32. . Опишіть особливості психіки дитини в ранньому дитинстві.

Ранній дитячий вік охоплює період від 1 до 3 років. Найпершим, чим характеризується даний вік - зміноюсоціальної ситуації розвитку, оскількиемоційне спілкування з дорослими стає все рідшим, поступаючись місцем ситуативно-дійовому спілкуванню, практичному співробітництву, спільним діям з предметами. Тому соціальна ситуація розвитку дитини раннього віку має наступну структуру:

Дитина <-> Предмет (предметна діяльність з елементами гри) <-> Дорослий

Ранній дитячий вік є сенситивним (сприятливим) періодом для розвитку мовлення. На початку другого року життя в активній мові дитини є 10-12 слів, у два роки - близько 300 слів, у три роки словник складає 1200-1500 слів. Автономне мовлення зникає. Дитина оволодіває мовленнєвим диханням, засвоює майже всі звуки рідної мови, використовує прості речення з 5-6 слів.

До основних новоутворень у ранньому дитинстві належать наступні:

1) поява символічних дій - створення нових відношень між предметом і його використанням (використання предметів не за їх призначенням);

2) поява наслідування: у грі дитина починає активно наслідувати людей, які її оточують (в основному наслідує моторні дії);

3) перші прояви самопізнання: малюки починають підпорядковувати поведінку інших людей своїм потребам, пов'язаним з особис-тісним розвитком, а також порівнювати себе з іншими людьми;

4) поява найпростішої форми самосвідомості - дитина впізнає себе, називає своє ім'я в різних варіантах, говорить про себе в першій особі ("Я"), здатна виражати засобами мови окремі стани і потреби ("Я хочу", "Я буду") та позитивно забарвлене твердження про себе ("Я гарний"), позитивно ставиться до похвали дорослого, намагається самостійно повторити позитивну дію, прагне до активних самостійних дій;

5) розвиваються початкові форми мислення.

33. Опишіть мовний розвиток дитини від першого півріччя до трьох років.

Період дитячих криків (0 міс. - 2-3 міс.).

Період гуління (2-3 міс. - 5-6 міс.). До 2,5-3 місяців життя комунікативно і пізнавально опосередковані комфортні стану внутрішнього середовища стають потребою дитини, тому він знову і знову відтворює той комплекс поведінкових реакцій, який, як свідчить його досвід, стимулює мати до емоційного спілкування з ним.

У 4 місяці малюк довго гуліт, до 5 місяців у нього з'являється співуче гуління, з різною інтонацією.

До 5-6 місяців малюк вимовляє приголосні звуки: п, б, т, д, м, н, л і ін З'являються перші склади (поєднання голосного і приголосного звуку): па, ба, ма, тобто лепет. Цьому сприяє розвиток артикуляційного апарату і слухового зосередження, мовного слуху. Дитина чує звуки, вимовлені дорослим, чує сам себе і починає вимовляти звуки і склади повторно.

У другому півріччі життя формується ситуативно-ділове спілкування з дорослим, в якому головне для дитини - спільна гра з предметами. Це спілкування залишається головним приблизно до 3-4 років. У період від 6-7 до 9-10 місяців дитина вперше починає розуміти мову дорослого, що істотно змінює все його поведінку, впливає на розвиток дій, рухів, активної мови. До 7 місяців на прохання дорослого він знаходить поглядом предмет, який раніше неодноразово йому показували і називали, а в 8 місяців за словом дорослого може показати кілька предметів, виконувати прості дії (без показу дорослого): плескає ручками ("добре"), на слова "до побачення" махає ручкою. З другого півріччя (6-7 міс.) Виникає новий тип спілкування між дорослим і дитиною - спілкування на основі розуміння мови дорослого при ознайомленні дитини з оточуючим, при організації його дій і при керівництві його поведінкою. Приблизно з 6-8 місяців у дитини починається розвиток пасивної мови, він вчиться розрізняти і розуміти перші прості слова, невеликі речення. Якщо його запитають: "Де лялька? Де годинник? », Дитина повертає голову в бік предмета чи шукає його. На 8-9 місяцях малюк починає наслідувати незнайомим звуків. «ма-ма», «па-па». в 8-10 місяців починають чітко повторювати за дорослими ті чи інші слова, До 9 місяців маленька дитина розуміє назви кількох предметів, знаходить їх у будь-якому місці, знає своє ім'я, дає іграшку, що знаходиться у нього в руках, розуміє слова, пов'язані з режимними процесами, виконує на прохання дорослого необхідні рухи і дії ("сідай", "пий", "дай ручку").

