13.1.Розкрити сутність фінансової надійності страховиків

Становлення страхового ринку України, створення страхових компаній згідно з нормами, що наближені до міжнародних, збільшують вимоги до їхньої фінансової надійності. В умовах ринку страхова компанія активно включена в інвестиційний процес, бере участь у різноманітних фінансових відносинах, а відтак, вона повинна бути фінансове надійною.

Діяльність страховика складається з кількох елементів:здійснення страхових операцій та звичних для будь-якого суб'єкта господарювання функцій (фінансування власної діяльності, одержання кредитів, розрахунків з бюджетом і позабюджетними фондами тощо), інвестування фінансових ресурсів.

Фінансова надійність страховика забезпечується

Зобов'язання, пов'язані зі страховим ризиком, теоретично мають виконуватися за рахунок коштів страхового фонду. Однак, беручи до уваги при розрахунку тарифу страхові фактори, страховик не може з такою ж точністю передбачити вплив ринкових факторів (коливання цін на страхові продукти,кон'юнктура ринку тощо). Внаслідок цього в реальній страховій діяльності можливі ситуації, коли страховику необхідні додаткові кошти для виконання своїх зобов'язань. Фінансовою гарантією надійності страховика є власний капітал, який за економічним змістом є вільними від зобов'язань коштами страхової компанії.

Фінансову надійність страхової компанії можна визначити як такий стан (кількість і якість) її фінансових ресурсів, який забезпечує платоспроможність і подальший розвиток страхової організації в умовах ринку.

Як відомо, при страхуванні спочатку передбачається сплата страхової премії, а через деякий час - надання страхової послуги у вигляді виплат страхового відшкодування. Час сплати премії та виплати відшкодування не співпадають. Через те страховик повинен акумулювати значні кошти в такому розмірі, щоб їх у будь-який момент часу повинно бути достатньо для виконання страховиком умов договору страхування. А для цього необхідно акумулювати страхові платежі, що визначаються на підставі тарифів.

13.2.Дати характеристику регламентації фінансово-господарської діяльності страховика

В Україні страховиками згідно чинного законодавства визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю, які пройшли відповідну реєстрацію та одержали ліцензію на здійснення страхової діяльності. Проте, діюче законодавство не визначає порядку “відповідної реєстрації”, а досить жорстко регламентує порядок отримання ліцензії на здійснення страхової діяльності.

Отже, у відповідності до Закону України “Про господарські товариства” від 19.09.1991 р. № 1576–XII з урахуванням особливостей, передбачених Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про страхування” від 04.10.2001 р. №2745-III, страховиком може бути підприємство, створене у формі господарського товариства, крім товариства з обмеженою відповідальністю. Учасників страховика має бути не менше трьох. Крім того, як зазначалося, здійснення страхової діяльності в Україні підлягає ліцензуванню.

Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками-резидентами. Існує ще низка вимог до страховика. Зокрема, до порядку формування статутного капіталу та інших фондів страхової компанії, вимоги до розміщення страхових резервів, вимоги щодо здійснення діяльності.

Законом України “Про страхування” встановлені певні вимоги щодо формування статутного капіталу страховика, його фондів та резервів, що схематично відображено

Статутний капітал страховика має бути сплачений виключно у грошовій формі.раничний розмір внесків до статутного капіталу інших страховиків не може бути більшим за 30 % власного статутного капіталу, а розмір внеску до статутного капіталу окремого страховика не може перевищувати 10 % власного статутного капіталу.

Страховиками в Україні можуть бути тільки резиденти.

Слід підкреслити, що на відміну від інших господарських товариств, внески засновників до статутного капіталу не можуть здійснюватись у формі нематеріальних активів.

Досить жорстко регламентується й розміщення страхових резервів та тимчасово-вільних коштів страховика.

Отже, в Україні організація діяльності страховика досить жорстко регламентується з боку держави законодавчими та нормативними актами, Уповноваженим органом державного нагляду за страховою діяльністю, внутрішніми документами страхової організації (установчими документами та правилами страхування), вимогами ліцензування.

15.1.-14.1.Розкрити сутність ліцензування страхової діяльності в Україні

З метою регулювання страхового ринку в Україні страхова діяльність підлягає ліцензуванню.

В Україні під страховою діяльністю, котра ліцензується, розуміють діяльність страхових організацій, що пов’язана з формуванням спеціалізованих грошових фондів (страхових резервів), які необхідні для майбутніх страхових виплат.

Вимоги до ліцензування страхової діяльності містяться в Законі України “Про страхування” зі змінами й доповненнями та в Законі України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності (ст. 9 п. 53). Кабінет Міністрів України Постановою № 1698 від 14. 11. 2000 р. затвердив Перелік органів ліцензування, відповідно до якого органом виконавчої влади, що відповідає за розробку ліцензійних умов здійснення страхової діяльності є Міністерство фінансів України.

У відповідності до ст. 10 Закону про ліцензування, а також п. 3.1 Інструкції № ЛП – 18/78 та Переліку документів, що додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 756 від 04.07.2001 р., страховики подають наступні документи:

• заяву встановленого зразка, де має міститися необхідна інформація про суб’єкта господарювання заявника (найменування, місце знаходження, банківські реквізити тощо);

• копія статуту;

• копія установчого договору;

• копія протоколу установчих зборів або рішення про створення страховика;

• свідоцтво про державну реєстрацію страховика як суб’єкта підприємницької діяльності;

• свідоцтво про реєстрацію страховика в органі статистики;

• довідка банку про сплачений Статутний капітал;

• баланс підприємства на останню звітну дату;

• правила страхування, актуарні розрахунки для довгострокових видів страхування, умови перестрахувального захисту;

• довідка про фінансовий стан засновників страховика;

• економічне обґрунтування запланованої страхової діяльності (перестрахувальної діяльності);

• інформація про учасників страховика, голови виконавчого органу та його заступників;

• копії дипломів про вищу освіту керівника або його першого заступника (економічну чи юридичну) й головного бухгалтера (економічну) страхової організації;

• копії відповідних сертифікатів про професійну підготовку працівників компанії у випадках, визначених органом ліцензування у відповідності до ст.38 Закону України про страхування.

Інструкція № ЛП – 18/78 встановлює перелік окремих видів страхування, на які необхідно отримати ліцензію (їх сьогодні в Україні 20).

Згідно ст. 11 Закону про ліцензування рішення про видачу (або відмову у видачі) ліцензії приймається органом ліцензування у термін не більше 10-ти робочих днів з дати надходження заяви та всіх необхідних документів. Повідомлення про рішення відносно заяви на отримання ліцензії надсилається заявнику в письмовій формі протягом трьох робочих днів із дати ухвалення відповідного рішення.

Після ухвалення рішення про видачу юридичній особі ліцензії страховик вноситься до державного реєстру страховиків (перестраховиків) України.

Плата за видачу ліцензії вноситься після ухвалення рішення про видачу ліцензії. У відповідності до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України “Про термін дії ліцензії на здійснення певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу“ № 1755 від 29. 11. 2000 р. плата за видачу ліцензії, якщо органом ліцензування є центральний орган виконавчої влади, справляється в розмірі 20-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (в сучасних умовах плата становить 340 гривень).

Якщо заявник протягом 30 днів після повідомлення про ухвалення рішення про видачу ліцензії не підтвердив внесення плати за видачу ліцензії чи не звернувся до органу ліцензування для одержання оформленої ліцензії, то орган ліцензування може скасувати рішення про видачу даної ліцензії.

Не пізніше як за три робочих дні після підтвердження внесення плати за видачу ліцензії орган ліцензування повинен оформити ліцензію.

Термін дії ліцензії встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням уповноваженого органу, проте не може бути меншим, ніж 3 роки. Після закінчення дії ліцензії для продовження даного виду господарської діяльності страховик повинен отримати нову ліцензію у встановленому порядку. Нова ліцензія не може бути видана раніше останнього дня терміну дії попередньої.

15.2.-15.2.Дати характеристику методів та принципів перестрахування

Методи передачі ризику в перестрахуванні
Факультативний	Облігаторний (договірний)	Факультативно-облігаторний
Кожний ризик розглядається окремо і може перестраховуватись повністю або частково Цесіонарій може прийняти, відкинути або змінити умови пропозиції цедента Цесіонарій і цедент вільні у своєму виборі умов та розмірів передачі (прийняття) ризику у перестрахування.	Обов’язкова передача цедентом певної долі усіх ризиків, прийнятих на страхування цесіонарію, коли їх страхова сума перевищує обумовлений розмір власної участі цедента Цесіонарій зобов’язаний прийняти у перестрахування долі усіх ризиків страховика Цесіонарій може внести певні обмеження своєї відповідальності по ризиках, що перестраховуються.	Цедент має право визначити, які ризики і у яких розмірах можуть бути передані у перестрахування Цесіонарій зобов’язаний прийняти цедирувані долі ризиків на умовах, що поставив цедент.

ЗАВДАННЯ №16