- •Управління як соціальний феномен.
- •2.Предмет, задачі і функції управління.
- •2. Предмет, об'єкт і завдання психології управління
- •3. Формування психології управління як науки.
- •4 Школи управління.
- •5. Тенденції розвитку управління.
- •6. Методи психологічних досліджень в управлінні.
- •1. Психологічні методи вивчення особистості в системі управління
- •2.Соціально-психологічні методи вивчення організації в структурі управління
- •3.Методи, спрямовані на розв'язання управлінських завдань і прийняття управлінських рішень
- •7. Індивід, індивідуальність, особистість в управлінні
- •Соціальні позиції і ролі особистості в системі упарвлінських відносин
- •Вплив соціальних ролей на формування особистості.
- •Соціальні норми, як регулятори поведінки особистості в організаціях.
- •11.Основні функції управлінської діяльності.
- •12. Структура якостей керівника
- •13 . Детермінанти та механізми розвитку особистості керівника
- •14. Стиль управлінської діяльності.
- •15. Концепції стилів управління
- •Взаємовідносини керівника з підлеглими.
- •17. Психологіна основа авторитету керівника.
- •18. Проблема статі в управлінні
- •19. Ортобіоз особистості керівника
- •20 . Регресивний розвиток керівника та управлінська деформація
- •21. Соціально-психологічні аспекти прийняття управлінських рішень.
- •22. Зовнішні та внутрішні детермінанти прийняття управлінських рішень.
- •23. Колегіальний підхід до прийняття управлінських рішень
- •24. Методи розробки та прийняття управлінських рішень
- •25. Стратегія і тактика проведення ділових ігор.
- •26. Поняття делегування
- •27. Комунікації та їх загальна характеристика
- •28. Особливості ділового спілкування
- •29 Проблеми міжособистісного сприйняття в управлінському спілкуванні.
- •30. Підготовка і проведення наради.
- •31. Психологія управлінського впливу керівника.
- •32. Соціально-психологічний клімат в колективі
- •33. Психологічна сумісність як фактор ефективного управління.
- •35. Управління конфліктними ситуаціями в умовах сумісної діяльності.
- •36. Приховане управління. Маніпуляції
- •37. Захист від маніпуляції.
25. Стратегія і тактика проведення ділових ігор.
Психологи (Ю.Азаров, О.Запорожець, Д.Ельконін) правильно відмічають що використання ігор створює в навчанні неформальну атмосферу, сприяє розвитку пізнавального інтересу, формування глибоких знань, розвиває інтелектуальну і емоційну сферу учнів.
Ігрові методи навчання, доцільно розділити на операційні і рольові. Операційні ігри аналогічні методу аналізу проблемних ситуацій, але вони спонтанні. Операційні ігри мають сценарій, в якому закладений більш або менш жорсткий алгоритм “правильності” і “неправильності” рішення, яке приймається. Тобто той, хто навчається бачити той вплив, який мали його рішення на майбутні події. До операційних ігор відносяться ділові і управлінські. В цих іграх виражений аспект інструментального навчання, але міжособистісний аспект обмежений у порівнянні з реальністю, тому ігрова модель спрощує зіткнення навчаючого з дійсністю. Міжособисті стосунки при цьому носять статичний характер, що спрощує діалектику реального життя. Ділова гра - це в певному розумінні репетиція виробничої або громадської діяльності людини. Вона дає можливість програти практичну будь-яку конкретну ситуацію в особах, що дозволяє краще зрозуміти психологію людини, стати на її місце, зрозуміти мотиви її дій в той або інший момент реальної події.
У системі активного навчання ми використали п’ять модифікацій ділової гри і визначили основні психолого-дидактичні принципи створення і застосування ділових ігор
1. Імітаційні ігри - імітація діяльності будь-якої організації (школа, клас). Імітуватися можуть події, конкретна діяльність людей і обстановка, умови, в яких відбувається подія, або здійснюється діяльність.
2. Операційні ігри - виконання конкретних специфічних операцій. В операційних іграх моделюється відповідний робочий процес.
3. Виконання ролей - відпрацьовується тактика поведінки, дій, виконання функцій і обов’язків конкретної особи.
4. Метод інсценіровки - своєрідний “діловий театр”, коли розігрується будь-яка ситуація, поведінка людини в цій обстановці. Основне завдання - навчити орієнтуватися в різних обставинах, давати об’єктивну оцінку своїй поведінці, враховувати можливості інших, встановлювати з ними контакти, впливати на їх інтереси, потреби, діяльність, не застосовуючи формальних атрибутів влади.
5. Психодрама і соціодрама - соціально-психологічний театр, в якому відпрацьовується уміння відчувати ситуацію в колективі, оцінювати і змінювати стан іншої людини, уміння увійти з нею в продуктивний контакт.
Що стосується психолого-дидактичних принципів, застосування ділової гри в навчальному процесі, то вони наступні:
1. Ділова навчальна гра є дидактичним засобом розвитку творчого мислення, що виявляється в здатності до аналізу, постановки, розв’язанні і доведенні практичних завдань.
2. Предметним змістом гри виступає імітація конкретних умов навчальної діяльності.
3. Ділова гра конструюється і проводиться як спільна діяльність учасників навчального процесу. Спільна діяльність має характер рольової взаємодії у відповідності з правилами і нормами гри.
Обов’язковою умовою є виконання учасниками гри ігрових правил.
4. Основним способом включення партнерів у спільну діяльність є двохстороннє (діалог) і багатостороннє спілкування, що забезпечує можливість вироблення індивідуальних і групових рішень.
Процедура ділової гри складалася з таких етапів:
1. Етап підготовки аудиторії, учасників і експертів. Визначається режим роботи, формуються - головна мета заняття, обґрунтовується постановка проблеми і вибору ситуації. Роздаються пакети матеріалів.
2. Етап вивчення ситуації, інструкцій, установок і інших матеріалів. Збирається додаткова інформація.
3. Етап проведення - процес гри. З моменту початку гри ніхто не має права втручатися і змінювати її хід.
4. Етап аналізу, обговорення і оцінки результатів гри. Виступи експертів, обмін думками, захист своїх рішень і висновків.