Період лепетних псевдослів (9-10 міс. - 12-14 міс.).

• до 1,5 років інтенсивніше розвиваються зв'язки між предметами, діями і їх словесними позначеннями. З 1 року 3 місяців до 1 року 6 місяців збільшується кількість слів, вимовних полегшено, зате різко скорочується лепет. Від 1 року 6 місяців до 1 рок 34. Поясніть, де і чому існує проблема підліткового віку.

34.Криза підліткового віку проходить три фази: негативну (передкритичну) - фаза ломки старих поглядів, стереотипів, структур, апогей кризи (як правило - це тринадцять років), посткритична фаза - період формування нових стереотипів і побудови нових структур.

Поверхнева криза у підлітків характеризується тривогою, роздратуванням, негативним настроєм, нестійкістю в прийнятті рішень, розгубленістю. Це приблизно припадає на 11-12 років, тобто початок підліткової кризи. Криза середньої ваги проявляється в певних порушеннях роботи організму підлітка. Він швидко втомлюється, в нього песимістичні погляди. Глибинна криза підлітків супроводжується певним роздратуванням, заглибленням у себе та великим переживанням щодо власного зовнішнього вигляду. На цьому етапі вирішальну роль відіграє статевий потяг, адже перше розчарування в коханні призводить до глибинного депресивного стану. Це припадає приблизно на період кінця підліткового віку (14-15 років) 

Щодо соціалізації підлітка в період кризи, то вона проходить дуже складно не лише для дітей, а й для дорослих, тому що зростають вимоги до соціальної і моральної зрілості, що призводить до розгубленості підлітків у соціумі. Своєрідність соціальної ситуації розвитку підлітка залежить від входження його в нову систему відносин і опанування нових соціальних функцій. Таким чином, формується нова позиція підлітка, але найголовнішою зміною в даній ситуації є опанування і засвоєння якостей. І тому дуже важливим є те, щоб найближче оточення підлітка було позитивного спрямування та характеризувалося сприятливою атмосферою, тому що зміна  соціальної ситуації підлітка відіграє важливу роль в подальшому його становленні та засвоєнні нових змін. Отже, для суспільства важливим є те, щоби підліткова криза не несла девіацій в подальшому переході в юнацтво, щоби була створена сприятлива атмосфера для підлітків.

у 9 місяців.

35. Охарактеризуйте загалом психологічну специфіку переддошкільного дитинства.

  У переддошкільний вік (від 1 до 3 років) у здорової дитини спостерігаються значні зміни у фізичному та нервово-психічному розвитку:вдосконалюється будова та функції ЦНС, внутрішніх органів, кісткової та м'язової систем.

Новоутворення раннього віку:

1. Здатність до символічних дій-створення нових відношень між предметом та його використанням

2. Поява наслідування в грі-свідчення когнітивного розвитку та проявів самопізнання.

3. Поява самосвідомості, образу «Я»(називання свого імені, твердження про себе в першій особі, здатність виражати окремими засобами мови свої стани та потреби, позитивне ставлення до похвали дорослого, намагання самостійно повторити «позитивну дію», прагнення до активних самостійних дій)

Психічний розвиток характеризується новою соціальною ситуацією розвитку, оскільки на даному етапі провідною стає предметно-маніпулятивна діяльність, яка заміняє емоційно-особистісне спілкування з дорослими(безпосередній зв'язок розвитку з ходьбою, ситуативність спілкування з дорослими, структура соц. ситуація «дитина-предмет-дорослий».)

