- •Вивчення несівних конструкцій радіоелектронної апаратури
- •Функціональна та конструктивна ієрархія реa
- •2. Несівні конструкції
- •3. Виконання роботи
- •Визначення інерційних параметрів ланок методом фізичного маятника
- •Розрахункові методи визначення інерційних параметрів ланок
- •Експериментальне визначення інерційних параметрів ланок
- •Порядок виконання роботи
- •Визначення коефіцієнтів тертя ковзання
- •Лабораторна робота № 3 визначення коефіцієнтів тертя ковзання
- •Мета роботи
- •Загальні теоретичні відомості
- •Метод в.А. Желіговського
- •Проведення експерименту
- •Контрольні запитання
- •Література
- •1. Ціль роботи:
- •2. Розрахунок геометричних параметрів
- •3. Розшифровка зубчатої пари
- •4. Програмне забезпечення процесу розшифровки
- •5. Визначення розмірів коліс та міжосьової відстані передачі для введення у програми розшифровки
- •6. Порядок виконання роботи
- •Визначення механічних характеристик електричних двигунів
- •6.1. Структура ссду.
- •6.2. Вибір передаточного відношення електропривода
- •6.4. Об'єкти дослідження
- •6.5. Порядок виконання роботи
- •Визначення пружних властивостей та характеристик гвинтових пружин
- •Конструкції гвинтових пружин
- •Розрахунок міцності та жорсткості витих пружин.
- •Експериментальне визначення пружних властивостей пружин розтягання
- •4. Обробка результатів експерименту
- •5. Оформлення звіту із лабораторної роботи.
- •Визначення моментів тертя у підшипниках кочення
- •Розрахункові методи визначення моментів тертя у підшипниках кочення
- •Порядок виконання роботи
Експериментальне визначення інерційних параметрів ланок
Експериментальне визначення координат центра мас
Положення координат центра мас ланки може бути визначено підвішуванням останньої на призмі у двох різних точках: вертикальні лінії, які провадять із точок підвісу, перетнуться у центрі мас C (рис. 3).
Рис. 3. Визначення координат центра мас підвішуванням
у точках А та В
Експериментальне визначення моментів інерції методом фізичного маятника
Ланка, підвішена на призмі, являє собою фізичний маятник (рис. 4, а); якщо її вивести із стану рівноваги та надати можливість здійснювати вільні коливання, період коливань буде визначатися інерційними параметрами ланки. Еквівалентна схема фізичного маятника наведена на рис. 4, б .
а б
Рис. 4. Ланка як фізичний маятник
Рівняння руху ланки з масою m та моментом інерції JA має вигляд:
де – час, а – відстань від точки підвісу А до центра мас С , g – прискорення вільного падіння.
Для малих кутів sin , і рівняння (5) приймає вид
де k2 = mga / JA .
Розв’язання рівняння (6) відомо:
де 0 – амплітуда, ТА – період кутових коливань маятника.
З виразу (7) одержують зв’язок момента інерції JA з періодом коливань ТА .
та вираз для обчислення власного момента інерції JС :
Координати центра мас відомі
Якщо маса ланки та координати центра мас визначені (розрахунком чи експериментом), ланку підвішують на призмі у точці А , що не співпадає з центром мас, й виміряють період коливань ТА ланки – фізичного маятника; виміряють також відстань а від точки підвісу до центра мас; розрахунок момента JС провадять за рівнянням (9). Метод доцільно використовувати для ланок, у яких центр мас співпадає з геометричним центром ланки (звичайно це ланки, що мають форму правильних багатокутників чи дисків).
Координати центра мас невідомі
У цьому випадку підвішують ланку послідовно у двох точках А та В , що лежать на одній лінії з центром мас (рис. 5), вимірюють періоди коливань ТА та ТВ , а також відстань d між точками підвісу.
а б
Рис. 5. Визначення момента інерції підвішуванням у двох точках
Якщо точки підвісу знаходяться по один бік від центра мас (рис. 5, а), відстань до центру мас а та власний момент інерції ланки JС розраховують за формулами:
де
Якщо центр мас знаходиться між точками підвісу (рис. 5, б), відстань до центру мас b та власний момент інерції JС розраховують за формулами: