної мови Вишневський О. І. основну роль відводить читанню. Згідно з програмою ВНЗ, читання як вид мовленнєвої діяльності набуває все більш комунікативного характеру, зростає кількість та обсяг текстів, які студенти повинні вміти читати мовчки. На цьому етапі має місце цілеспрямоване формування вмінь ознайомлювального (з метою одержання основної інформації) та вивчаючого (з метою одержання повної інформації) читання. Поряд з художньою літературою для читання використовується науково-популярні та суспільно-політичні тексти [20, с.156-170].

Миролюбова А. А. робить висновок, що для більшості студентів ВНЗ мовних спеціальностей характерне лінійне прочитання тексту іноземною мовою, з дешифруванням кожного слова. Часто зустрічається ситуація, коли, відповідаючи на запитання до тексту, студенти I курсів просто читають речення, у якому міститься інформація, необхідна для відповіді на питання, чи ще гірше, цілий абзац, не звертаючи уваги на те, що питання та відповідь не стикуються на рівні змісту, хоча місце у тексті, де потрібно шукати відповідь, визначено правильно [64, с.199-249].

Спостереження Олійник Т. H. показують, що більшість студентів I курсів мовних спеціальностей:

1. Читають усі тексти іноземною мовою однаково, не залежно від цілі(завдання);

2. Їхня увага під час читання спрямована на незнайомі слова;

3. Можуть відповісти на запитання до інформації, прямо виражені у тексті, прочитуючи абзаци чи цілі речення;

4. Здійснюють переказ, заучуючи текст напам’ять;

5. Не читають інструкцій до завдань, а відразу починають їх виконувати, не маючи перед собою визначеної цілі [71, с.91-93].

Читання є рецептивним видом мовленнєвої діяльності, який включає техніку читання і розуміння того, що читається, і відноситься до письмової форми мовлення. У зв’язку з цим, Ніколаєва С.Ю. виділяє змістовий та процесуальний аспекти діяльності читця. Змістовий аспект читання залежить від процесуального і полягає в досягненні розуміння інформації, яка сприймається читцем, завдяки декодуванню графічних знаків та смислових зв’язків тексту [59, с.187-205].

З психологічної точки зору Єгоров Т. Г. розглядає процес сприймання та розуміння тексту як процес, який безпосередньо пов'язаний з мисленням та пам’яттю. Сприймаючи текст, читець виділяє в ньому окремі ланки, які є для нього найбільш суттєвими, і синтезує ці ланки в єдине ціле. Пам'ять при цьому− логічна та механічна− допомагає мисленню. Сприймання інформації та її осмислення зрілим читцем здійснюється одночасно. Ці складники процесу читання нерозривно пов’язані між собою: від якості сприймання залежить характер і рівень розуміння тексту, його повнота, глибина і точність [34, с.264].

Кличникова З. І. розрізняє два основних рівні розуміння тексту: рівень значень і рівень смислу/змісту. Перший пов'язаний із встановленням значень сприйняття мовних одиниць та їх безпосередніх зв’язків, другий – з розумінням тексту як цілісної мовної одиниці. У зв’язку з цим навички та вміння, які забезпечують розуміння тексту, Вишневський О. І. умовно поділяє на дві групи, хоча процеси сприймання та осмислення відбуваються одночасно. Перша група− це навички, які пов’язані з технічним аспектом читання. Вони забезпечують безпосередній акт сприйняття графічних знаків та співвіднесення їх з відповідним значеннями; друга група− це вміння, які забезпечують смисловий аспект читання: встановлення смислових зв’язків між мовними одиницями тексту, досягнення розуміння змісту, задуму автора, тобто розуміння тексту як завершеного мовленнєвого твору. Щоб досягти такого рівня розуміння, навички техніки читання мають бути гранично автоматизованими, завдяки чому увага читця повністю зосереджується на смисловій переробці тексту [20, с.156-170].