Основні види діяльності: Предметна(оволодіння способами користування предметами від дорослого),

Мовлення. Переддошкільний вік - сензитивний період для розвитку мовлення(до 3-ьох років оволодіння мовленнєвим диханням та звуками рідної мови. Словниковий запас в 3 роки – 1200-1500) Гра. Гра не просто маніпуляція, а розгортається як взаємодія з предметами, в яких(через які)дитина ВІДТВОРЮЄ все, що спостерігає за дорослими. Гра стає більш змістовною

       

Конкретно по роках:

Другий рік життя дитини займає особливе місце у зв'язку з початком формування складних функцій мозку, швидким розвитком мови. Вдосконалюється вища нервова діяльність, збільшується межа працездатності (на початок другого року життя період неспання дитини може продовжуватись 5 годин підряд), легко і швидко формуються умовні зв'язки, розвивається мова (в 1 рік - 10-1 слів; 1 рік 5 міс - 30-40 слів; у 2 роки - 300-400 слів), вдосконалюється сприйняття (розрізнення форми, величини, кольору і т.д.).         На третьому році   життя у дитини відмічається зниження інтенсивності фізичного  розвитку, яка характерна для двох попередніх років. Підвищується працездатність нервової системи (довжина періоду неспання збільшується до 6-6,5 годин підряд). Вібувається подальший розвиток мови, сенсорики, орієнтовно-пізнавальної діяльності, вдосконалюються рухи.          Розвиток дитини третього року життя залежить від рівня, досягнутого нею до двох років. При цьому великі зміни психікі, а також розумового розвитку пов'язані з розвитком мови. Швидко збільшується словниклвий запас (до кінця 3-го року - 1200-1300 слів). Мова в цьому віці стає основним засобом спілкування з дорослимита однолітками. Поступово підвищується опірність організму шкідливим чинником навколишнього середовища та фізична витривалвсть дітей.

Характерна криза 3 років: криза соціальних відносин, яка зумовлена становленням самосвідомості дитини і проявляється в негативізмі, впертості, непокірності, свавіллі, деспотизмі.       

  Швидкий темп морфологічного та функціонального розвиткувсіх органів і систем, недосконалість імунітету сприяють тому, що діти в ранньому віці хворіють від незначних порушень у харчування та гігієнічному догляді, при контакті з будь-якими інфекційними захворюваннями. У той же час перенесене гостре захворювання може призвести до розвитку хронічних захворювань, спричинити віжствання у фізичному або нервово-психічному ровитку.         У забезпеченні нормального розвитку і повноцінного здоров'я дітей раннього (переддошкільного) віку значну роль відіграють дорослі.

35. Поясните феномени реалізму, анімізму й артифіціалізму в першому дитинстві, а також особливості мислення дитини від трьох до семи років.

Перше дитинство триває від 3 до 7 років включно.

• Дитина навчається орієнтуватися в соціальному середовищі, спілкуватися, розвивається мова,мислення, сприйняття, пам'ять і т. ін. (реалізм, як об’єктивне сприйняття світу знаходиться лише на стадії формування)

• Дитина починає віддавати собі все більш ясний звіт в спонукальних силах і наслідках своїх вчинків. Розвивається самосвідомість - розуміння того, хто він є, якими якостями володіє, як ставляться до нього оточують і чим викликається це сталення. Самосвідомість виявляється в самооцінці.

• Самооцінка дитини є дещо неадекватною - по-справжньому нічого не знає про себе, про свої якості. Прагнучи бути дорослою, дитина трьох - чотирьох років не враховує своїх реальних можливостей. Він просто приписує собі всі позитивні, схвалювані дорослими якості, почасти навіть не знаючи, в чому вони полягають Але пізніше індивідуальна емоційна зацікавленість в тому, щоб бути гідним поваги оточуючих, призводить до розуміння необхідності дповідати позитивному етичному еталону. Коли ця потреба набуває особистісного сенсу, у дитини з'являється відповідальність як риса особистості.

• Через спілкування з дорослими в дитини розвивається емоційне і розумове ставлення до моральних норм і їх виконання. Дорослий своїм ставленням до вчинку дитини санкціонує певний тип поведінки, він допомагає дитині осмислити раціональність і необхідність певного морального вчинку. Саме на тлі емоційної залежності від дорослого у дитини розвивається потреба визнання в сфері моральної поведінки.

