4. Страхування відповідальності товаровиробників.

Мета цього виду страхування — захищати страхувальника у разі претензій, що їх висувають споживачі його продукції (послуг, котрі ним надаються) і за які він несе відповідальність згідно із цивільним законодавством. Природно, що розвиток страхування відповідальності за якість продукції тісно пов'язаний і розвитком правових норм, що захищають споживачів товари.

Питання про вину виробника не порушується — відповідальність виникає із самого факту шкоди, заподіяної позивачеві, тобто «відповідальність без вини». Для одержання компенсації особа, котра постраждала, має довести, що їй було завдано шкоди і що шкода є наслідком дефекту цієї продукції.

Відповідальність за шкоду покладається не лише на виробника кінцевого продукту або комплектуючих, використаних у виробництві зазначеного продукту, а й на тих, хто пропонує продукт як «свій» (наприклад, супермаркети та фірмові магазини несуть відповідальність за продукцію з нанесеним власним фірмовим знаком або своєю назвою).

За договором страхування відповідальності виробника за якість продукції страховик зобов'язується відшкодувати всі суми, які страхувальник буде зобов'язаний виплатити:

- за випадкову шкоду, завдану здоров'ю деякої особи, включаючи смерть;

- випадкові знищення і/або пошкодження майна, що трапились у період терміну страхування у визначених договором географічних межах, і причиною яких була продукція страхувальника (продана, надана, доставлена, встановлена, відремонтована, перероблена або перевірена ним).

Страховик несе відповідальність лише за прямі та ненавмисні збитки, що виникли протягом дії договору страхування у зв'язку з продукцією, яка покривається договором. При цьому продукція має перебувати поза контролем страхувальника, у тому числі поза приміщеннями, що належать страхувальникові або які він займає.

Страхувальник має знати, що страхове покриття надається тільки за збитки, спричинені неякісними, дефектними товарами. Шкода самим товарам не відшкодовується.

Розмір страхової суми виробник, як правило, визначає сам. Деякі страховики можуть встановити мінімальний чи максимальний розмір такої відповідальності. Тарифи коливаються від 0,1% до 2% страхової суми. їх розмір коливається залежно під рівня технологічного оснащення і техніч­ного стану підприємства, надійності зберігання продукції, виду упаковки тощо. Підприємець може додатково застрахувати себе на суму юридичних затратна ведення процесу чи обумовити в страховому договорі відшкоду­вання морального збитку, нанесеного третім особам.

Для ефективного забезпечення фінансової стійкості страхових операцій у галузі страхування, відповідальності за якість продукції і підвищення їх рентабельності повинен активно використовуватися механізм перестрахування за великими і небезпечними ризиками. Це вимагає від страхових компаній розробки і впровадження в практику єдиних правил і технологій страхування, Інтеграції в міжнародну практику страхування із даного виду. Крім того, впровадження цього виду страхування вимагає серйозної аналітичної роботи із системного аналізу тарифної політики, формування страхових резервів, оцінки фінансових показників економічної ефективності страхової діяльності, досягнення збалансованості страхового й інвестиційного портфеля за всіма видами страхування з метою прогнозування концепції страхування і підвищення платоспроможності страхових компаній.

Страхові компанії, які займаються розвитком страхування відповідальності за якість продукції (робіт, послуг) повинні мати високопрофесійні кадри із страхування й управління якістю, що дозволить гарантувати високий рівень обслуговування та ефективність роботи.