Ніколаєва С. Ю. виділяє психофізіологічну основу читання, яка складається із операції зорового сприйняття тексту і його розуміння. При читанні інформація, на відміну від аудіювання, поступає до читця через зоровий канал, тому вирішальну роль виконують зорові відчуття, які спричинюють дію внутрішнього моторного аналізатора. Завдяки цьому читання супроводжується внутрішнім приговорюванням, яке стає повним, розгорнутим мовленням при читанні вголос. Людина, яка читає мовчки, про себе, неодмінно чує те, що вона читає, тому слухові відчуття також є обов’язковим елементом читання. Ці відчуття дають можливість контролювати правильність власного читання, проте вони не відіграють домінуючої ролі, а підпорядковуються названим вище відчуттям. У процесі читання одночасно з поступальними рухами очей відбуваються і регресивні рухи, кількість яких залежить від рівня сформованості навичок читання, морфолого-синтаксичних труднощів тексту. Регресивні рухи не переривають процес читання, тому що пам'ять утримує сприйняте раніше. Читець в момент регресії повертається назад, щоб уточнити деякі деталі, переконатися у правильності розуміння прочитаного, точніше осмислити його. У процесі навчання читання необхідно домагатися, щоб кількість фіксацій та регресивних рухів очей була мінімальною, а їх тривалість короткочасною[59, с.187-205].

За Гуревичем П. Б., процес осмислення включає роботу пам’яті та різних розумових операцій, серед яких головним є порівняння та узагальнення, аналіз та синтез, абстрагування і конкретизація тощо. Читаючи текст, читець ніби забігає наперед, будує гіпотези про те, що буде далі, прогнозує події. Це явище антиципації розповсюджується не тільки на окремі слова, але й на синтагми та речення. Смислові гіпотези виникають на підставі фактів та подій, які описуються в тексті [28, с.80-115].

Мотивом читання як комунікативної діяльності Єгоров Т. Г. виділяє спілкування, а метою− отримання необхідної інформації, причому робота з текстом може переслідувати різні цілі: іноді потрібно лише визначити, про що цей текст, в інших випадках важливо зрозуміти основну чи нову інформацію, замисел автора, підтекст. Той, хто читає, як правило, завжди прагне отримати інформацію найекономнішим способом, тому його читання відбувається в різному темпі і характеризується гнучкістю як ознакою зрілого читання[34, с.264].

Специфіку цього етапу навчання читання досліджували, яка визначається також віковими та психологічними характеристиками студентів, урахування яких має велике значення для досягнення цілей, передбачених програмою для ВНЗ, досліджували Артемов В. А., Гуревич П. Б., Єгоров Т.Г. Оскільки першокурсник поєднує у собі риси підлітка та дорослої людини, у цьому діалектично об’єднується ще не втрачена дитячість з проявами дорослості. У студента вже складаються певні принципи поведінки, формується образ власного «я», свої ціннісні орієнтації. Чітко проявляється диференціація інтересів. Ставлення до дисциплін стає більш вибірковим. Оскільки у студентів I курсу з особливою силою проявляється прагнення до самоствердження, самовираження, до можливості відстоювати свої погляди та переконання, то саме комунікативна спрямованість навчання і створення сприятливого психологічного клімату для спілкування є тими факторами, які на цьому етапі мають особливу значущість. У зв’язку з цим дуже важливо відбирати для занять такий матеріал, що носить проблемний характер, стимулює обмін думками, спонукає до роздумів [3, с.279; 28, c.80-115; 34, c.264].

У процесі навчання іноземної мови у вищій школі Ніколаєва С. Ю. наголошує на необхідності формування уміння читання на комунікативно достатньому рівні, з тим щоб учні могли розуміти: а) основний зміст нескладних автентичних текстів; б) досягти повного розуміння складніших за змістом і структурою текстів різних жанрів: суспільно-політичних, науково-популярних, художніх(адаптованих) [60, с.328].

У контексті формування потрібного рівня комунікативної компетенції необхідні усі види мовленнєвої діяльності для ефективного опанування мистецтвом комунікації, подальшої освіти та розвитку особистості. На старшому етапі навчання читання частіше виступає як самостійний вид мовленнєвої діяльності. Студенти читають здебільшого для того, щоб отримати необхідну інформацію з тексту та використати її, ніж правильно виконати учбове завдання[13].