• Виникнення здатності свідомо керувати своєю поведінкою, своїми зовнішніми та внутрішніми діями, підпорядковувати їх тій чи іншій задачі, домагатися досягнення мети. Але поки що вольові дії є сусідами здіями ненавмисно, імпульсними. Виконання вольових дій в дитинстві залежить від мовного плануваннята регулювання. Саме в словесній формі дитина формулює для себе, що вінмає намір робити, обговорює сам з собою можливі рішення при боротьбі мотивів,нагадує собі про те, для чого він виконує дію, і наказує собідомагатися досягнення мети. Дитина опановує умінням словесно направлятиі регулювати власні дії, застосовуючи до себе самому ті формиуправління поведінкою, які до нього в його досвіді застосовують дорослі.

• Особливіт дитячого світогляду – анімізм – природна схильність дитячого типу мислення сприймати неживі об’єкти як живі.(напр.. живі ляльки).(термін запропонував Тайлор). Харктеризується такими особливостями: анімістичне відношеня до предмету посилюється, якщо предмет представлений русі, анімістичні судження найбільш характерні для вікового періоду – 5 років(в 7-річних вже майже не проявляються), статевих відмінностей в анімістичних судженнях не зафіксовано. Здатність відрізняти живі\неживі об’єкти-етап когнітивного розвитку.

• Артіфіціалізм. Прагнення дитини до сприйняття елементів зовнішнього середовища як продуктів чиєїсь творчості. Характерні питання: «Хто повісив ан небо місяць?», «Хто змайстрував веселку та з чого?». Зовнішня реальність з самого початку сприймається в категоріях антропогенної дії. Артифіціалізм є невід’ємною частиною закономірного етапу інтеграції дитини в світ культури.

35. Охарактеризуйте загалом психологічну специфіку переддошкільного дитинства.

  У переддошкільний вік (від 1 до 3 років) у здорової дитини спостерігаються значні зміни у фізичному та нервово-психічному розвитку:вдосконалюється будова та функції ЦНС, внутрішніх органів, кісткової та м'язової систем.

Новоутворення раннього віку:

4. Здатність до символічних дій-створення нових відношень між предметом та його використанням

5. Поява наслідування в грі-свідчення когнітивного розвитку та проявів самопізнання.

6. Поява самосвідомості, образу «Я»(називання свого імені, твердження про себе в першій особі, здатність виражати окремими засобами мови свої стани та потреби, позитивне ставлення до похвали дорослого, намагання самостійно повторити «позитивну дію», прагнення до активних самостійних дій)

Психічний розвиток характеризується новою соціальною ситуацією розвитку, оскільки на даному етапі провідною стає предметно-маніпулятивна діяльність, яка заміняє емоційно-особистісне спілкування з дорослими(безпосередній зв'язок розвитку з ходьбою, ситуативність спілкування з дорослими, структура соц. ситуація «дитина-предмет-дорослий».)

Основні види діяльності: Предметна(оволодіння способами користування предметами від дорослого),

Мовлення. Переддошкільний вік - сензитивний період для розвитку мовлення(до 3-ьох років оволодіння мовленнєвим диханням та звуками рідної мови. Словниковий запас в 3 роки – 1200-1500) Гра. Гра не просто маніпуляція, а розгортається як взаємодія з предметами, в яких(через які)дитина ВІДТВОРЮЄ все, що спостерігає за дорослими. Гра стає більш змістовною

       

Конкретно по роках:

Другий рік життя дитини займає особливе місце у зв'язку з початком формування складних функцій мозку, швидким розвитком мови. Вдосконалюється вища нервова діяльність, збільшується межа працездатності (на початок другого року життя період неспання дитини може продовжуватись 5 годин підряд), легко і швидко формуються умовні зв'язки, розвивається мова (в 1 рік - 10-1 слів; 1 рік 5 міс - 30-40 слів; у 2 роки - 300-400 слів), вдосконалюється сприйняття (розрізнення форми, величини, кольору і т.д.).         На третьому році   життя у дитини відмічається зниження інтенсивності фізичного  розвитку, яка характерна для двох попередніх років. Підвищується працездатність нервової системи (довжина періоду неспання збільшується до 6-6,5 годин підряд). Вібувається подальший розвиток мови, сенсорики, орієнтовно-пізнавальної діяльності, вдосконалюються рухи.          Розвиток дитини третього року життя залежить від рівня, досягнутого нею до двох років. При цьому великі зміни психікі, а також розумового розвитку пов'язані з розвитком мови. Швидко збільшується словниклвий запас (до кінця 3-го року - 1200-1300 слів). Мова в цьому віці стає основним засобом спілкування з дорослимита однолітками. Поступово підвищується опірність організму шкідливим чинником навколишнього середовища та фізична витривалвсть дітей.

