Сучасна сім’я як соціально-психологічний феномен (2 год.)

Важливими характеристиками сім’ї є її функції, структура і динаміка.

Із соціально-психологічного погляду сім’я є малою соціальною групою людей, що заснована на шлюбі та (або) кровній спорідненості та функціонує на основі спільного побуту, матеріальної та моральної взаємодопомоги.

Цілісність сім’ї забезпечується наявністю взаємної любові, моральної, економічної, правової та інших видів взаємної відповідальності всіх членів сім’ї, взаєморозумінням і емоційною прив’язаністю.

З одного боку, сім’я – доволі замкнуте об’єднання людей, яке всіляко захищає свій внутрішній світ, свої таємниці і секрети. Якщо сім’ю позбавити її внутрішнього світу, зробити все, що відбувається в ній, відкритим для суспільства, вона розпадеться. З другого боку, сім’я – об’єднання людей, відкрите для всього, що відбувається в світі. В сім’ю проникають проблеми суспільства, і це не руйнує її, а навпаки, сприяє її розвитку, забезпечує почуття безпеки і захищеності.

Якою б герметично замкнутою сім’я не здавалась, вона тисячами ниточок пов’язана з суспільством. Кожний член сім’ї зберігає відому автономність і завдяки цьому входить і різні інші об’єднання людей, в різні соціальні групи: навчальні чи трудові колективи, вступає в зв’язок з сусідами, колегами та ін.

Стосунки в сім’ї формуються не тільки з волі її членів, але й під впливом зовнішніх умов соціального життя. В той же час сім’я впливає на стосунки в суспільстві, впливає на характер всіх процесів, які в ньому відбуваються.

В сім’ї людина відновлює свої духовні і фізичні сили, підзаряжається енергією для трудової, творчої діяльності. Через сім’ю змінюються покоління, в ній здійснюється «виробництво самої людини». В сім’ї відбувається не тільки фізичне народження людини, але і первинна соціалізація і виховання, здійснюється духовне становлення особистості.

Як мала соціальна група сім’я розглядається в межах явищ, про які нагромаджено великий за обсягом матеріал у соціальній психології (процеси комунікації, інтеграції, соціальної перцепції, механізми групової динаміки тощо).

Однак, сім’я як мала група має певні особливості:

• Жорсткі нормативні установки сімейних стосунків, що зумовлюються існуванням у кожній культурі чітко окреслених уявлень про те, коли найдоцільніше створювати сім’ю, якими мають бути стосунки між подружжям, батьками і дітьми, як розподіляються обов’язки між членами сім’ї тощо;

• Закритий характер сімейної групи, що зумовлюється певною конфіденційністю стосунків, обмеженою можливістю і чіткою регламентацією порядку входження в сім’ю нових членів і виходу з неї;

• Чітко визначену полі функціональність сім’ї, що часто пов’язано з великою кількістю сімейних ролей, численними аспектами сімейного життя, які мають суперечливий характер;

• «Історичність», тобто на життєдіяльність сім’ї впливають не тільки якісні етапи її розвитку (залицяння, народження дітей тощо), а й безпосередній досвід сімейного життя дорослих членів сім’ї в їхніх батьківських сім’ях, коли вони саамі були дітьми;

• Чітко окреслену емоційність сімейних стосунків, що зумовлює велику суб’єктивну важливість багатьох, навіть об’єктивно незначних, аспектів життєдіяльності сім’ї і робить успіх чи невдачу в сім’ї винятково значущими для людини, впливаючи на її світогляд, психічний і соматичний стан здоров’я.

На психічний і соматичний стан здоров’я людини особливо несприятливо впливають такі сімейно обумовлені переживання:

• Глобальна сімейна незадоволеність через різкі розбіжності між очікуваннями і реальними умовами життя. При цьому характер впливу незадоволеності значною мірою залежить від міри усвідомлення такого стану. Якщо незадоволеність сім’єю усвідомлюється, вона перетворюється на відкриті конфлікти подружжя, взаємну агресію, якщо не усвідомлюється – то це найчастіше призводить до неврозів, депресії, алкоголізму, акцентуацій характеру тощо;

• Так звана сімейна тривожність, що виявляється в переживанні безпорадності, нездатності запобігти несприятливому перебігу подій;

• Почуття провини, пов’язане із сім’єю, коли індивід вважає себе (усвідомлено чи неусвідомлено) винуватцем сімейних негараздів;

• Надмірне нервово-психічне напруження, пов’язане із значними перешкодами щодо задоволення потреб сім’ї, коли навіть помітні зусилля людини не дають бажаних результатів, створюючи внутрішній конфлікт, який особливо загострюється тоді, коли сім’я покладає на нього відповідальність. Н-д, коли дружина, звинувачуючи чоловіка у небажанні допомогти їй по господарству, водночас гостро критикує будь-які намагання чоловіка їй допомогти.

Важливою характеристикою сім’ї є її структура, тобто склад сім’ї і кількість її членів, а також система сімейних взаємин, що включає стосунки спорідненості, влади і авторитету, зв’язки горизонтальні (чоловік – дружина) і вертикальні (батьки – діти), рольову взаємодію як сукупність установок, норм і зразків поведінки, що характеризують одних членів сім’ї в їхньому ставленні до інших її членів.