У вітчизняній методиці такі науковці, як Миролюбова А.А. [64, с.199-249], Ніколаєва С. Ю. [60, с.328], Ощепкова Т.В. [72, с.7-12] виділяють наступні види читання: аналітичне, вивчаюче, оглядове, пошукове, вибіркове, ознайомлювальне. При цьому деякі методисти (Пассов Є.І.) [73, с.44-48] вважають, це лише різні цілі використання читання. Також існує думка, що не потрібно надто дробити інформативне читання, достатньо розрізняти вивчаюче та пошукове.

Найбільш поширена класифікація Ніколаєвої С. Ю., яка виділяє такі види читання, як: ознайомлювальне, вивчаюче та вибіркове. Ознайомлювальний вид читання здійснюється на матеріалі автентичних текстів, які несуть інформацію про побут, традиції, культуру, історію країни, мова якої вивчається. Це читання про себе без вказівки на обов’язкове наступне використання здобутої інформації. За даними С.К.Фоломкіної, достатньо розуміння 75% основного змісту за умови, якщо решта 25% не містить ключових положень. Темп ознайомлювального читання для англійської мови – 180 слів/хв [89, с.18-22].

У процесі роботи над текстом потрібно навчити студентів виконувати такі дії:

1. прогнозувати зміст за заголовком або початком тексту;

2. здогадуватись про значення незнайомих слів за допомогою контексту, словотворчих елементів, за схожістю зі словами рідної мови або утворених шляхом конверсії;

3. ігнорувати окремі незнайомі слова, які не перешкоджають розумінню основного змісту;

4. користуватися у процесі читання наявним лінгвокраїнознавчим коментарем, зносками, словником, довідниками, якщо в цьому виникає потреба, щоб зрозуміти основний зміст тексту[85, с.7-9].

Мова текстів, призначених для одержання основної інформації, має бути нормативною, без діалектних особливостей, а зміст відповідати рівню мовної підготовки студентів, їх віковим характеристикам, життєвому досвіду та інтересам. За видами жанрів тексти можуть бути художніми, науково-популярними [88, с.36-41].

З метою виявлення розуміння студенттами основної інформації тексту виконуються вправи такого характеру [12, с.73-76]:

1. Прочитати заголовок (початкові речення) і сказати, про що може розповідатися у тексті.

2. Дати відповіді на запитання викладача щодо основного змісту.

3. Вибрати з кількох запропонованих викладачем заголовків найбільш прийнятний.

4. Послухати твердження і виправити неправильні (які не відповідають змісту).

5. Вибрати з ряду малюнків ті, що ілюструють зміст тексту.

6. Підібрати до запитань правильні відповіді згідно з основним змістом.

7. Вибрати з оцінюючих суджень те, яке відповідає думці читця про прочитаний текст, проблему.

8. Коротко передати основний зміст тексту.

9. Висловити свою думку про зміст тексту, дати йому оцінку.

Режим роботи з текстами для одержання основної інформації дуже близький за своїм характером до так званого skimming reading (Douglas Brown), у процесі якого студенти мають відшукати в тексті запропоновану вчителем інформацію; сказати коротко, про що йдеться в тексті, або відповісти на ряд запитань, для чого необхідно швидко переглянути текст [92, с.204]. Наприклад:

What theme/ field of science is dealt with in this text?

Which of these titles fits the text best? (Several titles are supplied).

Which of these topics are dealt with in the text? (A list of topics is given).

Which of these pictures/diagrams etc. illustrates the text? (Several pictures/ diagrams are supplied).

Which paragraph/ text belongs to this picture? (One picture and several short texts are supplied).

Which of these texts deals with the problem of environment protection? etc.

(Several short texts are supplied).

Вивчаюче читання має своєю метою досягнення максимально повного і точного розуміння інформації тексту і критичного осмислення цієї інформації. Однією з цілей такого читання є формування у студентів умінь самостійно долати труднощі мовного та смислового характеру. Це вдумливе читання, яке здійснюється у повільному темпі — 60-80 слів/хв., а його об'єктом є "вивчення" не мовного матеріалу, а тієї інформації, що подається у тексті [75, с.69].