Характерна криза 3 років: криза соціальних відносин, яка зумовлена становленням самосвідомості дитини і проявляється в негативізмі, впертості, непокірності, свавіллі, деспотизмі.       

  Швидкий темп морфологічного та функціонального розвиткувсіх органів і систем, недосконалість імунітету сприяють тому, що діти в ранньому віці хворіють від незначних порушень у харчування та гігієнічному догляді, при контакті з будь-якими інфекційними захворюваннями. У той же час перенесене гостре захворювання може призвести до розвитку хронічних захворювань, спричинити віжствання у фізичному або нервово-психічному ровитку.         У забезпеченні нормального розвитку і повноцінного здоров'я дітей раннього (переддошкільного) віку значну роль відіграють дорослі.

35. Поясните феномени реалізму, анімізму й артифіціалізму в першому дитинстві, а також особливості мислення дитини від трьох до семи років.

Перше дитинство триває від 3 до 7 років включно.

• Дитина навчається орієнтуватися в соціальному середовищі, спілкуватися, розвивається мова,мислення, сприйняття, пам'ять і т. ін. (реалізм, як об’єктивне сприйняття світу знаходиться лише на стадії формування)

• Дитина починає віддавати собі все більш ясний звіт в спонукальних силах і наслідках своїх вчинків. Розвивається самосвідомість - розуміння того, хто він є, якими якостями володіє, як ставляться до нього оточують і чим викликається це сталення. Самосвідомість виявляється в самооцінці.

• Самооцінка дитини є дещо неадекватною - по-справжньому нічого не знає про себе, про свої якості. Прагнучи бути дорослою, дитина трьох - чотирьох років не враховує своїх реальних можливостей. Він просто приписує собі всі позитивні, схвалювані дорослими якості, почасти навіть не знаючи, в чому вони полягають Але пізніше індивідуальна емоційна зацікавленість в тому, щоб бути гідним поваги оточуючих, призводить до розуміння необхідності дповідати позитивному етичному еталону. Коли ця потреба набуває особистісного сенсу, у дитини з'являється відповідальність як риса особистості.

• Через спілкування з дорослими в дитини розвивається емоційне і розумове ставлення до моральних норм і їх виконання. Дорослий своїм ставленням до вчинку дитини санкціонує певний тип поведінки, він допомагає дитині осмислити раціональність і необхідність певного морального вчинку. Саме на тлі емоційної залежності від дорослого у дитини розвивається потреба визнання в сфері моральної поведінки.

• Виникнення здатності свідомо керувати своєю поведінкою, своїми зовнішніми та внутрішніми діями, підпорядковувати їх тій чи іншій задачі, домагатися досягнення мети. Але поки що вольові дії є сусідами здіями ненавмисно, імпульсними. Виконання вольових дій в дитинстві залежить від мовного плануваннята регулювання. Саме в словесній формі дитина формулює для себе, що вінмає намір робити, обговорює сам з собою можливі рішення при боротьбі мотивів,нагадує собі про те, для чого він виконує дію, і наказує собідомагатися досягнення мети. Дитина опановує умінням словесно направлятиі регулювати власні дії, застосовуючи до себе самому ті формиуправління поведінкою, які до нього в його досвіді застосовують дорослі.

• Особливіт дитячого світогляду – анімізм – природна схильність дитячого типу мислення сприймати неживі об’єкти як живі.(напр.. живі ляльки).(термін запропонував Тайлор). Харктеризується такими особливостями: анімістичне відношеня до предмету посилюється, якщо предмет представлений русі, анімістичні судження найбільш характерні для вікового періоду – 5 років(в 7-річних вже майже не проявляються), статевих відмінностей в анімістичних судженнях не зафіксовано. Здатність відрізняти живі\неживі об’єкти-етап когнітивного розвитку.

• Артіфіціалізм. Прагнення дитини до сприйняття елементів зовнішнього середовища як продуктів чиєїсь творчості. Характерні питання: «Хто повісив ан небо місяць?», «Хто змайстрував веселку та з чого?». Зовнішня реальність з самого початку сприймається в категоріях антропогенної дії. Артифіціалізм є невід’ємною частиною закономірного етапу інтеграції дитини в світ культури.