Читання в такому режимі вимагає цілеспрямованого аналізу змісту на основі мовних явищ та логічних зв'язків. Тому має місце велика кількість регресій, зумовлених необхідністю перечитування окремих частин тексту для досягнення якомога точнішого розуміння змісту. Матеріалом для вивчаю­чого читання служать пізнавальні тексти, що містять значущу для учнів інформацію та мовні і смислові труднощі [76, с.6-7].

Для того щоб досягти повного і точного розуміння інформації студент повинен володіти значним запасом лексичних одиниць, мати глибокі знання з граматики (на морфологічному та синтаксичному рівнях) і достатню практику в читанні текстів різних жанрів. Цей режим читання потребує багато часу та зусиль з боку студентів для оволодіння ним у повному обсязі [23, с.165].

У зарубіжній англомовній методиці Вишневський О. І. виділяє також декілька різновидів читання: skimming(визначення головної ідеї), scanning(пошук конкретної інформації у тексті), reading for detail(детальне розуміння тексту не тільки на рівні змісту, але і суті) [20, с. 156-170].

Згідно з Солововою Є. Н., тексти, на базі яких формуються вміння вивчаючого читання, за своїм змістом і тематикою повинні задовольняти пізнавально-комунікативні потреби та інтереси студентів. Це мають бути нескладні автентичні або адаптовані тексти різних жанрів: науково-популярні, публіцистичні, художні, а також тексти прагматичного характеру: інструкції, рецепти (переважно кулінарні та ін.). Важливо навчити студентів користуватися різними довідниками, лінгвокраїно­знавчим коментарем [87, с.8-14].

У процесі роботи з текстом в режимі вивчаючого читання необхідно досягти таких комунікативних цілей [20, с.156-170]:

- зрозуміти зміст прочитаного тексту з достатньою повністю та глибиною;

- зіставити здобуту інформацію зі своїм досвідом;

- оцінити інформацію, висловити свою думку про неї;

- передати почерпнуті з тексту відомості іншим;

- прокоментувати окремі факти;

У процесі читання студент має реалізувати мовленнєву здогадку щодо значення того чи іншого незнайомого слова, спираючись на контекстні словотворчі елементи, інтернаціональні слова. Складні структури аналізуються, можливий вибірковий переклад окремих словосполучень, речень, абзаців. Важливим складником уміння читання є визначення головних смислових частин тексту, до яких студенти повинні придумати заголовки, а також скласти план до всього тексту [29].

Вправи, які виконуються з метою формування умінь вивчаючого читання та контролю повноти розуміння прочитаного тексту, носять переважно такий характер [29]:

• відповісти на запитання викладача щодо основного змісту тексту та його деталей;

• вибрати з кількох малюнків ті, які ілюструють провідну думку тексту;

• визначити, чи відповідає інформація, запропонована у завданні вчителя, основному змісту тексту;

• визначити у тексті смислові віхи та виписати найбільш суттєву інформацію;

• скласти план тексту; підібрати до кожного пункту плану речення з тексту, які його уточнюють;

• виконати письмовий переклад тексту і порівняти його з ключем.

• виконати тест множинного вибору, альтернативний чи поєднувальний тест (matching).

Обсяг текстів для вивчаючого читання має бути значно меншим, а зміст складнішим, ніж для ознайомлювального читання.

Метою вибіркового виду читання є формування уміння швидко перегля­нути ряд матеріалів, для того щоб знайти конкретну інформацію. Учень повинен швидко переглянути текст/ тексти (швидкість — 500 слів/хв.), знайти потрібну інформацію і сконцентрувати на ній свою увагу, намагаючись зрозуміти її повністю або основний зміст — залежно від конкретної комуніка­тивної мети[3; 279].

Точність розуміння тексту у цьому виді читання визначається правильністю відповіді студента на запитання викладача про те, чи цікавить студента така інформація, яка частина тексту виявилась найбільш інформативною, чи є в тексті нові для студента факти тощо. Для організації вибіркового читання підбираються тематично пов'язані тексти, які несуть нову або цікаву інформацію [8, с.33-37].

Соловова О. Н. зазначає, що для формування адекватних умінь читання велике значення має характер текстів: їх зміст, інформативність, цікава фабула. Зміст текстів визначає відношення студентів до читання, а також можливості розв’язання тих освітніх і виховних завдань, які ставляться перед іноземною мовою як навчальним предметом. Широка жанрова різноманітність текстів мають бути розумно збалансованою, дотриманий принцип методичної, прагматичної та учбово-виховної доцільності. Важливим є врахування індивідуальних потреб студентів у процесі навчання[87, с.8-14].

Успіх виконання завдань до такого виду діяльності як читання залежить від рівня складності тексту запропонованого для прочитання. Розрізняють аутентичні матеріали – тести, які не написані спеціально для тих, хто вивчає мову, і які призначаються для компетентних знавців мови. До таких відносяться газетні статті, брошури, залізничні квитки, програми новин радіо та телебачення, оголошення − це ті матеріали, які використовуються у реальному житті тих країн, де говорять тією чи іншою іноземною мовою[11, с.83].

Проте при використанні таких аутентичних матеріалів, як вірші, пісні, ігри, Ощепкова Т.В. виділяє ряд труднощів:

1. ці матеріали ідеально підходять для вирішення комунікативних завдань навчання, але у мовному (лексичному та граматичному) відношенні можуть представляти значні труднощі;

2. коли ці матеріали перестають бути тяжкими в мовному відношенні, вони часто втрачають актуальність у змістовому плані.

Часто незначна адаптація тексту може полегшити роботу з ним, при цьому можливо зберегти колорит та інших характеристик аутентичних текстів. Чим вищій рівень комунікативної компетенції студентів, тим ширший спектр аутентичних текстів, можливих для використання в навчальних цілях [72, с.7-12].

Мають бути завдання, спрямовані на виявлення та розвиток вміння передбачення змісту тексту. Завдання мають заохочувати студентів використовувати свій власний досвід та попередні знання для прочитання тексту. Студентам має бути запропонована низка вправ різних видів, для яких вони мають вжити різні стратегії виконання. При цьому головне завдання викладача перевірити сприйняття тесту, а не навчити його; вимагати від студентів самостійного продумування єдиної визначеної відповіді [71, с 91-93].

Точність розуміння тексту у цьому виді читання визначається правильністю відповіді студента на запитання вчителя про те, чи цікавить його/її така інформація, яка частина тексту виявилась найбільш інформативною, чи є в тексті нові для студента факти тощо.

Для організації вибіркового читання підбираються тематично пов'язані тексти, які несуть нову або цікаву інформацію.

Контроль розуміння прочитаного проводиться за допомогою завдань такого типу [55; 17-18]:

• відповісти на запитання вчителя щодо основної інформації тексту;

• відповісти на запитання, що стосуються важливих деталей;

• сказати, чи співвідноситься представлена викладача інформація з тією, яка почерпнута студентами з тексту;

• знайти у тексті вказані учителем факти/одиниці смислової інформації, інші вправи пошукового характеру;

• виконати альтернативний тест, тест множинного вибору та ін.

Розглянуті режими читання з різними комунікативними цілями здійснюються в умовах уже сформованих умінь читання завдяки систематичній роботі з нескладними навчальними текстами чинних мастеркласів.

Читання іншомовних текстів розвиває мислення студентів, допомагає усвідомити особливості системи іноземної мови і глибше зрозуміти особливості рідної. Інформація, яку отримує студент з іншомовних текстів, формує його світогляд, збагачує країнознавчими знаннями про історію, культуру, економіку, політику, побут країни, мову якої він вивчає. Велика розумова робота, котра виконується читцем з метою проникнення у зміст тексту, розвиває мовну здогадку та антиципацію, самостійність у подоланні мовних та смислових труднощів, інтерес до оволодіння іноземною мовою [58, с.216].