35. Дайте визначення підліткового віку і назвіть його часові межі.

Підлітковий вік пов’язаний з перебудовою всього організму дитини, зумовленою насамперед статевим дозріванням. Активізація діяльності як статевих, так і інших залоз внутрішньої секреції спричинює інтенсивний фізичний і фізіологічний розвиток. Прискорюється ріст організму, досягаючи для хлопчиків найвищих показників у 13 років і продовжуючись до 15 - 17 років. У дівчаток цей процес розпочинається і закінчується на два роки раніше. Зміцнюється м’язово-скелетна система, зростає фізична сила. Помітною є невідповідність розвитку серця, маси тіла і судинної системи, яка не дозволяє постачати потрібну кількість крові до різних ділянок тіла, зокрема до мозку. Вага головного мозку наближується до показників дорослої людини. Далі розвиваються специфічно людські ділянки мозку (лобні, частково скроневі і тім’яні), відбувається внутрішньоклітинне вдосконалення кори головного мозку, збагачуються асоціаційні зв’язки між різними ділянками мозку. Досконалішими стають гальмівні процеси. Інтенсивно розвивається друга сигнальна система. Все це знаходить своє вираження в розумовій активності підлітка, зростанні контрольної діяльності кори великих півкуль стосовно підкірки тощо. Наряду з цим підлітки підвищено збудливі, їх поведінка нестійка, імпульсивна, дії часто нестримні, безконтрольні, неадекватні стимулам. Як уже говорилося, специфічне для кожного вiку спiввiдношення внутрiшнiх процесiв розвитку та його зовнiшнiх умов складає ту соціальну ситуацію, яка і детермінує психічний розвиток дитини. Якою вона є для підлітків? Ще Л. С. Виготський наголошував, що основна особливість підліткового віку полягає в неузгодженості процесів статевого дозрівання, загальноорганічного розвитку та соціального формування. В наш час це протиріччя, зумовлене випередженням статевим дозріванням двох інших процесів, носить особливо гострий характер. Основний зміст та специфіку всіх сторін розвитку (фізичного, розумового, морального, соціального та ін.) у підлітковому віці визначає перехід вiд дитинства до дорослості. По всіх напрямках, відображаючи цей процес, відбувається становлення якісних новоутворень внаслідок перебудови організму, трансформації взаємин з дорослими та однолітками, освоєння нових способів соціальної взаємодії, змісту морально-етичних норм, розвитку самосвідомості, інтересів, пізнавальної та учбової діяльності. Серед умов сучасного життя вирізняються такі, що сприяють становленню дорослостi підлітків (акселерацiя фiзичного та статевого дозрiвання, iнтенсивне спiлкування з однолiтками, бiльш рання самостiйнiсть через зайнятiсть батькiв, величезний потiк рiзноманiтної по змiсту інформацiї тощо), та такі, що гальмують цей процес (зайнятiсть лише учiнням при відсутності інших серйозних обов’язків, прагнення багатьох батьків надмірно опікуватися тощо). Соціальна активність підлітків спрямована насамперед на прийняття та засвоєння норм, цінностей i способів поведінки, характерних для світу дорослих та стосунків між ними. Ламання старих психологічних структур, характерне для цього віку, призводить до справжнього вибуху непокори, зухвальства та важковиховуваності (так звана “криза 13 років”). Основну причину таких бурхливих проявів одні психологи вбачають у тому, що дорослі не змінюють своєї поведінки у відповідь на появу у підлітків прагнення до нових форм взаємин з батьками та вчителями (Т. В. Драгунова, Д. Б. Ельконін). Інші розглядають “кризу 13 років” як пряме відображення процесу статевого дозрівання, мало пов’язане з особливостями виховання, а треті вважають, що така криза взагалі не є обов’язковою, і в багатьох підлітків її просто не буває (Т. П. Гаврилова). Нагадаємо, що суть кризи, по Виготському, полягає в глибокій, якісній зміні всього процесу психічного розвитку людини, а не в якихось яскраво виражених зовнішніх вираженнях цієї зміни. Відповідно до теоретичних уявлень Л. С. Виготського і Л. І. Божович, одиницею соціальної ситуації розвитку особистості, де нерозривно пов’язані психічні особливості дитини і соціальне середовище, є переживання, які відображають актуальні потреби дитини і рівень їх задоволення. В силу того, що в критичні періоди розвитку змінюються провідні переживання дитини, перебудову системи переживань можна вважати критерієм кризи психічного розвитку. Саме з такою перебудовою ми зустрічаємось в підлітковому віці, про що ще буде йти мова нижче. Цікаво, що батьки та вчителі суб’єктивно пов’язують труднощі виховання не з кризою як такою і не з докризовим періодом, коли розпочинався і протікав процес руйнування старих психологічних структур, а з післякризовим періодом (14 - 15 років) (С. К. Масгутова). Тобто для дорослих суб’єктивно найбільш складним є період творення, формування нових і прогресивних психологічних структур. Пов’язано це передусім з неефективністю у нових умовах старих виховних підходів, та невмінням знаходити інші, які б більшою мірою відповідали цьому післякризовому періоду. Психологічні новоутворення. Найважливішим новоутворенням підліткового віку є становлення самосвiдомостi. Самосвідомість підлітка характеризується передусiм почуттям дорослості. При цьому зводити останнє в основному до бажання наслідувати дорослим, хоч це дійсно має місце у поведінці пiдлiткiв, - явно обмежуватись лише зовнішньою стороною явища, не розкриваючи його психологічної сутності. Дорослість суб’єктивно пов’язується підлітком не стільки з наслідуванням, скільки з входженням до свiту дорослих (Д.I. Фельдштейн). Підліток намагається зайняти мiсце дорослого в системі реальних стосункiв мiж людьми, тому для нього i мужність, i сміливість, i одяг важливі передусім у зв’язку з цією соціальною позицію.Пiдлiток вимагає визнання своєї самостійності, рівності з дорослими, хоч для цього i відсутні реальні передумови – i фізичні, i інтелектуальні, i соціальні. Лише в спеціально організованій діяльності можна створювати ситуації , в яких взаємостосунки з дорослими (та i однолітками також) відповідали б претензіям i потребам підлітків. Провідною діяльністю в цей період стає інтимно-особистісне спілкування

35. Дайте визначення підліткового віку і назвіть його часові межі.

Підлітковий вік пов’язаний з перебудовою всього організму дитини, зумовленою насамперед статевим дозріванням. Активізація діяльності як статевих, так і інших залоз внутрішньої секреції спричинює інтенсивний фізичний і фізіологічний розвиток. Прискорюється ріст організму, досягаючи для хлопчиків найвищих показників у 13 років і продовжуючись до 15 - 17 років. У дівчаток цей процес розпочинається і закінчується на два роки раніше. Зміцнюється м’язово-скелетна система, зростає фізична сила. Помітною є невідповідність розвитку серця, маси тіла і судинної системи, яка не дозволяє постачати потрібну кількість крові до різних ділянок тіла, зокрема до мозку. Вага головного мозку наближується до показників дорослої людини. Далі розвиваються специфічно людські ділянки мозку (лобні, частково скроневі і тім’яні), відбувається внутрішньоклітинне вдосконалення кори головного мозку, збагачуються асоціаційні зв’язки між різними ділянками мозку. Досконалішими стають гальмівні процеси. Інтенсивно розвивається друга сигнальна система. Все це знаходить своє вираження в розумовій активності підлітка, зростанні контрольної діяльності кори великих півкуль стосовно підкірки тощо. Наряду з цим підлітки підвищено збудливі, їх поведінка нестійка, імпульсивна, дії часто нестримні, безконтрольні, неадекватні стимулам. Як уже говорилося, специфічне для кожного вiку спiввiдношення внутрiшнiх процесiв розвитку та його зовнiшнiх умов складає ту соціальну ситуацію, яка і детермінує психічний розвиток дитини. Якою вона є для підлітків? Ще Л. С. Виготський наголошував, що основна особливість підліткового віку полягає в неузгодженості процесів статевого дозрівання, загальноорганічного розвитку та соціального формування. В наш час це протиріччя, зумовлене випередженням статевим дозріванням двох інших процесів, носить особливо гострий характер. Основний зміст та специфіку всіх сторін розвитку (фізичного, розумового, морального, соціального та ін.) у підлітковому віці визначає перехід вiд дитинства до дорослості. По всіх напрямках, відображаючи цей процес, відбувається становлення якісних новоутворень внаслідок перебудови організму, трансформації взаємин з дорослими та однолітками, освоєння нових способів соціальної взаємодії, змісту морально-етичних норм, розвитку самосвідомості, інтересів, пізнавальної та учбової діяльності. Серед умов сучасного життя вирізняються такі, що сприяють становленню дорослостi підлітків (акселерацiя фiзичного та статевого дозрiвання, iнтенсивне спiлкування з однолiтками, бiльш рання самостiйнiсть через зайнятiсть батькiв, величезний потiк рiзноманiтної по змiсту інформацiї тощо), та такі, що гальмують цей процес (зайнятiсть лише учiнням при відсутності інших серйозних обов’язків, прагнення багатьох батьків надмірно опікуватися тощо). Соціальна активність підлітків спрямована насамперед на прийняття та засвоєння норм, цінностей i способів поведінки, характерних для світу дорослих та стосунків між ними. Ламання старих психологічних структур, характерне для цього віку, призводить до справжнього вибуху непокори, зухвальства та важковиховуваності (так звана “криза 13 років”). Основну причину таких бурхливих проявів одні психологи вбачають у тому, що дорослі не змінюють своєї поведінки у відповідь на появу у підлітків прагнення до нових форм взаємин з батьками та вчителями (Т. В. Драгунова, Д. Б. Ельконін). Інші розглядають “кризу 13 років” як пряме відображення процесу статевого дозрівання, мало пов’язане з особливостями виховання, а треті вважають, що така криза взагалі не є обов’язковою, і в багатьох підлітків її просто не буває (Т. П. Гаврилова). Нагадаємо, що суть кризи, по Виготському, полягає в глибокій, якісній зміні всього процесу психічного розвитку людини, а не в якихось яскраво виражених зовнішніх вираженнях цієї зміни. Відповідно до теоретичних уявлень Л. С. Виготського і Л. І. Божович, одиницею соціальної ситуації розвитку особистості, де нерозривно пов’язані психічні особливості дитини і соціальне середовище, є переживання, які відображають актуальні потреби дитини і рівень їх задоволення. В силу того, що в критичні періоди розвитку змінюються провідні переживання дитини, перебудову системи переживань можна вважати критерієм кризи психічного розвитку. Саме з такою перебудовою ми зустрічаємось в підлітковому віці, про що ще буде йти мова нижче. Цікаво, що батьки та вчителі суб’єктивно пов’язують труднощі виховання не з кризою як такою і не з докризовим періодом, коли розпочинався і протікав процес руйнування старих психологічних структур, а з післякризовим періодом (14 - 15 років) (С. К. Масгутова). Тобто для дорослих суб’єктивно найбільш складним є період творення, формування нових і прогресивних психологічних структур. Пов’язано це передусім з неефективністю у нових умовах старих виховних підходів, та невмінням знаходити інші, які б більшою мірою відповідали цьому післякризовому періоду. Психологічні новоутворення. Найважливішим новоутворенням підліткового віку є становлення самосвiдомостi. Самосвідомість підлітка характеризується передусiм почуттям дорослості. При цьому зводити останнє в основному до бажання наслідувати дорослим, хоч це дійсно має місце у поведінці пiдлiткiв, - явно обмежуватись лише зовнішньою стороною явища, не розкриваючи його психологічної сутності. Дорослість суб’єктивно пов’язується підлітком не стільки з наслідуванням, скільки з входженням до свiту дорослих (Д.I. Фельдштейн). Підліток намагається зайняти мiсце дорослого в системі реальних стосункiв мiж людьми, тому для нього i мужність, i сміливість, i одяг важливі передусім у зв’язку з цією соціальною позицію.Пiдлiток вимагає визнання своєї самостійності, рівності з дорослими, хоч для цього i відсутні реальні передумови – i фізичні, i інтелектуальні, i соціальні. Лише в спеціально організованій діяльності можна створювати ситуації , в яких взаємостосунки з дорослими (та i однолітками також) відповідали б претензіям i потребам підлітків. Провідною діяльністю в цей період стає інтимно-особистісне спілкування.